21.Конкурентні переваги підприємств та їх класифікація.

внутр конкур переваги:

виробн — продукт-ть праці, ек-ть витрат, раціональність експлуатації осн-х фондів, забезпеченість мат-техн ресурсами, бездефектність;

технологічні – сучасність, досконалість, гнучкість технологх процесів, використня досягнень НТП;

кваліфікаційні – професійність, майстерність, активність, творч-ть перс-лу, схильність до нововведень;

орг.-ні — сучасність, прогресивність, гнучкість, структурованість наявної орг.-ної структури;

упр-кі – ефект-ть і результат-ть діючої с-ми менеджменту, ефект-ть упр-ня оборотними засобами, якістю, виробничими, закупівельними та збутовими процесами, дієвість с-ми мотивування перс-лу;

інноваційні — с-ми і методи розробки та впровадження нових технологій, продуктів, послуг, наявність і впровадження "ноу-хау";

спадкові — ринкова культура підприємства, традиції, історія розвитку;

ек-ні — наявність джерел фін-ня, платоспроможність, ліквідність, прибутковість, рентабельність;

географ – розміщення, близькість до джерел мат і людських ресурсів, ринків збуту, транспортних шляхів та каналів розподілу.

зовн конкур переваги:

інформаційні — діючі на підприємстві с-ми збирання та обробки даних, ступінь поінформованості підпр-ва про стан і тенденції розвитку ринку, дію сил та умов навкол бізнес-середовища, поведінку спож-в, конкур-в та інших господар-х суб'єктів;

конструктивні — технічні х-ки продукції, її дизайн, упаковка;

якісні – рівень якості продукції за оцінками споживачів;

поведінкові — ступінь поширення філософії маркетингу серед працівників підпр-ва, націленість його діяльності на задов.-ня потреб спож-в конкретних цільових ринків;

кон'юнктурні — ринкові умови діяльності, конкур середовище (к-ть і поведінка конкур-в, гострота конкур-ції);

сервісні — рівень та якість послуг, що надаються підприємством;

іміджеві — загальні уявлення споживачів про підприємство та його товари, популярність;

цінові — рівень ринкової влади підприємства та можливості зміни цін;

збутові - портфель замовлень, прийоми та методи розподілу продукції;

комунікаційні — канали і способи розповс-ня інф-ції про підпр-во, наявність і вико рис-ня зворотного зв'язку.

Внутр конкур перевага базується на перевазі фірми стосовно витрат в-цтва, менедж-ту фірми чи товару, що створює “цінність для виробника”, яка дозволяє досягти собівартості меншої, ніж у конкурента. Внутр конкурентна перевага є наслідком більш високої продуктивності, яка забезпечує фірмі більшу рентабельність та більшу стійкість в умовах зниження цін продажів, що нав’язуються ринком чи конкуренцією.

Зовн конкур перевага базується на визначних якостях товару, які створюють цінність для покупця за рах-к або скорочення витрат, або підвищення ефект-ті. Зовн конкурентна перевага збільшує “ринкову силу” фірми, оскільки вона може примусити ринок приймати ціну продажів вищу, ніж у пріоритетного конкурента, який не забезпечує відповідної визначної якості.

22.Конкурентні політики високорозвинутих країн світу.

Досвід високорозвинених країн світу таких як США, ЄС показує, що створення постіндустріального суспільства, підвищення міжнародної конкурентоспроможності можливе лише на інноваційній основі при максимальному використанні інноваційного потенціалу регіонів, та з урахуванням особливостей кожного з них. Адже створення та реалізація принципово нової продукції відіграє вирішальну роль в посиленні конкурентних позицій товаровиробників на світових ринках. А це, як відомо, можливо лише за умов ефективної Національної інноваційної системи (НІС), яка формується індивідуально в кожній країні і включає такі підсистеми як сфера науководослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); освіта і професіональна підготовка; інноваційна інфраструктура; виготовлення онкурентоспроможної продукції та послуг; інституції правового, соціального й фінансового характеру 5 . Визначальна роль у цій системі належить регіональним інноваційним системам.

США

Створена Рада з питань конкурентоспроможності — з метою розробки рекомендацій стосовно довгострокових стратегій забезпечення міжнародної конкурентоспроможності промисловості США.

У документах Конгресу Ради були накреслені такі напрями державної науково-технологічної політики для підвищення конкурентоспроможності американської економіки, науки, а також технологій на світовому ринку у ХХІ ст. [31]:

• здійснення довгострокової політики стимулювання цивільних НДДКР у передових сферах науки і технології;

• створення сприятливого підприємницького клімату для здійснення НДДКР;

• активізація формування й діяльності дослідних партнерств для розширення промислових інновацій;

• орієнтація федеральних досліджень на задоволення потреб економіки у зв’язку з можливостями бюджету;

• сприяння промисловості в розвитку технологій;

• заохочення розвитку, комерціалізації і використання технологій;

• інтеграція військових і промислових технологій, які здатні ефективно вирішувати різні завдання;

• надання підтримки університетам США і вдосконалення вищої і шкільної освіти.

Широко впроваджується в цій країні практика пільгового оподаткування витрат на освіту з метою зробити вищу освіту доступною для широких верств населення.

Отже, нова інноваційна стратегія США базується на стимулюванні залучення приватних інвестицій для розроблення й ефективного використання технологій в економіці країни. При цьому зростає фінансування фундаментальної науки та інвестицій у людський капітал, а також у галузі «нової економіки», продовжується високоефективне партнерство держави і приватного сектору у сфері комерціалізації нововведень з допомогою венчурного капіталу.

Амер-ка ек-ка відрізняється і потужними високотехнолог-ми компаніями та корпораціями, які

• безперервно ведуть масштабні НДДКР;

• підвищують гнучкість та ефект-ть в-цтва;

• враховують внутр і зовн попит;

• використ-ть ефект масштабу;

• розміщують в-цтва за кордоном.