клали початок державно-капіталістичному устрою в економіці країни. Проте в умовах СРСР широкого розвитку ця форма не набула.
Корпорація (лат. corporation — спілка, співтовариство) — 1) добровільна організація фізичних чи юридичних осіб, які зв’язані законними зобов’язаннями з метою створення господарського підприємства; 2) товариство, спілка, об’єднання юридичних чи фізичних осіб навколо спільних професійних або комерційних інтересів, як правило, на акціонерних засадах зі спільним керівництвом (радою, правлінням). Це ефективно діючі структури з багатогалузевим підприємницьким профілем діяльності.
Коуза теорема — результат теоретичного аналізу характеру зв’язку між розподілом повноважень власності та рівнем транзакційних витрат, яке має провідне значення в теорії неоінституціоналізму, висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства, за що й отримав таку назву. Теорема проголошує: «Якщо права власності чітко визначені (специфіковані) i трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) буде залишатися незмінним i ефективним незалежно від змін у розподілі прав власності». Сам вираз «теорема Коуза», як i перше її формулювання, були введені в обіг відомим економістом Дж. Стіглером. Нині теорема Коуза вважається одним із найбільш яскравих досягнень економічної думки повоєнного періоду.
Крива Лаффера — графічне зображення залежності між ставкою оподаткування та сумою податкових надходжень до державного бюджету, обґрунтоване теоретиком економіки пропозиції А. Лаффером. Крива емпірично доводить існування оптимальної податкової ставки у 30—35 % та негативний вплив на економічну систему надмірного податкового тиску.
Кріпацтво — форма феодальної залежності селян, яка охоплювала особисту, земельну й адміністративну залежність селян від феодала. В Європі кріпацтво було скасовано в результаті буржуазних революцій. В Росії — селянською реформою 1861 р.
Купа — у Київській Русі позичка (див. Закуп).
Латифундія — у Давньому Римі велике господарство (понад 250 га), яке спеціалізувалося на тваринництві. Засноване на рабській праці. Виникає у ІІ ст. до н.е.
Ленд-ліз(англ. Lend-lease< lend — давати в борг і lease — здавати в оренду) — система передачі США в позику або в оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сировини та інших матеріальних ресурсів країнам антифашистської коаліції під час Другої світової війни (1939—1945 рр.).
«Литовські статути» — кодекс права Великого князівства Литовського, прийнятий у трьох редакціях — 1529, 1566 та 1588 рр. Увібрав основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального і процесуального права князівства. Джерелами Литовських статутів були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна судова місцева практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав. Були основним збірником права в Україні з XVI до 40-х років ХІХ ст.
Лібертін — раб-вільновідпущеник.
Лобізм (англ. lobby — кулуари) — інститут, покликаний представляти та просувати інтереси певних осіб або груп (бізнесових, професійних, соціальних, політичних) у державних органах влади. Лобісти в особі представників влади сприяють отриманню вигідних державних замовлень, кредитів, пільг, ліцензій, придушенню конкурентів. У більшості розвинутих країн світу цей
722
інститут імплементований у законодавчу систему, має офіційних статус, його діяльність регламентується відповідними законодавчими актами.
Ловища — у Київській Русі місця полювання або вилову риби князя або боярина. В таких місцях заборонялося полювати або ловити рибу простим людям.
Логролінг (англ. logrolling — «перекочування колоди») — практика взаємної підтримки депутатів шляхом «торгівлі голосами». Депутат «купує» підтримку вирішення питань своїх виборців, віддаючи взамін свій голос на захист проектів своїх колег. Дж. Б’юкенен і Г. Таллок не вважають будь-яку «торгівлю голосами» негативним явищем. Іноді за допомогою такої підтримки вдається домогтися ефективнішого розподілу ресурсів, який би підвищував загальне співвідношення корисності та витрат згідно з принципом оптимальності Парето. Можливо також, що уряд за допомогою логролінгу, йдучи назустріч місцевим інтересам, домагається схвалення великого дефіциту держбюджету, зростання асигнувань на оборону тощо, тим самим нерідко приносячи загальнонаціональні інтереси у жертву місцевим, регіональним вигодам. Прикладом класичної форми логролінгу є «бочечка з салом» — закон, який містить у собі набір невеликих локальних проектів. Щоб отримати схвалення, до загаль-
нонаціонального закону додають цілий пакет різноманітних, досить часто слабо пов’язаних із основним законом пропозицій, у прийнятті яких зацікавлені різні групи депутатів. Щоб забезпечити його прийняття, до нього додають все нові й нові пропозиції («сало»), доки не буде досягнуто впевненості у тому, що закон отримає схвалення більшості депутатів. Але подібна практика ховає в собі небезпеку для демократії, позаяк принципово важливі рішення — обмеження громадянських прав, свободи совісті, друку, зборів тощо, можуть бути куплені наданням приватних податкових пільг та задоволенням обмежених місцевих інтересів.
