attachments / 09-3743

731

можності господарства, був менше, ніж продрозкладка. Фіксовану частину продукції здавали державі, решту — можна було продавати за вільними цінами.

Продуктивний клас — поняття, запроваджене фізіократами для позначення особливої економічної ролі сільськогосподарських виробників, праця яких створювала чистий продукт суспільства і, на їх думку, була єдиною продуктивною.

Промислова революція — перехід: 1) від ручного виробництва до машинного, яке приводилося в дію енергією пару, виробленою паровим двигуном; 2) від мануфактури до фабрики.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист внутрішнього ринку своєї країни від проникнення на нього іноземних товарів. Така політика ставить своїм завданням заохочення розвитку національної економіки, її захисту від іноземної конкуренції шляхом встановлення високого мита на іноземні товари.

Пучок правомочностей — загальне право виходить із концепції власності як складного пучка правомочностей, до того ж, правомочності на один і той же ресурс можуть належати різним людям. Специфікація права власності передбачає закріплення за кожною правомочністю чітко визначеного власника, а не визначення єдиного й абсолютного власника ресурсу. Тобто, право власності повністю специфіковано, коли у кожної правомочності є свій винятковий власник, а доступ до неї у інших суб’єктів обмежено. До основних елементів пучка прав власності відносять: право на виключення із доступу до ресурсу інших агентів; право на користування ресурсом; право на отримування від нього доходу; право на передачу всіх попередніх правомочностей.

П’ятирічки (п’ятирічні плани економічного і соціального розвитку СРСР) — основна форма економічного і соціального розвитку країни. Плани розроблялись з IV кварталу 1928 г.; І п’ятирічний план охоплював 1929—1932 рр., II — 1933— 1937 рр., III — 1938—1942 рр., IV — 1946—1950 рр., V — 1951—1955 рр., VI — 1956—1960 рр., семирічний план — 1959—1965 рр., VIII п’ятирічний план —

1966—1970 рр., IX — 1971—1975 рр., X — 1976—1980 рр., XI — 1981—1985 рр., XII — 1985—1990 рр. У кожному плані містилися визначення головного економічного завдання, відповідно до особливостей даного періоду, та контрольні цифри.

Радгосп (радянське господарство) — велике державне сільськогосподарське підприємство, яке створювалося на націоналізованих та конфіскованих радянською державою землях. На відміну від колгоспу (колективного господарства) вважалося, що саме радгоспи є найбільш послідовною формою усуспільнення сільського господарства.

Раднаргоспи (Ради народного господарства) — державні органи, які здійсню-

вали управління дорученими їм галузями промисловості (до 1962 р. будівництвом у межах економічних адміністративних районів). Створені у 1957 р., ліквідовані в 1965 р. На території УРСР було утворено 11 раднаргоспів. Ідея раднаргоспів полягала в тому, щоб ліквідувати суперечності між галузевими й територіальними інтересами. Раднаргоспи поліпшили управління економікою на рівні регіонів, але виявилися неспроможними у розв’язанні галузевих та міжгалузевих проблем. Після їх ліквідації економіка повернулася до галузевої системи управління.

Рало — з часів первісних слов’ян назва дерев’яного плуга. В часи Київської Русі та пізніше, у Великому князівстві Литовському — одиниця оподаткування.

733

(банки, товарні, валютні та фондові біржі, інвестиційні і страхові компанії, наукові та спеціальні навчальні заклади тощо). Елементи інфраструктури можуть бути державні, громадські, приватні.

Розкуркулення — кампанія експропріації селянських господарств у 30-ті роки, складова частина примусової колективізації. Здійснювалася згідно з Постановою ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Формально спрямована проти найзаможніших селян (в Україні їх було 1,5 %), на практиці спричинила репресії проти значної кількості середняків, які в Україні становили дві третини селян.

«Руська правда» — пам’ятка давньоруської правової та економічної думки, кодекс феодального права Київської Русі.

