41.Міжнародні конкурентні стратегії компанії.

стратегія міжнародної конкурентоспроможності підприємства являє собою найважливіші довготермінові зусилля та дії компаній щодо забезпечення конкурентних переваг і захисту завойованих на цих ринках позицій. Юданов, узагальнюючи поширені в російській економіці типи бізнесових структур, виокремлює наступні чотири стратегії міжнародної конкурентоспроможності підприємства.1. Віолентна («силова») стратегія – стратегія домінування на осяжному ринку, орієнтована на високу продуктивність і зниження витрат виробництва, а отже, і зниження ціни продажу. Це досягається організацією масового виробництва товарів середньої якості, що цілком влаштовує масового покупця. Такої стратегії дотримуються багато великих компаній. Товар виробляється ними в широкому асортименті, часто оновлюється, що в поєднанні з його добротністю і доступністю за ціною дозволяє залучити широкі маси покупців. Цьому іноді сприяє проведення великих рекламних компаній. 2. Патієнтна (нішева) стратегія – стратегія, що зорієнтована на випуск обмеженої кількості спеціалізованої продукції високої якості. Фірми, що дотримуються такої стратегії, прагнуть відхилитися від прямої конкуренції з ведучими компаніями і знайти на ринку власну нішу, недоступну для віолентів. Вони добре доповнюють віолентів, оскільки вносять на ринок різноманітність, вишукують і активно формують специфічні потреби. Вузька спеціалізація патієнтів дозволяє їм забезпечити високий науково-технічний рівень виробництва і високу кваліфікацію персоналу. Такої стратегії дотримуються менші в порівнянні з віолентами, середні і дрібні фірми.3. Комутантна (пристосовницька) стратегія – стратегія, спрямована на максимально швидке задоволення потреб невеликих за обсягом, короткочасних і таких, що часто змінюються. Дрібні фірми, що дотримуються цієї стратегії, звичайно не мають в своєму розпорядженні ефективного обладнання і науково-технічні напрацювання, але мають хороших майстрів «на всі руки», що дозволяє їм швидко пристосовуватися до потреб ринку, що змінюються. 4. Експлерентна (піонерська) стратегія – стратегія, що орієнтує на радикальні нововведення і появу нових потреб і попиту на принципово нові товари. Ця стратегія властива постіндустріальній епосі і підприємницькій реакції на зміни на ринку. Реалізувати її можуть фірми, що мають високий науково-технічний потенціал і підприємницький стиль поведінки. Така стратегія забезпечує вагомі прибутки в разі успіху, хоча їй властивий високий ризик невдачі (товар, що пропонується, не знаходить споживача).

42. Модель управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Концептуальна модель процесу управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства – це послідовність логічно взаємопов’язаних етапів, які розкривають структуру процесу управління конкурентоспроможністю, його сутність, цілі, механізми і результати заходів конкурентного управління. 1 етап — діагностика рівня МКП.(констатується узагальнюючий висновок щодо існування про­блеми — протиріччя між станом міжнародної конкурентоспромож­ності підприємства і цілями його міжнародно­го бізнесу;виявляються та ранжуються основні чинники виникнення про­блеми;прогнозуються наслідки виникнення та розвитку проблеми та гострота (нагальність) її подолання;визначається потенціал подолання проблеми на основі нейтралізації негативних чинників впливу на рівень конкурентоспроможності та використання позитивних чинників впливу.2 — обґрунтування необхідності та можливостей управління МКП. (формування аналітичної основи для оцінки внутрішніх і зовнішніх можливостей управління МКП. Головне завдання-сформувати бачення щодо подолання проблеми, яке має вклю­чати: систему протидії впливу негативних чинників зовнішнього рин­ку (на рівні як окремого підприємства, так і на рівні держави) і систе­му використання впливу позитивних чинників зовнішнього середо­вища.3 — визначення мети та завдань управління МКП: запобігання виходу підприємства з даного ринку, скорочення розриву рівнів конкурентоспроможності підприємства і його головних конкурентів, запобігання зниженню конкурентоспроможності підприємства, зростання конкурентних переваг підприємства і його МК.4 — ідентифікація суб’єкта управління МКП. (визна­чення суб’єкту, який бере на себе відповідальність за розробку і реа­лізацію заходів щодо досягнення цілей та завдань управління міжна­родною конкурентоспроможністю підприємства, встановлюються його повноваження та участь функціональних підрозділів підприєм­ства в їх реалізації. Ефективність дій визначається вибором топ-менеджерів, досвідом і професійним рівнем залучених до виконання експертів за напрямками, створен­ням необхідних матеріально-технічних умов їх праці.5 — ідентифікація й оцінка ключових активів і топ-характеристик підприємства. Виявлен­ня точок опору — активів і топ-характеристик, розробка і розвиток яких має ключове значення для діяльності на даному сегменті зовні­шнього ринку — складає зміст дій і рішень на даному етапі процесу управління. 6 — розробка і реалізація програми розвитку ключо­вих активів і топ-характеристик підприємства. Зміст дій на даному етапі обумовлюється результатами діагностики міжнародної конку­рентоспроможності, метою управління та розривами (дефіцитом) в ак­тивах і топ-характеристиках підприємства, які мають бути закриті (ліквідовані) на основі розробки та реалізації програми їх розвитку.7 — моніторинг розвитку ключових активів і топ-характеристик підприємства(відслідковання динаміки змін бізнес-діяльності підприємства, пов’язаних із розвитком існуючих і розробкою нових ключових активів і топ-характеристик, які є базою формування конкурентних переваг підприємства. Результати моніторингу мають містити відповіді щодо Унікальності кожного ключового активу і топ-характеристики, можливості копіювання (дублювання), існування субститутів. 8 — відтворення (підтримка) ключових компетенцій і конкурентних переваг підприємства. Досягнення переваг над кон­курентами і трансформація їх в ключові фактори успіху підприємства мають бути закріплені відповідним механізмом їх захисту, відтворення та підтримки у робочому стані

42. Моніторинг фінансової конкурентоспроможності підприємства.

Фінансова конкурентоспроможність компанії – це можливість виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби завдяки наявності значного внутрішнього фінансового потенціалу, доступності позикових ресурсів, спроможності забезпечення високорентабельної діяльності та розширеного відтворення в умовах ринкової трансформації. Висока значимість фінансової конкурентоспроможності обумовлює необхідність створення системи постійного спостереження за найважливішими показниками фінансової діяльності підприємства – моніторингу фінансової конкурентоспроможності. Мета:ідентифікація конкурентних переваг та слабких місць у фінансовому забезпеченні компанії, поглиблене дослідження стану та тенденцій розвитку фінансової моделі підприємства, що є підставою для прийняття обґрунтованих рішень щодо ефективного управління фінансовою конкурентоспроможністю підприємства. Фактори, що впливають на фінансову конкурентоспроможність підприємств(1 рівень - Обсяг валових доходів,Обсяг валових витрат,Обсяг прибутку,Доступність додаткових джерел фінансування,Обсяг та структура інвестицій,Розмір капіталу підприємства,Розмір майна підприємства. 2 рівень - Рентабельність капіталу та його цінаПоказники ефективності використання оборотного капіталуПоказники фінансової стійкості Показники ліквідності підприємстваЕфективність інвестиційних вкладеньПоказники рентабельності підприємстваПоказники платоспроможності і кредитоспроможності. Комплексна діагностика фінансової конкурентоспроможності підприєм­ства повинна здійснюватися за системою показників, які характеризують результативність, ліквідність, платоспроможність, ділову активність та фінансову стійкість