Люмпен — людина, що не має ніякої власності, не бере участі в суспільному виробництві й живе випадковими заробітками.
Магдебурзьке право — міське право в Україні XIV — першої половини ХІХ ст. Склалося у ХІІІ ст. в німецькому місті Магдебурзі. Конституювало певний судовий та адміністративний імунітет міст, а також специфічне правове становище міщанських корпорацій. В Україні скасоване Миколою І у 1831 р., у Києві — у 1836 р.
Майнові права (права власності) — права, що можуть охоплювати повну власність, різні види прав користувачів або обмежені права певними пунктами контрактів i внутрішніми правилами організацій. Визначення майнових прав та їх розподіл між людьми на основі закону, положень контрактів та інших правил безпосередньо впливають на економічні рішення та їх результат. Майнові права — це основний компонент в аналізі інституціональної структури економіки. Права власності з точки зору суспільства виступають як «правила гри», які впорядковують відносини між окремими агентами, а з точки зору індивідуальних агентів —
являють собою «пучки правомочності» на прийняття рішень з приводу того чи іншого ресурсу. Права власності мають поведінкове значення: одні способи дій вони заохочують, інші придушують (через заборони або підвищення витрат) і в такий спосіб впливають на економічний вибір індивідів.
Макроекономічна динаміка — визначення рівня економічного розвитку держави, результативність її господарської діяльності протягом певного часу.
Манор — феодальний маєток у середньовічній Англії, основна господарська одиниця, що склалася в ХІ ст.
Манс — у середньовічній Франції те ж, що і віргата в Англії (див. Віргата).
723
Мануфактура (від лат. manus — рука, factura — виготовлення) — підприємство, що засноване на поділі праці та ручній техніці, використовує найману працю. У зв’язку із вузькою спеціалізацією робітника та засобів праці мануфактура підготувала перехід до машинного виробництва; форма промислового виробництва, яка історично передувала машинній промисловості; виникає в період зародження ринкових економічних відносин. Була поширена в Європі в період від XVI до початку XIX ст.
Мануфактура вотчинна — підприємство, що виникає з XVII ст. у великих маєт- ках-вотчинах Російської імперії. В основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку. Засноване на примусовій праці. Відноситься до кріпосної мануфактури. В Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну, цукрову.
Мануфактура купецька — виникає в Росії в XVII ст. Базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам ІІІ стану — купцям. Відноситься до капіталістичного типу мануфактур.
Мануфактура посесійна — виникає у XVIIІ ст., в період правління Петра І. Передбачає умовне володіння. Використовує примусову працю приписних робітників; найбільш поширена в галузях важкої індустрії. Відноситься до кріпосного типу мануфактур.
Мануфактура розсіяна — виникала за умов, коли підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачаючи їм сировину та знаряддя виробництва.
Мануфактура селянська — підприємство, засноване збагатілим селянином; як правило, виростає з селянських кустарних промислів; використовує вільнонайману працю. Капіталістичний тип мануфактури в Російській імперії.
Мануфактура централізована — виникала за умов, коли наймані робітники об’єднувались підприємцем у одній майстерні.
Маржиналізм (від фр. marginal — граничний) — течія економічної думки останньої третини ХІХ — початку ХХ ст., яка ґрунтується на використанні граничних величин при аналізі економічних явищ і процесів.
