attachments / 09-3743

541

ЛІТЕРАТУРА

1.Аджубей Ю. В. Транснациональные корпорации: последствия экспансии. —

М.: Знание, 1985.

2.Бернал Дж. Мир без войны. — М.: Иностр. л-ра, 1960. — С. 127.

3.Вее Г. В. История мировой экономики / Пер. с фр. А. И. Тихонова. — М.: На-

ука, 1994. — 412 c.

4.Вільямсон О. Е. Економічні інституції капіталізму: Фірми, маркетинг, укладання контрактів. — К.: АртЕк 2001. — 472 с.

5.Доморацкая Э. И., Маклаков В. В. Государство и экономика во Франции. —

М.: Наука, 1981. — 224 с.

6.Леонтьев В. Экономическое эссе: Теории, исследования, факты и политика: Пер. с англ. — М.: Политиздат, 1990.

7.Майборода И. Т. Государственные монополии Франции. — К.: Наук. думка, 1973. — 188 с.

8.Митяев Д. Социальное рыночное хозяйство: идея, реальность, перспектива // Вопросы экономики. — 1992. — № 2. — С. 67—80.

9.Печчеи А. Человеческие качества. — М.: Прогресс, 1980.

10.Хансен Э. Экономические циклы и национальный доход: Пер. с англ. — М.: Директмедиа Паблишинг, 2007.

11.Druker P. F. Post-Capitalist Society. — N.Y.: Harper Collins, 1993.

12.Samuelson P. Alvin Hansen as a Creative Economic Theorist // Quarterly Journal of Economics. — 1978. — Vol. 92. — № 1.

13.Tobin J. A. Hansen and Public Policy // Quarterly Journal of Economics. — 1976.

—Vol. 90. — № 1.

Тема 13

ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСТВ У СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ (90-ті роки ХХ ст. — початок ХХІ ст.)

У цій темі розглядаються важливі питання розвитку світового господарства, які суттєво впливають на функціонування національних господарств у нових історичних умовах кінця ХХ — початку ХХІ століття, а саме: глобалізація та міжнародна економічна інтеграція, аспекти їх впливу як на національні господарства, так і на світове господарство в цілому. Результатом впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів є зростання значення інноваційних процесів і поява венчуру як якісно нового мікроекономічного аспекту сучасної економіки. Одне з центральних питань — розгляд сучасної НТР та її особливостей. Теоретико-методологічною засадою цієї нової господарської практики та відповідної економічної політики є сучасна інституціональна економічна теорія. Еволюцію інституціоналізму та його місце в структурі сучасної світової економічної системи розглянуто у третьому параграфі теми.

Сучасний період світового економічного розвитку характеризується цілим рядом нових визначальних рис і тенденцій, до яких мож-

на віднести посилення глобалізаційних процесів як на регіональних,

субрегіональних рівнях, так і на глобальному; поглиблення інтеграційних процесів (регіональних та субрегіональних) — Меркосур, Європейський Союз, НАФТА, Азіатсько-Тихоокеанський регіон; на основі подальшого стійкого розвитку міжнародної торгівлі та розширення міжнародних потоків капіталів виникають і починають домі-

нувати транснаціональні корпорації (ТНК). Відбувається бурхливе

розгортання третьої НТР, особливо на другому її етапі як технологоінформаційної, чи, за визначенням М. Кастельса, інформаційно-тех- нологічної революції. Сьогодні на основі фундаментальних зрушень у техніці та технології виробництва у найбільш високорозвинених країнах відбувається постіндустріальна революція і становлення постіндустріального суспільства з характерною для нього новою, постіндустріальною сервісно-інформаційною економікою.

Під впливом змін у господарській практиці та пошуку нової па-

радигми відбувається зміна в домінуванні теоретичних систем, і на місці кейнсіанської течії з’являються сучасні неокласичні (неоліберальні й неоконсервативні) та інституціональні, які відігра-

543

ють усе більшу роль у трансформаційних економічних процесах. У результаті деструктивних процесів, що відбулися на території колишнього СРСР, та його розпаду, а також кризи і розпаду світо-

вої соціалістичної системи відбулися суттєві геополітичні зміни, виник цілий ряд нових самостійних держав, змінилася глобальна полярність у міжнародних відносинах, а США перетворилися у єдину наддержаву чи супер-супердержаву світу. Саме ці нові ха-

рактерні риси й тенденції і буде розглянуто в даній темі.

ПЛАН

13.1.Глобалізація та її вплив на національні господарства.

13.2.Особливості НТР кінця ХХ — початку ХХІ ст. та її вплив на світове й національні господарства.

13.3.Інституціоналізм та зростання його значення під впливом змін у господарській практиці.

