- •9. Еволюція теорій міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.
- •11.Етапи діагностики конкурентного середовища підприємств.
- •12.Загострення міжнародної конкуренції суб’єктів міжнародних економічних відносин умовах глобалізації.
- •13.Інноваційні фактори міжнародної конкурентоспроможності країн.
- •14.Інтегральні показники міжнародної конкурентоспроможності п-в.
- •15.Класифікація конкурентних переваг підприємств
- •21.Конкурентні переваги підприємств та їх класифікація.
- •23.Конкурентні стратегії в сфері масового виробництва.
- •25.Конкурентні стратегії підприємств: їх види та класифікація.
- •31.Методика експертної оцінки конкурентного середовища (на основі моделі п’яти конкурентних сил м.Портера).
- •32.Методика оцінки глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму(веф).
- •33. Методика оцінки конкурентного середовища підприємства.
- •34. Методики оцінки конкурентоспроможності підприємств.
- •35. Методики оцінки конкурентоспроможності підприємств.
- •36. Методики оцінки міжнародної конкурентоспроможності країн на основі кількісних показників
- •39.Міжнародна конкурентоспроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин: сутність та рівні.
- •40.Міжнародна конкурентоспроможність товарів та методи їх оцінки.
- •41.Міжнародні конкурентні стратегії компанії.
- •44.Основні етапи процесу діагностики зовнішнього середовища.
- •46.Основні положення теорії конкурентних переваг м.Портера.
- •47.Основні фактори підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації.
- •48.Оцінка рівня та інтенсивності конкуренції на світових ринках.
- •49.Показники діагностики стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
- •50.Показники і чинники міжнародної конкурентоспроможності підприємства.
- •54. Розподіл ринкових часток між конкурентами та інтенсивність конкуренції.
- •58. Статичні та динамічні конкурентні переваги підприємств: сутність та взаємозв’язок
- •59. Стратегії м.Трейсі та ф.Вірсеми.
- •60. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності підприємств.
- •61. Стратегічний та ресурсний методи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.
- •62. Стратегічні групи конкурентів та основні критерії їх визначення.*
- •63. Структурний підхід у трактуванні економічної конкуренції.
- •64. Поведінковий підхід у трактуванні конкуренції.
- •66. Сутність конкурентних переваг та їх класифікація
- •67. Сутність міжнародної конкурентоспроможності країн, підприємств, товарів
- •69. Сутність ринкової конкуренції та її роль в економічному розвитку
- •70. Сутність та елементна характеристика глобального індексу конкурентоспроможності за методикою Всесвітнього економічного форуму
- •71 Сутність та класифікація конкурентних переваг підприємств
- •72. Сутність та критерії стратегічних груп конкурентів
- •73. Сутність та основні етапи діагностики конкурентного середовища.
- •75. Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.
- •76. Сучасний зміст та завдання менеджменту конкурентоспроможності
- •77. Сучасні методи оцінки міжнародної конкурентоспроможності країн.
- •78. Сучасні стратегії галузевого лідирування
- •„Ціннісні дисципліни” Трейсі і Вірсеми.
- •86. А. За методами конкурентного суперництва конкуренцію поділяють на цінову і нецінову.
- •60 000 Тнк
72. Сутність та критерії стратегічних груп конкурентів
Стратегічна група конкурентів — це певна кількість підприємств, які посідають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг і однаковими методами.Підприємства опиняються в одній і тій самій стратегічній групі, якщо вони відповідають принаймні одній із зазначених вимог [78]:· близька структура асортименту продукції;· використання однієї системи розподілу;· однакові тип і ступінь вертикальної інтеграції;· пропонування покупцям аналогічних послуг і технічної допомоги в експлуатації;· спрямованість на одних і тих самих замовників;· задоволення попиту покупців, що потребують однакових особливостей у виробах;· використання одних і тих самих прийомів реклами у засобах масової інформації;· застосування ідентичних технологічних підходів до виготовлення та обслуговування продуктів (або надання послуг);· робота в одному інтервалі параметрів «ціна — якість»;· наявність ідентичних стратегічних орієнтирів та механізмів їх досягнення;· однакова поведінка на ринку.