Марксистська економічна теорія — напрям економічної думки, який виник у 40-х рр. ХІХ ст. і спирається на вчення К. Маркса про працю як джерело додаткової вартості, котра утворюється в результаті експлуатації найманих робітників капіталістами; про капітал як виробниче відношення та боротьбу класів як рушійну силу історії; про пролетарську революцію з наступним усуспільненням засобів виробництва, тобто ліквідацію приватної власності на них як неминуче завершення (подолання) капіталізму.
Матеріальна культура — діяльність людей з формування матеріальних умов власного існування. Включає в себе виробничо-технологічну культуру, яка проявляється в уречевлених результатах матеріального виробництва і способах технологічної діяльності суспільної людини.
Машинно-тракторні станції (МТС) — державні організації, які зосереджували сільськогосподарську техніку і виконували механізаторські роботи в колгоспах і радгоспах. Проіснували до березня 1958 р.
Меркантилізм — домінуючий напрям економічної думки та різновид економічної політики періоду XV—XVIIІ ст., представники якого ототожнювали багатство країни з грошима і розглядали їх як найважливіший засіб економічного зростання, а джерело багатства вбачали у зовнішній торгівлі, видобутку благородних металів, забезпеченні активного торговельного балансу шляхом державного регулювання господарського життя. Меркантилізм є однією з найбільш ранніх цілісних економічних теорій періоду раннього капіталізму (XV— XVII ст.), що представляє погляди буржуазії, яка виникла в період генезису капіталізму на основі первісного нагромадження капіталу як перша спроба
724
лізму на основі первісного нагромадження капіталу як перша спроба пояснити і прискорити цей процес. Виражаючи інтереси торгової буржуазії, меркантилістське вчення було спрямоване проти феодалізму. Меркантилісти виходили з положення, що головну роль в економіці, у створенні прибутку відіграє сфера обігу, а багатство нації полягає в грошах або забезпечується активною зовнішньою торгівлею.
Меркантилістська політика — практичне втілення ідей меркантилізму, спрямоване на збільшення кількості грошей в країні шляхом перевищення імпорту над експортом на основі широкого використання державних протекціоністських заходів.
Метеки (грец. — переселенець) — у Давній Греції особисто вільні люди, що переселилися у будь-який грецький поліс і не мали в ньому прав громадянства. Серед метеків були багаті купці та власники ремісничих майстерень.
Методологічний індивідуалізм — один із вихідних методологічних принципів неокласичного аналізу, суть якого полягає у поясненні економічних процесів на основі розкриття інтересів, потреб, мотивів поведінки господарських суб’єктів. Найвизначнішими його теоретиками є представники австрійської (К. Менгер) та неавстрійської школи (Ф. Гайєк). В економічній теорії останньої третини ХХ ст. та сучасності цей принцип активно використовується представниками інших напрямів теоретичних досліджень (неоінституціоналізм, новий інституціоналізм тощо). Здійснює пояснення інституцій через їх відповідність інтересам індивідів. Індивіди — первинні, а інституції — вторинні.
Метрополія — країна, що володіє колоніями, центр колоніальної імперії. Механізація (від грец. mechane — знаряддя, пристрій) — один із основних напря-
мів удосконалення ручної праці, розвитку науково-технічного прогресу, який полягає в широкому впровадженні у господарство сучасної техніки і технології; застосування машин у промисловості, сільському господарстві, транспорті, військовій, адміністративній та іншій роботі.
Міждисциплінарний підхід — властивий інституціоналізму методологічний принцип економічних досліджень, суть якого полягає в синтезі економічного знання з іншими галузями суспільствознавства: психологією, правом, соціологією, історією, антропологією, релігієзнавством та ін. Успадкований від німецької історичної школи та розвинутий інституціоналізмом. Соціально-інституціо- нальна течія здійснювала теоретичну експансію в бік соціології, суспільної психології, історії технічного розвитку. Неоінституціоналізму властиве теоретичне зближення з правовими дослідженнями, політологією, історією.