13.1. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНІ ГОСПОДАРСТВА

Світова економіка у повоєнний період мала ряд особливостей і у своєму розвитку пройшла два етапи: перший — від закінчення війни до кінця 80-х років і другий — від 1980-х років до сьогодення, тобто до початку ХХІ ст. Якщо для першого періоду характерним був вихід на траєкторію стійкого економічного зростання після відбудови економіки та розвиток на основі ідей, близьких до кейнсіанства, то на сучасному етапі — етапі становлення макроцивілізації — та чи інша країна в подальшому змогла сприйняти ідеї постіндустріального суспільства.

Отже, якщо до початку 1980-х років цілий ряд країн світу (передусім соціалістичні країни та країни Латинської Америки) могли вибудовувати свої національні економіки, здійснюючи індустріалізацію імпортозаміщу-

вального типу, то у 80-х роках ХХ ст. настав період рішучої лібералізації та інтернаціоналізації світового господарства, що являє собою характерну особливість сучасного етапу. Створення нових міжнародних інститутів та органів, які регулюють різноманітні аспекти розвитку світової системи, поетапне формування регіональних та міжнародних блоків і угруповань відбувається і в сучасних умовах. На початку ХХІ ст. діяло 260 міждержавних і 5472 недержавні міжнародні організації.

Складовою глобалізаційних процесів, а також характерною рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є стійкий розвиток міжнарод-

ної торгівлі та розширення потоків капіталів. Сучасне виробництво, що

545

Глобалізація набуває різного сенсу залежно від того, йдеться про окрему компанію, галузь, країну чи про все світове виробництво. Для окремої компа-

нії глобалізація визначається тією мірою, якою компанія розширила надходження своїх доходів і розподілила свої активи у різних країнах, а також тим, у який спосіб вона залучена до експорту капіталу, товарів і ноу-хау через залежні від неї структури.

Глобалізація на рівні окремої галузі визначається тим, якою мірою конкурентоспроможність компанії всередині галузі в даній країні взаємозв’язана з її конкурентоспроможністю в іншій країні. Чим більше глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від упровадження технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим же набором глобальних компаній, які координують свої стратегічні дії в усіх країнах, де вони здійснюють свою активну діяльність.

На рівні окремої країни глобалізація характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, далеко не всі країни рівною мірою інтегровані до неї. Існує кілька основних показників, які визначають ступінь інтегрованості економік різних країн у глобальну економіку, серед яких: відношення зовнішньоторговельного обігу до ВВП; прямі іноземні інвестиції (ПІІ), що направляються в країну з країни, та портфельні інвестиції; потік платежів роялті в країну з країни, пов’язаних з трансфертом (передаванням) технології.

Глобалізація на світовому рівні визначається зростаючим економічним взаємозв’язком між країнами, що відображається в постійно зростаючих потоках товарів, послуг, капіталу, ноу-хау. Переконливим свідченням цього є такі тенденції:

•за період з 1989 до 1996 р. зустрічна торгівля товарами та послугами щорічно зростала в середньому на 6,2 %, що майже вдвічі швидше, ніж середньорічний темп зростання (3,2 %) світового ВВП за той самий проміжок часу;

•з 1989 до 1994 р. прямі іноземні інвестиції зросли з 4,8 до 9,6 % відповідно до світового ВВП;

•якщо в 1970 р. співвідношення обсягів зустрічної торгівлі облігаціями та акціями до ВВП було в США, Німеччині, Японії менше 5 %, то в 1996 р., тобто через чверть століття, відповідні дані для цих країн становили 152, 197 та 83 % відповідно.

Наведене вище визначення значимості процесу глобалізації на різних рівнях наочно демонструє той факт, що найбільшим досягненням ділового життя на рубежі ХХ—ХХІ ст. сталопіднесення тарозвиток глобальної торгівлі.

Для сучасного періоду розвитку світового господарства характерним та-

кож є посилення ідеології інтернаціоналізації та консолідації. Цьому сприяв розвиток продуктивних сил, що все більше вимагав активного обміну

547

Однією із найхарактерніших особливостей сучасного етапу світогосподарського розвитку є дедалі зростаючий масштаб діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК). ТНК розвинених країн відіграють головну роль у глобалізації сучасного економічного життя. Насамперед це виявляється у значному зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних філій. Якщоу 1950-х роках ТНК лише почали створюватися, то на 1980 р. їх було 11 тис. і 104 тис. зарубіжних філій, у 1990 р. відповідно 36 тис. і 171 тис. За даними ООН, у 2000 р. у світі налічувалось понад 65 тис. ТНК, у яких працювали понад 74 млн осіб. Кожна з ТНК діяла не менше ніж у шести країнах. Кількість зарубіжних філій становила понад 850 тис. При цьому на території промислово розвинених країн розміщується понад 80 % материнських компаній і близько третини філій; у країнах, що розвиваються, — 19,5 % і майже 50 %, відповідно, на території колишніх соціалістичних країн — бли-

зько 0,5 % і 17 %.

