Аналіз стратегічних груп конкурентів та побудова відповідних карт стратегічних конкурентів.
Відомі американські економісти А.Томсон та А.Стрікленд для ідентифікації стратегічних груп конкурентів на ринку пропонують застосовувати графічний метод, а саме побудову карти стратегічних груп. Вона являє собою двовимірну систему координат, на якій позиції зображуваних конкурентів визначаються щонайменше двома найбільш вагомими критеріями їх класифікації. Компанії, які мають близькі позиції на карті відносять до однієї стратегічної групи, при цьому площа круга є пропорційною сукупній ринковій частці стратегічної групи. На рис. зображено карту стратегічних груп для ринку ювелірних виробів США. В якості найбільш вагомих критеріїв обрано співвідношення ціна/якість ювелірних виробів та рівень спеціалізації учасників ринку
Вплив постачальників продукції на інтенсивність конкуренції.
Інтенсивність конкуренції – це ступінь протистояння між конкуруючими на ринку компаніями. Інтенсивність конкуренції: кількість конкурентів; динаміка розвитку ринку; рентабельність ринку; ступінь стабільності ринкової частки; узагальнений показник інтенсивності конкуренції; незаконні методи конкуренції; переваги головних конкурентів. Конкурентна сила постачальників:
кількість та рівень концентрації постачальників;
договірна політика постачальників;
витрати на зміну постачальника;
важливість товару, що постачається;
небезпека прямої та зворотної інтеграції;
ступінь диференціації продукції, яка постачається;
наявність ефективних замінників продукції, що постачається.
Державна політика в сфері регулювання конкуренції
Сучасний механізм держ рег-ня міжн конк-сті під-ств у розвинених країнах включає: стратегічну компоненту, методологію і методику стратегії нарощування конкурентоспроможності та організаційно-економічний механізм її реалізації —систему інститутів, методів й інструментів підтримки та зростання конкурентоспроможності. Стратегічною компонентою, або центральним ядром держ механізму нарощування конк-сті ек розвинених країн є довгострокові федеральні програми конк-сті, які охоплюють усі рівні формування конкурентоспроможності — макро-, мезо- та мікроекономічний. Реалізація програмних цілей та установ здійснюється шляхом розробки та впровадження нац-державної стратегії конкурентоспроможності, суб'єктом якої виступає «держава-система». Організаційно-ек механізм підтримки та стимулювання міжнародної конк-сті підп.-ва являє собою складну сукупність інституціон, організаційних, ек, соц, політ та інших структур, інструментів і засобів держ впливу на умови формування та відтворення ресурсних, технологічних, інноваційних, глоб та соціокультурних конкурентних переваг підприємства. Сприяння розвитку нац економіки в рамках держ ек політики здійснюється шляхом: а) розробки та реалізації різноманітних варіантів структурної політики; б) розробки та реалізації науково-технолог політики; в) форм розвитку ефективної інфраструктури; г) впровадження гнучкої податкової, кред-фін, цінової та конкурентної політики; д) розширення ємності вн ринку за рахунок зростання доходів та купівельної спроможності суб'єктів попиту та пропозиції товарів (послуг) на вн ринку. Захист нац ринку від іноземної конкуренції відбувається шляхом розробки й реалізації цілеспрямованої зовнішньоторгполітики, важливими складовими якої є: а) митно-тарифне регулювання зовн торгівлі країни; б) режим квотування та ліцензування імпорту; в) впровадження держ норм і стандартів щодо споживчих характеристик товарів, що імпортуються, їх сертифікація; г) застосування спеціальних інструментів, що виконують протекціоністську функцію — компенсаційних зборів, антидемпінгового мита, тарифної ескалації тощо. Підтримка нац товаровиробників на зовн ринках здійснюється на основі застосування таких інструментів мак-роекономічної дії: а) пільгове кредитування; б) держ страхування експортних кредитів; в) пільгове оподаткування експортної діяльності вітчизняних підприємств; г) пряме субсидування експортної діяльності вітчизняних підприємств; д) інформаційна, консультативна та рекламна підтримка експортної діяльності вітчизняних підприємств; е) корпоративно-інституціональна підтримка експортної діяльності вітчизняних підприємств через міжнародні інститути та механізм регулювання конкуренції на світових ринках, укладання дво (багато) сторонніх угод та створення інтеграційних угруповань. Форм та розвиток ефективного експортного потенціалу країни та суб'єктів її ЗЕД ґрунтується на концептуальних положеннях сучасної теорії порівняльних переваг і міжнародного поділу праці. Державне регулювання природоресурсних, технологічних, інноваційних, глобальних та соціокультурних умов формування конкурентних переваг національних товаровиробників.