Міжнародна економічна інтеграція — процес взаємопристосування національних економік, включення їх до єдиного відтворювального процесу в інтернаціональних масштабах. Переходу до інтеграційного етапу світогосподарських зв’язків передує ряд стадій міжнародної економічної інтеграції, що зумовлені кількісними та якісними показниками їх розвитку. Розрізняється п’ять послідовних етапів розвитку інтеграційних процесів: 1) зона вільної торгівлі; 2) митний союз; 3) єдиний чи спільний ринок; 4) економічний союз; 5) економічний та валютний (монетарний) союз, чи повний економічний союз.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) — міжнародна спеціалізована установа ООН, заснована у 1944 р. для підтримки валютних курсів через надання середньотермінових валютних позик. Стежить за монетарною і фінансовою політикою своїх членів, розробляє рекомендації щодо заходів, спрямованих на забезпечення ефективності платіжного балансу, надає позики для забезпечення платіжних проблем. Налічує більше 180 членів, у т. ч. Україна.
Мілітаризація (економіки) — переведення значної частини національного господарства на виробництво товарів і послуг воєнного призначення.
725
Моделі економічного зростання — економіко-математичні моделі, що пояснюють характер впливу факторів виробництва та інших чинників на обсяг створеного продукту, дають змогу визначити частку і значення кожного фактора у збільшенні продукту.
Монархія — форма одновладного правління, за якої верховна влада в державі зосереджена в руках одноосібного глави держави — монарха, а також держава з такою формою правління.
Монетаризм — економічна теорія в структурі неокласичного напряму (економічного неоконсерватизму), що є сучасним варіантом кількісної теорії грошей, визнає визначальну роль грошового фактора в реалізації макроекономічних процесів та досягненні макроекономічної стабільності, розглядає грошову (монетарну) політику основою державного регулювання економіки.
Монетаристська концепція — базується на використанні рекомендацій монетаристів, які стверджують, що ринкова система, за умови невтручання держави, забезпечує макроекономічну стабільність. Вона забезпечується за допомогою жорсткого контролю за податковими ставками, видатками бюджету, грошової емісії, безготівкових розрахунків тощо.
Монетарна політика — один із видів макроекономічної політики, суть якої полягає у здійсненні центральним банком контролю над грошима, процентними ставками і станом ринків капіталу. Інструментами монетарної політики є операції на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки, обов’язкові резерви комерційних банків у центральному банку.
Монополістична конкуренція — ринкова ситуація, докладно вивчена в одноіменній теорії Е. Чемберліна, яка відображає конкурентні відносини між виробниками різних модифікацій товару подібного використання. Тобто за умов монополістичної конкуренції існує досить велика кількість продавців однорідної продукції; продукт диференційований, якісно різнорідний, через що покупець вільно обирає конкретного продавця; існує можливість вільного входу на ринок і виходу з нього.
Монополістичний капіталізм — період в історії, коли пануючими у виробництві стають монополістичні об’єднання, які тримають під контролем ринок країни.
Монополія — окремі наймогутніші підприємства або об’єднання підприємств, які виробляють переважну кількість продукції певного виду і тому впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.
Мультиплікатор інвестицій — у теорії Дж. М. Кейнса коефіцієнт, що характеризує кількісну залежність національного доходу і сукупного попиту від загального обсягу інвестицій.
Натуральна рента — феодальна рента, заснована на перерозподілі натурального продукту.
Натуральне господарство — господарство, в якому продукти харчування, одяг, взуття, домашнє начиння, знаряддя праці тощо виробляються лише для власного споживання, використовуються виключно для задоволення власних потреб, а не на продаж.
Науково-технічна революція (НТР) — докорінне, якісне реформування виробничих сил на основі перетворення науки у провідний фактор розвитку суспільного виробництва. НТР тісно пов’язана з ростом асигнувань на науку і збільшенням числа науково-дослідних інституцій, створенням у багатьох країнах загальнодержавного планування і управління наукою. Початок сучасної НТР умовно датується 50-ми рр. ХХ ст. У 70-ті рр. започатковується новий етап
726
революції — технологічний. 90-ми роками датується початок інформаційного етапу.
Науково-технічний прогрес (НТП) — процес відкриття та використання нових знань у господарському житті. Важливою особливістю НТП є високі темпи розвитку науки й техніки, скорочення розриву в часі між фундаментальними науковими відкриттями, створенням на їхній основі технічних засобів і широким впровадженням цих засобів у виробництво.