Рядович — категорія залежного населення у Київській Русі. Втрата особистої свободи селянином за угодою, «рядом».

«Салічна правда» — пам’ятка правової та економічної думки Західної Європи VI ст. Відображає процеси формування аллоду, переходу землеробської громади у сусідську.

Світове господарство — взаємозв’язані і взаємодіючі господарства різних країн світу, що функціонують за погодженими правилами, послідовне їх об’єднання в єдину світову (світогосподарську) систему. Сукупність національних економік країн світу, пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Секуляризація — скасування державою церковної власності і перетворення її в світську шляхом конфіскації земельних володінь та майна церкви, монастирів. Широко проводилася в Англії у ХVІ ст.

Селяни-данники — категорія залежних селян у XV—XVI ст. у Великому князівстві Литовському, в тому числі й в Україні. Несли феодальні повинності.

Селянська реформа — низка законодавчих актів Російської імперії (1861 р. і наступних років), згідно з якими була ліквідована особиста залежність селян від поміщиків, створено органи селянського самоврядування, наділено селян землею та визначено повинності за неї, запроваджено викуп селянських наділів.

Сеньйорія (фр.) — те ж, що і Манор в Англії.

Сея закон — закон, обґрунтований відомим французьким економістом Ж. Б. Сеєм, який доводить цілковиту спроможність ринку до автоматичного саморегулювання. Виходячи з того, що в процесі виробництва створюється дохід, еквівалентний вартості виробленої продукції, Ж. Б. Сей стверджував, що збут для товарів створюється виробництвом, відтак реалізація суспільного продукту в ринковій економіці з гнучкими цінами здійснюється без перешкод, унеможливлюючи кризи надвиробництва

Синдикат — одна з форм монополістичних об’єднань, яка здійснює свою комерційну діяльність, зберігаючи виробничу та юридичну самостійність підприємств, що входять до її складу.

Синдикат (в період непу) — монополістичне об’єднання підприємців, яке виконує операції купівлі-продажу, позбавляючи тим самим підприємства комерційної самостійності з метою обмеження конкуренції, зростання цін та підвищення прибутку. В українських землях у складі Російської імперії були найбільш поширеною формою монопольних об’єднань. У радянській країні в період непу синдикати виконували ту саму роль для державних підприємств: забезпечували збут продукції, закупівлю сировини, диктували ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках.

735

ватної селянської власності, розвитку відносин купівлі-продажу землі, формування господарств фермерського типу, зростання товарності сільського господарства та розвитку ринкових відносин на селі.

Суспільне середовище господарської діяльності — сукупність суспільних норм та механізмів їх дотримання в господарській сфері.

Суспільного вибору теорія — теорія, яка вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у своїх власних інтересах. Через теорію суспільного вибору робиться спроба послідовно провести принципи індивідуалізму, поширивши їх на всі види діяльності, у тому числі на державну службу. Прихильники теорії суспільного вибору (Дж. Б’юкенен та ін.) розглядають політичний ринок за аналогією з товарним. Держава — це арена конкуренції людей за: вплив на прийняття рішень, за доступ до розподілу ресурсів, за місця на ієрархічній драбині. Але держава — це особливий ринок. Його учасники мають надзвичайні права власності: виборці можуть обирати представників до вищих органів держави, депутати — приймати закони, чиновники — стежити за їх виконанням. Виборці та політики розглядаються як індивіди, що обмінюються голосами та передвиборчими обіцянками. Основними сферами аналізу цієї теорії є сам виборчий процес, діяльність депутатів, теорія бюрократії, політика державного регулювання.

Схоластика — середньовічна філософія, яка створила систему штучних, суто формальних логічних аргументів для теоретичного виправдання догматів церкви. Тлумачиться як знання, відірвані від життя, які засновані на міркуваннях, не перевірених досвідом.

Теорема Коуза — див. Коуза теорема.