Детермінанти міжнародної конкурентоспроможності згідно моделі ромбу конкурентоспроможності М.Портера.
Згідно теорії М.Портера конкурентноздатність країни розглядається через призму міжнародної конкурентноздатності її фірм, що як правило представлені певними галузями. Принципове значення має здатність цих фірм ефективно використовувати ресурси, що дислокуються всередині країни.
4 детермінанти конкурентноздатності країни поєднуються у діамант, або ромб:
Детермінанти – кожен окремо і всі разом – сприяють досягненню національного успіху або гальмують його. Вони представляють собою комплексну систему, що знаходиться в стані постійного розвитку. Один детермінант постійно впливає на інший. Підтримання конкурентноздатності в галузі на високому рівні являється результатом “самопідсилюючої” взаємодії переваг зразу в декількох областях, що визначають середовище, яке іноземним конкурентам буває важко відтворити. Національна система вцілому є важливішою, аніж окремі її частини.
Два елементи – внутрішня конкуренція та концентрація промисловості в одному географічному регіоні – мають особливо важливе значення для перетворення “ромба” в систему. Внутрішня конкуренція сприяє удосконаленню “ромба” в цілому, а географічна концентрація посилює взаємодію всередині цього “ромба”.
Дія системи детермінантів призводить до того, що конкурентноздатні національні галузі не розподілені рівномірно в економіці, а зв”язані в те, що можна назвати “кластерами” (пучками), що складаються з галузей, які залежать одна від одної.
Взаємодія детермінантів національної конкурентноздатності дозволяє зрозуміти, чому національні галузі чахнуть та вмирають, а разом з ними і деякі економяки та держави.
Діагностика конкурентного середовища підприємств на основі карт стратегічних груп конкурентів та матриць конкурентного профілю.
Конк.сер-ще п-ва - це суб'єкти конкурентної боротьби і їх дії із забезпеч. власних інтересів, в рез-ті чого формуються певні умови д-ті п-ва
Відомі американські економісти А.Томсон та А.Стрікленд для ідентифікації стратегічних груп конкурентів на ринку пропонують застосовувати графічний метод, а саме побудову карти стратегічних груп. Вона являє собою двовимірну систему координат, на якій позиції зображуваних конкурентів визначаються щонайменше двома найбільш вагомими критеріями їх класифікації. Компанії, які мають близькі позиції на карті відносять до однієї стратегічної групи, при цьому площа круга є пропорційною сукупній ринковій частці стратегічної групи. На рис. зображено карту стратегічних груп для ринку ювелірних виробів США. В якості найбільш вагомих критеріїв обрано співвідношення ціна/якість ювелірних виробів та рівень спеціалізації учасників ринку
Діагностика міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
Діагностика міжнародної конкурентоспроможності підприємства — системний цільовий аналіз, спрямований на виявлення і оцінку фактичних та потенційних загроз для розвитку підприємства, внутрішніх проблем його функціонування як суб’єкта міжнародної конкуренції, визначення його переваг у порівнянні з конкурентами (у виробничій, фінансовій, науково-дослідній, маркетинговій сферах, матеріально-технічному забезпеченні, управлінні персоналом тощо).
Етап 1-й. Створення інформаційної бази дослідження. Завданням даного етапу діагностичного дослідження є формування якісної інформаційної бази, яка обумовлює вибір методів дослідження та коректність узагальнюючого діагностичного висновку.