Чим ближчими є параметри у підприємств-конкурентів, частіше зустрічаються ті самі конкурентні переваги, тим ретельніше слід вивчати їхню діяльність, оскільки саме вони є основними конкурентами, що входять до однієї стратегічної групи.Аналіз стратегічних груп виконується за допомогою так званих «карт стратегічних груп галузі» в такій послідовності:1. Обирають найсуттєвіші характеристики продуктів або підприємств галузі (згідно з метою аналізу). Виокремлюють два з них.2. Складають матрицю-карту з цими двома характеристиками. Важливо, щоб вони не корелювали одна з одною.3. Розраховують обрані характеристики за продуктом або підприємством, після чого продукти або підприємства розміщують на «карті».4. Об’єкти, що опинились близько один до одного, об’єднують в одну стратегічну групу.5. Навколо кожної стратегічної групи малюють коло. Доцільно, щоб загальний обсяг продажу підприємств стратегічної групи в галузі був пропорційний до радіуса кола .
73. Сутність та основні етапи діагностики конкурентного середовища.
Діагностика конкурентного середовища та аналіз діяльності конкурентів є найважливішою стадією процесу управління конкурентоспроможністю підприємства. Від достовірності та повноти економічної інформації, опрацьованої в процесі діагностики, різноманітності та релевантності застосованих методів конкурентного аналізу залежить ефективність управлінських рішень, конкурентних заходів фірми. Детальний аналіз конкурентних сил, що діють на релевантному ринку, дослідження джерел формування конкурентних переваг, характеру інструментів та методів конкурентної боротьби створюють міцне аналітичне підґрунтя для вдосконалення конкурентної стратегії підприємства, визначення перспективних напрямів підтримки та нарощування конкурентних переваг компанії.
Перед тим, як перейти безпосередньо до розгляду методик діагностики конкурентного середовища необхідно чітко визначити її об’єкт. Така необхідність пов’язана з тим, що на рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства впливає комплекс неоднорідних різнорівневих факторів, які доцільно систематизувати за такими критеріями як місце та джерело виникнення, спрямованість і час дії, характер визначення, ступінь взаємообумовленості чинників, наслідки прояву та ступінь впливу на підприємство
Сукупність вищенаведених факторів може бути впорядкована також за критерієм можливості впливу на них з боку підприємства. В цьому світлі детермінанти міжнародної конкурентоспроможності підприємства формують три рівні середовища економічної діяльності компанії: зовнішнє (або макро) середовище, конкурентне середовище на релевантному ринку (або проміжне середовище) та внутрішнє середовище компанії (рис.).
Зовнішнє середовище компанії – це сукупність факторів, які забезпечують життєздатність та довгострокову прибутковість організації, на які вона не може впливати взагалі, або має обмежений вплив.
Конкурентне середовище на релевантному ринку – це комплекс чинників, які забезпечують життєздатність та довгострокову прибутковість організації, на які вона має обмежений вплив через встановлення ефективних комунікацій зі споживачами, постачальниками, існуючими та потенційними конкурентами, інвесторами, кредиторами, посередниками, підрядниками, бізнес-партнерами тощо.
Внутрішнє середовище компанії – це система факторів, які забезпечують життєздатність та довгострокову прибутковість організації і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.
Об’єктом діагностики конкурентного середовища є, перш за все, проміжне середовище компанії. Концептуальною основою діагностики конкурентного (проміжного) середовища на релевантному ринку є модель п’яти конкурентних сил, запропонована М. Портером, яка виходить з того, що спроможність фірми реалізувати свою конкурентну перевагу на релевантному ринку залежить не лише від інтенсивності боротьби з безпосередніми конкурентами, але й від комплексу діючих на ринку конкурентних сил. До них М.Портер відносить загрозу появи нових конкурентів, наявність товарів-замінників, вплив споживачів продукції, постачальників і, звичайно, дії існуючих на ринку конкурентів. Таким чином, характеристика типу релевантного ринку (з точки зору оцінки конкурентного середовища) буде повною лише у випадку врахування впливу всіх п’яти взаємопов’язаних конкурентних сил
Загалом, процес діагностики конкурентного середовища компанії включає ряд логічно взаємопов’язаних етапів:
Виявлення переліку фірм, що знаходяться на релевантному зовнішньому ринку; визначення прямих конкурентів; побудова карти стратегічних груп конкурентів.
Збір вихідної інформації та приведення економічних показників до співставного виду.
Визначення типу обраного ринку та розрахунок характеристик, що відображають рівень впливу на підприємство конкурентних сил.
Розрахунок узагальнюючих показників інтенсивності конкуренції та оцінка ступеню монополізації ринку.