Теорії системної трансформації капіталізму — ряд теорій, що виникли у 50— 60-х роках ХХ ст. в межах інституціонального напряму. В основу цих теорій покладено ідею щодо інституційних змін, еволюції капіталізму під впливом таких чинників, як НТП, державне регулювання. Центром тяжіння цих теорій є ідея НТР.

Теорія (від грец. theoria) — система основних ідей в тій чи іншій галузі знання; форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв’язки дійсності.

Теорія економіки пропозиції — див. Економіки пропозиції теорія. Теорія раціональних очікувань — див. Раціональних очікувань теорія. Теорія суспільного вибору — див. Суспільного вибору теорія.

Технологічний детермінізм — дослідницький принцип традиційного інституціоналізму та сучасної соціально-інституціональної теорії, який полягає у дослідженні визначальної ролі техногенного фактору у здійсненні соціаль- но-економічної еволюції суспільства.

Товарне виробництво — організація суспільного виробництва, за якої окремі продукти створюються відокремленими товаровиробниками, і для задоволення колективних і суспільних потреб необхідні купівля-продаж цих продуктів, що стають товарами на ринку. Таке виробництво передбачає обмін, через який здійснюються економічні зв’язки між розрізненими товаровиробниками, та соціально-економічну відокремленість виробників, характер якої залежить від панівного типу власності.

Товарне господарство — форма ведення господарства, за якої продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж.

Трансакційні витрати («витрати використання ринкового механізму») —

витрати, що забезпечують перехід прав власності із одних рук до інших і охо-

737

Трудові мобілізації — метод здійснення загальної трудової повинності радянською владою. Мобілізації підлягали чоловіки від 18 до 50 років та жінки у віці від 18 до 40 років. Робітників «приписували» до відповідних підприємств та зобов’язували виконувати встановлену норму виробітку. Ті, хто ухилявся від роботи або самовільно залишав підприємство, підлягали відправці до концентраційних таборів.

Трудодень — міра оплати праці колгоспників в суспільному господарстві (на основі їх пайової участі у розподілі доходів), застосовувалася в колгоспах в 1930—1966 рр. Поступово було здійснено перехід на щомісячну грошову оплату праці.

Тяглі люди — на українських землях під владою Польщі та Литви — категорія селян, які відбували панщину. Розмір панщини (за «волочною помірою») встановлювався відповідно до майнового стану селянського господарства (див.

Волока).

Українська Рада Народного Господарства (УРНГ) — центральний орган управ-

ління й регулювання економічного життя УСРР на початок 20-х років. Створена у 1920 р. шляхом реорганізації Профбюро. Відала питаннями переходу до непу, розробляла перспективні напрями відбудови й розвитку провідних галузей народного господарства. Зосередила у своїх руках усі економічні важелі, чим сприяла централізації управління. Припинила свою діяльність у вересні 1923 р.

«Устава на волоки» — земельна реформа, реалізована у Великому князівстві Литовському починаючи з 1557 р. (див. Волока).

Фабрика — промислове підприємство з машинним способом виробництва. Фараон (від єгипет. слова «пер аа» — «великий дім», грец. «фарао») — титул царів

Стародавнього Єгипту, який збережений біблейською письмовою традицією.

Феномен раціонального ігнорування — феномен, що присутній у системі пред-

ставницької демократії і з яким пов’язана нерівність в отриманні інформації. Якщо уряд приймає рішення, яке принесе вигоду суспільству в цілому, хоча окремі групи населення можуть програти (наприклад, відміна субсидій будьякому сектору економіки), але кожен окремий виборець отримає малу вигоду від того, адже загальна корисність розподілиться серед усього населення. За таких обставин виборці поводять себе апатично, байдуже, що й дістало назву раціонального ігнорування, оскільки більшості населення немає сенсу збирати та оцінювати інформацію про даний проект, зазнавати витрат задля майже невідчутної вигоди. Але ущемлена меншість, яка постраждає від відміни субсидій, організується у групи тиску.