Найдоцільнішим способом створення інформаційної бази дослідження є сканування зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства на підставі маркетингових досліджень, стратегічного контролю і внутрішньо-фірмового економічного аналізу. Інформація має давати повне та об’єктивне уявлення щодо ринково-товарної та просторово-часової структури зовнішньоекономічних операцій підприємства, обсягів і термінів їх виконання та фінансових платежів, що їх супроводжують.
Етап 2-й. Діагностика проблеми міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Результатом даного етапу має бути ранжований перелік найбільш суттєвих негативних та позитивних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які визначають реальний рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Це дає змогу встановити головні причини виникнення проблеми.
Етап 3-й. Прогнозування наслідків виникнення проблеми міжнародної конкурентоспроможності підприємства (організації). Метою проведення даного етапу дослідження є оцінка ринкових та фінансово-економічних наслідків виникнення та поширення проблеми. Ці наслідки слід оцінювати у площині зміни показників (критеріїв) стану системи «підприємство —цільовий зовнішній ринок»
Етап 4-й. Дослідження та оцінка потенціалу подолання проблеми конкурентоспроможності має ґрунтуватися на: 1) нейтралізації та обмеженні кількості негативних факторів впливу, що обумовлюють виникнення проблеми, шляхом формування захисту проти них або шляхом знаходження тих сегментів зовнішнього ринку, де дія цих факторів є найслабкішою; 2) використанні позитивних факторів впливу (нереалізованих можливостей), що можуть бути залученими до локалізації проблеми та її подолання.
Діагностика стану внутрішнього середовища підприємства.
Внутрішнє середовище компанії – це система факторів, які забезпечують життєздатність та довгострокову прибутковість організації і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.
Зміст дій і рішень на етапі діагностичного дослідження внутрішнього середовища полягає в:
а) ідентифікації усіх матеріальних і нематеріальних активів, які є у розпорядженні підприємства;
б) виявленні взаємозв’язків поточних активів з операційними процесами та прийнятті рішень щодо змін їх конфігурації (складу, структури , загального обсягу);
в) оцінюванні (визначенні рангів) значущості кожного з активів у площині нових вимог зовнішнього середовища.
Ідентифікація ключових активів підприємства пов’язана з виявленням категорії і типів активів, цінність (ранг) яких є найбільшою у забезпеченні успіху у конкурентній боротьбі у релевантному зовнішньому ринку.
Ідентифікація ключових активів підприємства здійснюється на основі двох основних підходів: 1) від поточної стратегії до ключових активів; 2) від ключових активів до потенціальної (майбутньої) стратегії.
Оцінка запасів та потреб у ключових активах підприємства передбачає визначення існуючого обсягу ключових активів та потреб у них, необхідних для реалізації поточної або потенціальної стратегії підприємства. Недостатні обсяги кожного виду ключових активів — розриви — мають бути закриті на основі формулювання та реалізації програми розвитку (розробки) ключових активів підприємства.
Діагностика стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
Діагностика міжнародної конкурентоспроможності підприємства — системний цільовий аналіз, спрямований на виявлення і оцінку фактичних та потенційних загроз для розвитку підприємства, внутрішніх проблем його функціонування як суб’єкта міжнародної конкуренції, визначення його переваг у порівнянні з конкурентами (у виробничій, фінансовій, науково-дослідній, маркетинговій сферах, матеріально-технічному забезпеченні, управлінні персоналом тощо).
Етап 1-й. Створення інформаційної бази дослідження. Завданням даного етапу діагностичного дослідження є формування якісної інформаційної бази, яка обумовлює вибір методів дослідження та коректність узагальнюючого діагностичного висновку.
Найдоцільнішим способом створення інформаційної бази дослідження є сканування зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства на підставі маркетингових досліджень, стратегічного контролю і внутрішньо-фірмового економічного аналізу. Інформація має давати повне та об’єктивне уявлення щодо ринково-товарної та просторово-часової структури зовнішньоекономічних операцій підприємства, обсягів і термінів їх виконання та фінансових платежів, що їх супроводжують.
Етап 2-й. Діагностика проблеми міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Результатом даного етапу має бути ранжований перелік найбільш суттєвих негативних та позитивних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, які визначають реальний рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Це дає змогу встановити головні причини виникнення проблеми.