Націоналізація (фр. nationalisation — націоналізація, лат. nation — народ) — 1) акт одержавлення приватної власності з викупом чи без нього, право держави володіти майном з переданням його в користування установам, підприємствам, групам чи окремим особам; володіння та розпорядження майном уряду, його установ чи підприємств. За капіталізму Н. є частковою і звичайно охоплює ті підприємства чи галузі господарства, які перебувають у стані занепаду; 2) (радянськ.) перехід із приватної у державну власність основних засобів виробництва (т. зв. «командних висот в економіці»). Одержавлення економіки України було завершено до 1921 р. в усіх галузях виробництва.
Національна держава — держава, яка виникає на основі спільної культури, мови та етнічної належності (що для неї характерна міцна історична неперервність) вільних людей, їх рівності (громадянського суспільства); поділу влади на законодавчу, судову і виконавчу; формування національного (внутрішнього) ринку та його інститутів; участі держави у відтворенні національної ідентичності, наголошуючи на спільних символах і репрезентаціях реальності.
Національна політична економія — назва, яку отримала німецька політична економія, що заперечувала принципи космополітизму та індивідуалізму.
Національний ринок — внутрішній ринок, складовими елементами якого є: ринок предметів споживання, ринок засобів виробництва; ринок капіталів, цінних паперів, валюти; ринок нерухомості, в т. ч. землі; ринок науково-технічних розробок та інформації.
Недосконала конкуренція — термін, запропонований Дж. Робінсон для відображення особливостей ціноутворення в умовах монополізованої економіки, коли фірми-виробники конкурують між собою за найбільш прийнятну для споживача ціну товару.
Неоавстрійська школа — теоретична школа неолібералізму, очолювана Ф. Хайєком.
Неоінституціоналізм — теоретичний напрям у структурі сучасного інституціоналізму, парадигмальні основи якого сформувалися шляхом синтезу теорети- ко-методологічних засад традиційного американського інституціоналізму та неокласики; неоінституціоналізм пройшов суттєву еволюцію впродовж ХХ ст., а найбільшого визнання та наукового впливу набув в останні десятиріччя.
Неокейнсіанські теорії економічного зростання — теорії основані на враху-
ванні системи «мультиплікатор-акселератор» і моделюванні економічної динаміки з використанням характеристик взаємозв’язку нагромадження і споживання.
Неокласика — один з провідних напрямів економічної теорії ХХ ст. Сформувався в 90-ті рр. ХІХ ст. на основі синтезу класичної ринкової ліберальної доктрини, маржиналізму та мікроекономічної теорії. З 30-х років ХХ ст. доповнився теорією економічного неолібералізму, неокласичним макроекономічним дослідженням, безпосередньо теоріями економічного зростання Р. Солоу, Д. Міда, ідеями виваженого державного регулювання.
Неоконсерватизм — напрям еволюції неокласичної теорії, що полягає у відродженні консервативних традицій класичного ринкового лібералізму в поєд-
727
нанні з новою класичною макроекономікою. Основними структурними елементами є монетаризм, теорії економіки пропозиції та раціональних очікувань.
Неолібералізм — напрям економічної думки, що базується на неокласичній методології та намагається обґрунтувати поєднання принципів економічної свободи з обмеженим державним регулюванням економіки. Сучасний неолібералізм є альтернативною кейнсіанству концепцією макроекономічного регулювання економіки на засадах створення конкурентного середовища та побудови соціального ринкового господарства.
Неолітична революція — революційна зміна в розвитку первісного суспільства, що історично відбулася в епоху неоліту і пов’язана з переходом від кочового до осілого способу життя, від мисливсько-збиральницької діяльності до землеробства і тваринництва, від привласнюючого до виробничо-відтворюваль- ного способу життєзабезпечення.
Неформальні інституції — інституції, закріплені традиціями, звичаями, але такі, що не мають правового оформлення.
Німецький ордолібералізм — школа неолібералізму вНімеччині, що розвивалася на базі Фрайбурзького університету. «Ордо» — поняття, що означає «порядок» економічноїсистеми, «природнийустрій» вільного ринкового господарства.
