1.2. Редагування

Під редагуванням прийнято розуміти зміну набраного тексту, що забезпечує видалення, додавання, переміщення текстових масивів. Найпростіші операції редагування виконують за допомогою клавіш Delete і Backspace. У будь-якому текстовому редакторі реалізовані також наступні можливості:

• розбивка рядка на два (натисканням у будь-якому місці Enter);

• з'єднання двох рядків в одну (наприкінці рядка Delete);

• видалення рядка (після виділення Delete);

• вставка порожнього рядка (натисканням наприкінці рядка Enter).

Також мається можливість роботи з частинами (фрагментами) тексту, що попередньо певним чином виділяються. Основними операціями над виділеними частинами тексту є:

• видалення частини (фрагмента) тексту;

• переміщення фрагмента з тексту в спеціальний буфер (кишеня);

• переміщення фрагмента тексту в інше місце документа.

Редагування в багатьох текстових процесорах включає також контекстний пошук і заміну. Контекстний пошук — це автоматичний пошук у документі заданого слова або заданої фрази. Після завершення пошуку курсор встановлюється в рядок, що містить задане слово (або фразу).

Контекстна заміна — це заміна в документі зазначеного слова (фрази) на нове задане слово (фразу). При цьому, можна автоматично заміняти в документі усі входження зазначених слів (фраз) від початку і до кінця тексту і вибірково, по розсуду користувача.

1.3. Форматування

Форматування - перетворення, що змінює форму представлення текстового документа. Як редагування, так і форматування можуть бути застосовані до різних об'єктів, що складають документ: символьні, абзацні, таблиці, документу цілком або виділеному фрагменту. Форматування, як правило, включає:

• установку лівої границі абзацу (тексту);

• установку правої границі абзацу (тексту);

• зрушення початку першого рядка абзацу до його лівої границі;

• розбивка тексту на сторінки й ін.

Форматування також включає розмітку і виділення окремих елементів тексту:

• зміна шрифту окремих слів, рядків, абзаців;

• підкреслення, розрядка слів, посилення яскравості (жирності).

Текст документа можна розбивати на сторінки. При цьому перед розбивкою тексту задаються параметри сторінок. Ці параметри можуть містити:

• установку міжрядкового проміжку в інтервалах;

• установку довжини сторінки в інтервалах;

• установку номера першої сторінки документа.

У ряді текстових процесорів угорі кожної сторінки крім її номера може розміщатися рядок з постійною інформацією, наприклад, з найменуванням документа. Рядок з такою інформацією називають "колонтитул".

По способі формування малюнка символів тексту розрізняють різноманітні шрифтові набори. Шрифти в сучасному розумінні з'явилися результатом багатовікових розробок. Сучасне друкарство почало розвиватися приблизно з XV століття. У XV-XVI століттях багато художників займалися розробкою шрифтів. Вже в той час шрифти придбали цілком закінчений сучасний вигляд. Деякі шрифти того часу застосовуються дотепер. Прикладом може служити шрифт Клода Гарамона, на основі якого створена оцифрована і русифікована версія шрифту ITC Garamond.

Останнім часом для виготовлення шрифтів і представлення документів стали використовуватися комп'ютери. Комп'ютерні шрифти підрозділяються на векторні і растрові (або матричні) шрифти. Вони розрізняються по способі опису символів.

Зображення растрового символу кодується по крапках у бітовій карті (матриці), а потім без змін відображається на екрані або папері принтера. Матриця растрового шрифту частіше квадратна (наприклад, 8x8 або 16x16 пикселей). Основний недолік растрового шрифту — непристосованість до трансформацій, таким як масштабування, поворот, нахил. Розміри растрових шрифтів можуть мати лише ряд фіксованих значень, оскільки вони визначаються розмірами матриці (растра), на базі якої побудовані символи. Зміна розміру або накреслення шрифту відбувається шляхом заміни одного растра на іншій. З іншого боку, перевагою растрових шрифтів може бути назване те, що для них програмна процедура виведення на друк є більш простою і швидкою.

При створенні векторного шрифту малюнок символу не кодується по крапках, а описується сукупністю геометричних фігур. Іншими словами, при відтворенні символу його контур розраховується по визначених формулах, що не залежить від розміру шрифту. Тому векторні шрифти легко масштабувати без втрати якості зображення.

Контурні шрифти виявляють собою спробу зробити максимально зручні для користувачів шрифти на основі й ідеології векторних. У принципі, у літературі їх часто не розрізняють через принципово однакову організацію опису символів. Відмінність лише в тім, що тут символи задаються у вигляді набору відрізків і гладких кривих, що мають точний математичний опис. У контуру набагато більше можливостей для трансформацій, він легко масштабується. Зараз контурні шрифти застосовуються найбільше широко. Зручність їх у тім, що застосування їх при підготовці документів дозволяє реалізувати принцип WYSIWYG ( What You See Is What You Get — «To, що ти бачиш, є те, що ти одержиш»). Це принцип однакового виду документа при наборі в даний момент і при будь-якій подальшій публікації.

Широке поширення контурні шрифти одержали після 1985 р., коли фірма Adobe — визнаний світовий лідер в області виробництва програмного забезпечення для видавничої діяльності — випустила шрифти стандарту PostScript Type 1 разом з мовою опису сторінок PostScript.

Інший розповсюджений зараз стандарт контурних шрифтів — це TrueType, спільна розробка фірм Apple і Microsoft. Основна відмінність їх від шрифтів Турe 1 у тім, що Adobe поклала в основу побудови контуру криві третього порядку, а не другого. Це забезпечує шрифтам Турe 1 ряд переваг:

• символи шрифтів Турe 1 є більш гладкими через відсутність зламів у крапках сполучення фрагментів;

• для завдання контуру з тим же або більш високою якістю потрібне менша кількість крапок, що зменшує кількість збереженої і переданої інформації.

В операційній системі Windows основними є шрифти стандарту TrueType, тому що вони не мають потреби в спеціальних перетворювачах і можуть застосовуватися в більшості додатків. Растрові шрифти в середовищі Windows в основному використовуються в якості екранних при відображенні системної інформації.