Етап 3-й. Прогнозування наслідків виникнення проблеми міжнародної конкурентоспроможності підприємства (організації). Метою проведення даного етапу дослідження є оцінка ринкових та фінансово-економічних наслідків виникнення та поширення проблеми. Ці наслідки слід оцінювати у площині зміни показників (критеріїв) стану системи «підприємство —цільовий зовнішній ринок»
Етап 4-й. Дослідження та оцінка потенціалу подолання проблеми конкурентоспроможності має ґрунтуватися на: 1) нейтралізації та обмеженні кількості негативних факторів впливу, що обумовлюють виникнення проблеми, шляхом формування захисту проти них або шляхом знаходження тих сегментів зовнішнього ринку, де дія цих факторів є найслабкішою; 2) використанні позитивних факторів впливу (нереалізованих можливостей), що можуть бути залученими до локалізації проблеми та її подолання.\
9. Еволюція теорій міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.
Меркантилізм (Мен, Монкретьєн) – ключ. переваги: протекц. політика держави
Теорія абсол. переваг (Сміт) – ключ. переваги: абсолютні рівні витрат вир-ва
Теорія відносних переваг (Рікардо) – кл.п: відносні рівні витрат вир-ва
Теор. співвіднршення факторів Хекшера-Оліна – кл.п: відмінність у факторах вир-ва та ефект-сть їх застосування
Еволюційна теор.Шумпетера – кл.п: інновації та підприємництво
Конкурентні переваги (Портер) – кл.п: продуктивність у використ.факторів на різних стадіях конк-сті
Теор. глоб.випередження конкурентів (Хамел, Прахалад) – кл.п: ключові компетенції, інтел.лідерство
Теорія Прахалада – кл.п: створення спільних цінностей зі споживачами.
Економічна природа конкурентної боротьби суб’єктів міжнародних економічних відносин.
Конкуренція - боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні потреби покупців. Конкуренція як невід'ємна складова системи підприємництва, є ключовою ланкою функціонування всього механізму ринку і ринкової економіки в цілому.
Особисті інтереси виступають базою стимулювання розвитку підприємницької діяльності, а конкуренція спрямовує діяльність суб'єктів господарювання в русло інтересів споживачів. Будь-які диспропорції в економіці обертаються або надлишками або дефіцитом. Конкуренція безжалісно вибраковує фірми , які займаються виробництвом непотрібної ринку продукції. Відповідно скорочуються обсяги випуску продукції, яка не сприйнята ринком, та "поза конкуренцією" дефіцитна продукція.
Конкуренція змушує підприємців час від часу переглядати стратегію розвитку підприємств, змінювати пріоритети, переналагоджувати своє виробництво. Розвиток ринкових відносин ставить підприємців в такі умови, які примушують їх вивчати основи конкурентної боротьби, досвід інших країн та окремих підприємств в галузі формування та підтримання конкурентних переваг.
Таким чином, конкуренція є доповненням і противагою індивідуалізму капіталістичної економіки. Якщо особисті інтереси дають найсильнішу мотивацію учасникам господарських процесів (усе, що вони роблять, робиться винятково для себе, для власної вигоди), то конкуренція направляє їхню діяльність у сприятливе для всього суспільства русло. Адже в ній перемагає той, що краще задовольняє інтереси споживачів.
Селекція конкуренції проявляється в тому, що від скорочення попиту на певні товари по різному страждають фірми, сильні знаходять свої сегменти ринку, слабкі - не виживають.
Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншого боку – підвищення ефективності господарської діяльності, прискорення НТП. Отже, конкуренції приділяється не тільки функція ринкового регулювання, але і стимулююча роль. Інакше кажучи, вона розглядалася як чинник розвитку, удосконалювання виробництва і якості виробленої товарної маси.
Отже, конкуренція – це суперництво досить великої кількості відособлених виробників за увагу споживачів з метою найбільш повного і якісного задоволення запитів останніх відповідно до їх фінансових можливостей, а також за одержання виробниками максимального прибутку.