Аналіз конкурентних позицій компаній на релевантному зовнішньому ринку:
визначення ринкових часток компаній на початок і кінець аналізованого періоду;
розрахунок середньої ринкової частки, формування груп фірм, які знаходяться на ринку і розрахунок середньої ринкової частки для кожної групи;
розрахунок темпів приросту ринкових часток кожної фірми та визначених груп;
5.4 факторний аналіз динаміки ринкової частки досліджуваної компанії;
визначення виду статистичного розподілу ринкових часток.
Побудова конкурентної карти ринку, виявлення стратегічних положень фірм на релевантному ринку, ситуаційний аналіз і прогнозування конкурентної стратегії фірми.
Сутність та складові індексу глобальної конкурентоспроможності за методикою Всесвітнього економічного форуму.
Найпопулярнішими дослідженнями, які використовують кількісні та якісні методи оцінювання конкурентоспроможності, стали Щорічник світової конкурентоспроможності Інституту менеджменту і розвитку та Доповідь про глобальну конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму. Розрахунок ВСІ відповідає методиці мікроекономічного індексу. Експерти цієї організації виділяють наступні основні фактори, які впливають на економічне зростання будь-якої країни світу, а саме: технології, суспільні інституції та макроекономічне середовище. Тому при побудові індексу GCI (ІК) розраховували три індекси: технологічний, громадських інституцій та макроекономічного середовища. На його основі виявляють спроможність національних економік досягати сталого розвитку у середньостроковому періоді. Ці індекси розраховуються як за аналітичними даними, так і за даними анкетувань. Всі аналітичні дані конвертовані з допомогою наступного розрахунку:
Крім того, всі країни згруповані як ключові інноватори (core innovators) та не інноватори (non-core innovators). Критерієм такого поділу послугував показник кількості патентів, зареєстрованих на 1 млн. населення в США у 2001 році (більше, ніж 15). Таких ключових технологічно-інноваційних країн є 24, а 56 країн було віднесено до групи технологічно неключових економік. Тому для першої групи загальний індекс конкурентоспроможності розраховується як
,
де Im — технологічний індекс,
Iс.ін. — індекс суспільних інститутів,
Iм.с. — індекс макроекономічного середовища.
А для неключових інноваторів відповідно:
,
Технологічний індекс також окремо розраховується для цих груп країн, а саме для країн першої групи:
,
де Iін — інноваційний субіндекс
Ііт — субіндекс інформаційних технологій.
Для країн другої групи:
,
де ТТ — технологічний трансфер
Індекс суспільних інститутів розраховують як
де Кз — субіндекс законності,
К — субіндекс корупції
Індекс макроекономічного середовища розраховують
де Мс — субіндекс макроекономічної стабільності, Ік — субіндекс кредитоспроможності країни,
Іуп — субіндекс державних витрат у ВВП.
Індекс зростання конкурентоспроможності розглядає джерела приросту ВВП на душу населення, тобто майбутнє конкурентоспроможне зростання економіки, можливості досягати сталого розвитку. Проте особливістю методики Всесвітнього економічного форуму та Центру міжнародного розвитку при Гарвардському університеті, який активно співпрацює з ВЕФ є поєднання макро- та мікроконкурентоспроможності країн в умовах глобалізації. М. Портером було запропоновано методику оцінки мікроконкурентоспроможності країн з допомогою таких факторів як якість бізнес-середовища та досконалість стратегій підприємств. На його думку багатство країни створюється на мікрорівні, а конкурують на світовій арені не країни, а підприємства.
Критерії ідентифікації стадій конкурентоспроможності країн:
1.factor driven(gdp per capita-<2000 дол сша) Перехідна стадія(2000-3000) 2.efficiency driven(gdp per capita-3000-9000) Перехідна стадія(9000-17000) 3.innovation driven(gdp per capita>17)
Основні фактори індексу глобальної конкурентоспроможності (Україна): Якість інститутів3,1, Інфраструктура3,3, Макроекономічна стабільність3,9, Здоровя і початкова освіта5,4, Вища освіта і професійна підготовка4,4, Ефективність ринку товарів і послуг3,7, Ефективність ринку праці4,5, Розвинутість фінансового ринку3,5 Технологічний рівень3,3 Розмір ринку4,6 Конкурентоспроможність компаній 3,6 Інноваційний потенціал3,2