60. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності підприємств.

Під стратегією розуміють визначення перспективних орієнтирів діяльності на основі прогнозування розвитку конкурентного середовища і оцінки потенційних можливостей підприємства. Загальна (корпоративна) стратегія базується на конкурентних стратегіях.

Корпоративна стратегія визначає загальний напрямок діяльності підприємства. Розрізняють наступні стратегії:

1.Стратегія обмеженого зростання, яка характеризується цілями, що встановлені на рівні минулих досягнень, скоригованих з урахуванням інфляції.

2.Стратегія росту, що характеризується цілями, встановленими значно вище по відношенню до рівня минулих досягнень.

3.Стратегія скорочення, яка характеризується встановленням цілей нижче досягнутого рівня в минулому чи виключенням окремих напрямків діяльності.

Для диверсифікованих компаній стратегія розвитку розробляється на 4-х рівнях:

1.Корпоративна.2.Ділова.3.Функціональна. 4.Оперативна.

Для диверсифікованих компаній корпоративна стратегія в більшості випадків виступає як портфельна.

Для вузькопрофільних компаній розрізняють 3 рівня побудови стратегії (ділова стратегія є одночасно корпоративною). Конкурентна стратегія концентрується на діях і підходах, які пов'язані з управлінням, спрямованим на забезпечення успішної діяльності в одній специфічній сфері бізнесу. Сутність конкурентної стратегії полягає в тому, щоб визначити підходи або шляхи завоювання або досягнення сильної довгострокової конкурентної позиції.

Функціональні стратегії розробляються для кожного функціонального напрямку певної сфери діяльності підприємства. Операційна стратегія є більш вузькою, вона переважно використовується для основних структурних одиниць, тобто розробляється всередині функціональних напрямків.

Класичний підхід до формування стратегії конкуренції.

Розробка стратегії конкуренції означає визначення і формулювання наступних питань: 1.яким буде бізнес; 2.якими повинні бути його цілі; 3.яка політика є необхідною для їх досягнення. Визначення цілей та основних оперативних засобів для їх досягнення (збут, виробництво, товарна номенклатура, цільові ринки, дослідно-конструкторська діяльність тощо).

Розробка стратегії конкуренції базується на врахуванні 4-х основних блоків, які визначають межі успішної діяльності компанії.

1.Сильні і слабкі сторони компанії – відображає характер активів компанії і її досвіду у порівнянні з конкурентами, включаючи фінансові ресурси, стан технологій та інші активи.

2.Персональні цінності основних виконавців стратегій – характеризує мотиваційні установки і потреби керівної ланки компанії та інших працівників, які впроваджують обрану стратегію.

3.Можливості фірми в галузі та економічні і технологічні загрози – саме вони визначають конкурентне оточення фірми разом із супутніми ризиками та потенційною винагородою.

4.Широкомасштабні суспільні очікування – відображають вплив на компанію таких факторів як урядова політика, суспільні настрої тощо.

Етапи здійснення стратегії конкурентоспроможності:1.Визначення фактичної конкурентоспроможності підприємства.2.Аналіз конкурентного середовища підприємства на макро- і мікрорівні.3.Узагальнення інформації про підприємство і його оточення. SWOT-аналіз.4.Формулювання відповідної стратегії підприємства.5.Моделювання сценаріїв ймовірності подій.6.Оцінка конкурентоспроможності підприємства за певного сценарію розвитку подій та відносно обраної стратегії.7.Реалізація обраної стратегії.

Класично реалізація стратегії передбачає наступне:

1.Створення організаційної структури, спроможної успішно реалізувати стратегію.

2.Підготовка (розробка бюджетів), щоб спрямувати достатню кількість ресурсів в ті види діяльності, які визначають стратегічний успіх.

3.Встановлення відповідно до стратегії курсів і процедур.

Етапи процесу реалізації стратегії конкурентоспроможності:

1.Поглиблене вивчення стану середовища та цілей розроблених стратегій.

2.Прийняття рішень про ефективне використання ресурсів.

3.Визначення відповідності організаційної структури обраній стратегії.

4.Формування культури підприємства згідно стратегії.

5.Участь вищого керівництва у реалізації стратегії.

6.Створення системи контролю за виконанням стратегії.

7.Створення системи стимулювання