Поява ТНК обумовлювалася передусім тим, що виробництво, організоване на новітніх технологіях, стикалося з вузькістю національного ринку, коли пробувало реалізувати свою продукцію, тому країни намагалися вивезти її за кордон. ТНК руйнують кордони між національними ринками товарів, капіталів і робочої сили через формування прямих виробничо-технічних зв’язків між підприємствами за рахунок оптимального розміщення виробництва в різних країнах з урахуванням їхніх порівняльних переваг — наявність джерел сировини, кваліфікованої робочої сили, технічного рівня виробництва тощо, і тим самим досягають вищої економічної ефективності. Саме ТНК формують розгалужену систему світового виробництва, що з’єднана загальними організаційними, економічними і технологічними відносинами.

Важливу роль відіграють транснаціональні об’єднання та поглинання, які дають змогу ТНК отримати стратегічні активи інших фірм, монополізувати ринки, досягти ефектів синергізму, збільшити розміри ТНК, диверсифікувати ризики, використати нові фінансові можливості тощо. Об’єднання та поглинання продовжують відбуватися в усіх галузях народного господарства, але найбільш показовими за обсягами і найактуальнішими за значеннями вони є в інформаційному секторі економіки як складовій сучасної інформа- ційно-технологічної революції.

Перехід до капіталізму, основу якого становлять корпорації, призвів до ряду важливих наслідків для розвитку інформаційного середовища. Одна з переваг корпорацій полягає в тому, що інформація та інформаційні технології розвивались у такий спосіб, що саме корпорації і стали їх найбільшими споживачами. У міру того як корпорації зростали, ускладнювались і поширювались по всьому світу, ставало зрозуміло, що у них «вбудована» потреба в інформаційних мережах і розвинутих системах управління. Останнім часом корпорації стали ще масштабнішими, їхня діяльність — більш диверсифікованою, а державні кордони для них втратили будь-яке значення. Маючи

549

Сучасний, третій етап функціонування ТНК, який почався з кінця ХХ ст. характеризується такими процесами: утворенням мереж внутрішньофірмових (інтернальних) зв’язків регіонального чи глобального масштабу; інтеграцією наукових досліджень та розробок матеріально-технічного забезпечення, виробництва, розподілу та збуту; формуванням ТНК у країнах, що не є економічно розвинутими. Це свідчить про залучення у сферу діяльності ТНК засобами глобалізації ресурсів країн, що розвиваються, і найменш розвинутих країн.

На початку 1980-х років з’явились і утвердились глобальні ТНК четвертого покоління, визначальними рисами яких є планетарне бачення ринків та функціонування в умовах глобальної конкуренції. Сучасними тенденціями стано-

влення ТНК є:

•вплив науково-технічного прогресу на розвиток транснаціонального капіталу;

•особливості інноваційної діяльності ТНК;

•прискорений розвиток і вдосконалення факторів виробництва, що використовуються ТНК.

Останніми роками відпала необхідність у гігантських підприємствах на території окремих держав, розрахованих на всесвітній ринок. З’являється можливість уніфікувати випуск продукції в міжнародному масштабі й організувати спільне виробництво з підприємствами, що містяться в різних точках земної кулі та мають різну національну залежність. Тобто сьогодні створюються і функціонують заводи, які випускають ту саму продукцію за однаковою технологією в багатьох країнах. Виробництво стає глобальним,

акомпанії, що з’являються, працюють на весь світ. Функціонування сучасних ТНК відбувається в умовах глобалізації світогосподарських зв’язків, які, з одного боку, створюють зовнішнє середовище для їхньої діяльності, а з другого — самі є результатом такої діяльності.

Транснаціональні корпорації за своєю суттю є також суб’єктом глобалізації світової економіки. Одним із центральних моментів діяльності ТНК є транснаціоналізація як процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК. Транснаціоналізація — це об’єктивний процес, який обумовлений міжнародною спеціалізацією окремих країн і приводить до дуже високого, небаченого досі рівня взаємозалежності країн. Будучи центрами координації і рушійними силами світового виробництва та обміну, ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних господарських систем, сучасні ТНК перетворились на міжгалузеві внутрішньодиверсифіковані комплекси з міжнародним масштабом операцій, у такий спосіб діалектично заперечуючи своюпервинну основу.

На сьогодні ТНК — найдинамічніша структурна складова світової економіки. За своєю мобільністю, здатністю до трансформації зв’язків і організаційних структур, швидкістю реакції на імпульси НТР вони суттєво пере-