Феод — у Західній Європі форма феодального землеволодіння, яке передається у спадок і передбачає несення певної служби, найчастіше воєнної.

Феодальна рента — дохід з землі, який одержували феодали у вигляді різних форм ренти: відробіткової (панщини), продуктової та грошової. Перехід від однієї форми до іншої обумовлювався розвитком товарно-грошових відносин. Наприкінці ХV ст. у багатьох країнах Європейської цивілізації основною формою феодальної земельної ренти стала грошова рента.

Фети — відповідно до законів Солона — найнижчий, четвертий клас афінських громадян, які, на відміну від перших трьох, не мали землі.

Фізіократи — представники класичної політичної політекономії у Франції (Ф. Кене, А. Р. Тюрго, В. Мірабо та ін.). Фізіократи вважали, що додаткова вартість

739

лізу певних об’єктів. Нині вона набула форми синергетичної парадигми, згідно з постулатами якої об’єкти розглядаються як складні відкриті системи, що здатні до самоорганізації. Системно-синергетичний аналіз передбачає розглядати кожне суспільство як цілісне утворення, що має структурну будову, яка постійно ускладнюється, кожним елементом якої виконуються певні функції. Цивілізаційна парадигма передбачає розглядати людство в цілому, яке утворюють світові цивілізації. Як одиниця історичного розвитку людства виступає конкретне суспільство, що належить до певної цивілізації і характеризується власними етапами розвитку. Цивілізаційний аналіз суспільства вимагає в

центрі всіх суспільних процесів розглядати людину, її взаємодію з іншими лю-

дьми та суспільством загалом. Сам термін «цивілізація» походить від лат. слова «civilis» що означало наявність у людини таких суспільних рис, як доброзичливість, гідність, привітність тощо. Системно-синергетичний підхід передбачає відображення в економічних процесах цілісності суспільства, дій усіх цивілізаційних факторів.

Цивілізаційні фактори суспільного розвитку — сукупність факторів впливу на суспільний розвиток, що представлені специфікою духовно-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими чинниками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері суспільства. Урахування ролі цивілізаційних факторів розвитку суспільства є однією з основних вимог системно-синергетичного підходу до його вивчення.

Челядь — назва залежного населення у Київській Русі. До ІХ ст. вживалася для означення рабів у стані патріархального рабства; у ІХ—Х ст. — раби, які стали об’єктами купівлі-продажу. Згодом (з ХІ ст.) — збірна назва населення феодальної вотчини, яке перебувало у різних формах залежності (холопи, закупи, смерди тощо). В Україні у XV—ХІХ ст. челяддю називали слуг у господарстві.

Червінець (рос. — червонец) — російська назва іноземних дукатів, головним чином голландського карбування. Вперше в обігу Російської держави з’явився за реформою Петра І у 1701 р. і важив, як і золотий дукат, 3,4 г золота. Знову червінець запроваджено в радянські часи в ході грошової реформи 1922—1924 рр. Вага цього червінця становила 7,74 г чистого золота. До кінця 1926 р. вільно обмінювався на золото на валютних ринках як внутрішньому, так і зовнішніх. З початком індустріалізації та збільшенням емісії грошей червінець знецінився і залишився засобом платежу лише всередині країни.

Чиказька школа — створена і очолювана Мілтоном Фрідменом (1912 р. н.) школа неолібералізму та монетаризму.

«Шокова терапія» — один із заходів монетарної економічної політики. Комплекс радикальних заходів, спрямованих на оздоровлення економіки, які порушують звичний плин господарських відносин, явищ, що супроводжується низкою негативних явищ: інфляцією, безробіттям, позбавленням підприємств більшої частини оборотних коштів, різким зниженням зобов’язань держави перед населенням тощо.

Юнга план — план стягування репараційних платежів з Німеччини, розроблений у 1929—30 рр. замість Дауеса плану. Названий по імені американсько-