Нова економічна історія — неоінституціональна теорія, очолювана Д. Нортом, яка сформувалася в результаті застосування теорії транзакційних витрат та теорії прав власності до аналізу історичного процесу економічного розвитку.
Нова економічна політика (неп) — перехід більшовицької партії від політики «воєнного комунізму» до еквівалентного обміну між містом і селом на основі ринкових відносин. Започаткований навесні 1921 р. Упроваджуючи неп, держава зберігала контроль над ринком, обмежуючи приватний сектор на користь державного сектору економіки. Згортання непу відбувається наприкінці 20-х років.
Нове кейнсіанство — сучасний етап еволюції кейнсіанства, що почався у 1980-х рр.; характеризується тенденцією теоретичного відокремлення прибічників американського монетарного посткейнсіанства у вигляді нового кейнсіанства, яке суттєво відрізняється як від неокейнсіанства 50—70-х рр., так і від посткейнсіанства 60—70-х рр. ХХ ст. Важливу роль у розробленні ідей нового кейнсіанства відіграли американські економісти Брюс Грінвальд, Джозеф Стігліц, Джордж Акерлоф та Жанет Йєллен, Олів’є Бланшар та Джуліо Ротемберг, Грегорі Манків та ін. Нові кейнсіанці, на відміну від своїх попередників, вдосконалюють методологію економічних досліджень шляхом залучення як неокласичних ідей, так і відповідного категоріального апарату, використовують формально-математичний апарат загальної рівноваги; досліджують функціонування ринків капіталу, праці, товарів та раціональної поведінки господарських агентів в умовах макроекономічної невизначеності та неповноти економічної інформації.
Новий інституціоналізм — новітня парадигма інституціональної теорії, яка є результатом поєднання теоретичних основ традиційного інституціоналізму з суттєво модифікованими методологічними принципами неокласики.
«Новий курс» у США — система заходів уряду президента Ф. Д. Рузвельта в 1933— 1938 рр. щодо ліквідації наслідків економічної кризи 1929—1933 рр. і пом’якшення суперечностей американського капіталізму. Поєднував заходи посилення державного регулювання економіки з реформами в соціальній сфері.
Ном (давньогрецькою — община) — у ієрографічній писемності слово община зображувалася у вигляді прямокутної місцевості, поділеної зрошувальною системою на окреміділянки.
728
Нормативний аспект — аспект економічної науки, зокрема економічної теорії, що орієнтує на пошук відповіді на питання про те, «як має бути?», щоб суспільство більш повно реалізувало свої цілі в господарській сфері. Він є основою для обґрунтування рекомендацій стосовно свідомої організації господарського життя суспільства, проведення адекватної існуючим потребам економічної політики. Від нормативного аспекту економічної теорії залежить характер розвитку господарської системи суспільства — протікає стихійно, неконтрольовано з боку суспільства, чи свідомо організовано, у відповідності до існуючих умов та цілей.
Об’єкт історико-економічної науки — еволюція господарської сфери суспільства, основні етапи її становлення і розвитку. Історичними явищами і фактами господарського життя суспільства окреслюється коло проблем, що потрапляють до сфери наукового аналізу історико-економічної науки, визначається розмежувальна лінія стосовно інших економічних наук.
Огніщанин — старший княжий дружинник, боярин, який відповідав за перебіг господарського життя княжого дому, його вотчини. Представник княжої влади.
Ойкісне господарство — в античних державах домашнє господарство, господарство, засноване на натуральних відносинах (див. Натуральне господарство).
Ойкумена (від грец. — oikeo — заселяю) — заселення людиною частини земельної кулі.
Онтологічний підхід — спосіб пізнання суспільства шляхом дослідження його структурної будови та функціонування її складових.
Опортунізм — розрізняють дві основні форми опортуністичної поведінки:
«Ухиляння» (shrinking) — виникає тоді, коли працюють спільно («командою»), але отримання інформації про ефективність дії кожного або надто дороге, або неможливе. При асиметрії інформації (підлеглий точно знає, скільки ним витрачено зусиль, а керівник має про це лише приблизне уявлення) виникає i стимул, i можливість працювати з неповною віддачею. «Здирство»
(holding-up) — спостерігається у тих випадках, коли будь-який агент володіє ресурсом, спеціально пристосованим для використання у даній «команді» i не має високої вартості поза нею. Такий ресурс називається «специфічним». У решти учасників тоді з’являється можливість претендувати на частину доходу (квазіренту) від цього ресурсу, загрожуючи його власнику розривом відносин, якщо той відмовиться з ними поділитися. Небезпека «здирства» підриває стимул до інвестування у специфічні активи.
Ортодоксія — найтиповіша, загальновизнана, домінуюча теоретична складова певної школи чи напряму. Найчастіше є структурним теоретичним ядром певного вчення, чим забезпечується його наукова визначеність, сформованість та сталість.
Освітня революція — перехід від майже суцільної безграмотності до масової початкової освіти, розвиток професійної та вищої професійної освіти.
Панщина — в Україні те саме, що Відробіткова рента.
Парадокс голосування (англ. paradox of voting) — суперечність, що виникає внаслідок того, що голосування на основі принципу більшості не забезпечує виявлення справжніх переваг суспільства стосовно економічних благ.
Патриції — у Давньому Римі Х—VІІІ ст. до н. е. всі римляни — члени римської родової організації. З часом — лише представники аристократичних родин, які протиставляли себе іншим представникам римського народу (populus). Ві-
729
домі патріціальні роди Юліїв, Гораціїв, Курнаціїв та ін. Вони ставали покровителями збіднілих родичів.
Пекулій — у Стародавньому Римі майно, що виділялося членам родин. У ІІІ—ІІ ст. до н. е. пекулій отримували раби із зобов’язанням виплати частини доходів власникам землі. Форма господарства, яке раб веде самостійно.
Первісне нагромадження капіталу — тривалий процес, що збігся з початком Великих географічних відкриттів та утворенням колоніальних імперій (кінець ХV — середина ХVІІ ст.). Нагромаджений капітал використовувався для утвердження ринкових економічних відносин.
Перебудова в економіці — структурна перебудова в економіці СРСР на основі реорганізації господарських механізмів. Хронологічно визначається з квітня 1985 р. (від обрання М. с. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС) до грудня 1991 р., тобто до моменту розпаду СРСР. У цей період керівництвом СРСР було проведено ряд заходів, спрямованих на трансформацію централізованої, планово розподільчої економіки у модель ринкового соціалізму.
Переяславська рада — угода 1654 р. між Україною і Росією, після якої московський уряд розпочав систематичне обмеження прав та привілеїв Гетьманської держави.
Писар — особлива категорія чиновників-жерців у стародавньому Єгипті, які в умовах централізованого господарства вели облік землі, зерна, робочої сили, продовольства, розподілу врожаю, повинностей і податків. Їх божественним оборонцем вважався Тот — бог писемності, рахунку і мудрості в образі павіана.
Плебеї — у Давньому Римі юридично вільні, але позбавлені громадянських прав особи. Плебеїв об’єднувало прагнення до рівноправ’я з патриціями через допущення їх до громадських земель.
Повоз — державна повинність у Київській Русі, що полягала в обов’язку поставляти продукти сільського господарства за розпорядженням князя на княжий двір або в похід. Повозом також називався обов’язок селянина постачати підводи для державних потреб.
Погост — в Київській Русі з часів княгині Ольги — місця збирання данини, адмі- ністративно-територіальні одиниці. На чолі погосту стояли посадові особи, які відповідали за регулярну сплату податків.
Позитивний аспект — підхід, який покликаний в історії економіки та економічній думці розкрити реальний зміст явища чи процесу, дати відповідь на питання про те «що є?», «як є?», охарактеризувати історичні форми господарювання і стан господарської системи в конкретно-історичний момент його існування. Позитивний аспект економічної науки передбачає оцінку економічних думок, вчень з позиції їх науковості, якими вони були: точності опису реально існуючих процесів та господарських форм, використання наукових методів їх дослідження, аргументованості висновків та відсутності суперечності в теоретичних викладах тощо. Така оцінка наукової довершеності економічних вчень та думок завжди здійснюється з висоти пануючої парадигми економічної науки і тому історично може змінюватися.
Поліс — місто-держава, форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції. Поліси виникли у VІІІ—VІ ст. до н. е., включали як міське, так і сільське населення даної держави. Наприкінці V — початку ІV ст. до н. е. полісний лад пережив кризу.
Політика грошового балансу — економічна політика періоду раннього меркантилізму (ХV—ХVІ ст.), спрямована на збільшення кількості грошей в країні шляхом максимізації їх ввезення та заборони (обмеження) їх вільного вивезення, реалізація якої здійснювалася засобами прямого жорсткого державного контролю за рухом грошей в умовах готівкового дефіциту.
730
Політика торговельного балансу — економічна політика періоду пізнього меркантилізму (ХVІ—ХVІІІ ст.), спрямована на збільшення грошової маси країни шляхом зростання торговельного прибутку на основі стійкого перевищення експорту над імпортом товарів. Здійснювалася через лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності внаслідок відмови держави від адміністративного контролю за рухом грошей та сприяння активізації зовнішньої торгівлі.
Полюддя — щорічний об’їзд у Київській Русі князем і його дружиною власних володінь та підлеглих племен з метою збирання данини. Розмір данини спочатку не був визначеним, а тому не раз виникали зловживання. У 945 р. княгиня Ольга регламентувала розміри данини.
Посесійна мануфактура — форма кріпосного підприємства, в якому використовується примусова праця приписаних до нього робітників. Виникла у ХVІІІ ст., передбачала умовне володіння, найбільшого поширення набула в галузях важкої індустрії.
Постіндустріалізму теорія — соціально-інституціональна теорія, яка вивчає со- ціально-економічні зрушення в умовах постіндустріального суспільства, яке характеризується переважанням сфери послуг та науково-інформаційного сектору економіки. Найвизначнішим представником цієї теорії є американський соціолог Д. Белл.
Пошук політичної ренти (англ. political rent seeking) — прагнення отримати економічну ренту за допомогою політичного процесу. Державні чиновники намагаються отримати матеріальні вигоди за рахунок як суспільства в цілому, так і окремих осіб, які домагаються прийняття окремих рішень. Бюрократи, беручи участь у політичних процесах, роблять спроби провести такі рішення, які б гарантувати їм отримання економічної ренти за рахунок суспільства.
Предмет історико-економічної науки — історичні форми господарств (господарських одиниць) та способів їх взаємодії між собою і суспільством в цілому, які відіграють ключову роль в історичному розвитку суспільного господарства. Важливою складовою предмета є глибина та адекватність пізнання людьми господарських процесіві відображення їх векономічних поглядах, думках, теоріях.
Прекарій — передача землі у користування селянам під зобов’язання нести певні повинності.
Принцип єдності позитивного та нормативного аспектів економічної науки
— сутність цього принципу полягає у безпосередній спрямованості теоретичних досліджень на здійснення економічної політики, практичних заходів зі стабілізації економіки та сприяння економічному зростанню.
Провали» (government failure) держави (уряду) — це випадки, коли держава
(уряд) неспроможна забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів. Логічне завершення теорії суспільного вибору. Здебільшого до провалів держави відносять наступне: 1) обмеженість необхідної для прийняття рішення інформації; 2) недосконалість політичного процесу: маніпулювання голосами через недосконалість регламенту, лобізм, логролінг, бюрократизм, пошук політичної ренти; 3) обмеженість контролю над бюрократією: стрімкий ріст державного апарату створює все нові й нові проблеми у цій сфері; 4) нездатність держави передбачати та ефективно контролювати найближчі і віддалені наслідки прийнятих нею рішень.
Продовольча розкладка (продрозкладка) — система заготівлі сільськогосподар-
ських продуктів в період «воєнного комунізму» (1918—1921 рр.). Передбачала вилучення т. зв. надлишків хліба та інших продуктів не за певною нормою, а за фактом їх наявності.
Продовольчий податок (продподаток) — введений у 1921 р., діяв до 1923 р.,
поклав початок непу. Розмір визначався до весняної сівби залежно від за-
721 
722 
723 
724 
725 
726 
727 
728 
729 
730 
