§6. Спеціальна методика формування звукового аналізу слова

У сучасній методиці звуковий аналіз слів розуміють як:

1) з'ясування порядку розташування фонем у слові;

2) встановлення розрізнювальної функції фонем;

3) виділення основних фонематичних протиставлень, які властиві даній мові (Д.Б.Ельконін).

Це значить, що діти повинні вміти не тільки встанов­лювати послідовність звуків у слові, але й давати їм якісну характеристику (голосний, приголосний, твердий, м'який, дзвінкий, глухий).

Методику формування звукового аналізу розробив Д.Б.Ель­конін на основі теорії П.Я.Гальперіна про поетапне форму вання розумових дій. До дошкільного віку методику адап­тувала Л.Є.Журова. На цій основі була розроблена спеціальна методика формування операцій звукового аналізу та син­тезу у дітей із ПМР (Г.А.Каїне).

Дія звукового аналізу розглядається як особлива розу­мова дія, формування якої проходить низку етапів, як і будь-яка розумова дія.

I етап - формування фонематичного аналізу з опорою на допоміжні засоби та зовнішні дії. Початкова робота прово­диться з опорою на такі допоміжні засоби, як графічна схема слова та фініки. Під час виділення звуків дитина заповнює схему фішками. Це є практичною дією з моделювання послідовності звуків у слові.

II етап — формування навички фонематичного аналізу переводиться у мовленнєвий план без опори на матеріаліза­цію дії. Діти називають слово, визначають послідовно звуки, встановлюють їх кількість.

Іїї етап - формування дії фонематичного аналізу в розу­мовому плані. Діти виконують всі операції фонематичного аналізу на основі уявлень, тобто коли самі слова не назива­ють і не сприймають на слух.

Показником високого рівня оволодіння всіма формами фонематичного аналізу є здійснення їх за будь-яких фоне­тичних умов саме у внутрішньому розумовому плані»

Для вирішення завдання підготовки дітей до звукового аналізу необхідно навчити їх сприймати слово не як єдиний звуковий комплекс, а як структурне утворення, яке склада­ється з окремих звуків, тобто навчити чути в слові окремі звуки. Способом виділення, звука в слові є особлива вимова слова - з інтонаційним, особливо підкресленим виділенням в ньому одного звука (подовжена вимова окремого звука). Дитину спеціально навчають подовженій вимові звука, ін­тонаційному його виділенню (сссобака, мааак). При цьому слово потрібно вимовляти разом, не можна відривати один звук від іншого. У даному випадку артикуляція виконує функцію орієнтування у слові. Застосовують прийоми по­рівняння звуків мови з «пісеньками» вітру - «ш-ш-ш», насосу — «с-с-с» тощо.

Дітям дають поняття «звук, мовленнєвий звук» і пос­тупово замість слова «пісенька» починають використовувати цей термін.

Далі навчають визначати місце звука в слові - на початку, в середині, в кінці. Діти також набувають навички само­стійно підбирати слова, в яких є заданий звук. Широко зас­тосовують наочний матеріал (іграшки, картинки).

Наступний етап роботи - формування уміння називати ізольований звук і виділяти в слові перший звук.

Коли діти навчилися інтонаційно виділяти звуки і на основі цього визначати їх місце в слові, їх знайомлять зі схемою звукового складу слова (початок звукового аналі­зу). Зазвичай це відбувається на прикладі звукосполучення «ау»: його вимовляють подовжено, виділяють перший звук «а» і викладають його фішкою (або малюють на дошці - О). Потім визначається другий звук «у» і відбувається його позначення.

Після знайомства зі схемою переходять до форліування дії звукового аналізу. Спочатку пропонуються слова, які складаються з трьох звуків: голосних та приголосних (мак, кит, кіт, дим, дім тощо). Особливо виділяється голосний звук, який можна проспівати. Діти навчаються знаходити голосні звуки. Далі їх знайомлять з приголосними звуками, які неможливо проспівати, бо є перешкода у вигляді губ, зу­бів, язика. Вводиться поняття твердого та м'якого приго­лосного звука і дається відповідне їх позначення (твердого м'якого =).

Після знайомства з голосними та приголосними звуками переходять до аналізу слів із чотирьох звуків (вата, хата, маки, ноги, луна, гуси тощо). Ускладнення відбувається за рахунок порівняння слів, звукових ігор.

Наступний етап роботи - навчання виділення наголоше­ного звука. Спочатку виділяють наголошений склад. У процесі звукового аналізу слів дитина точно фіксує на схемі місце наголошення.

Поступово кількість звуків у словах для аналізу збіль­шується. Визначають кількість та порядок розташування звуків у слові. Діти повинні навчитися аналізувати будь-яке запропоноване слово, розрізняти голосні звуки, тверді та м'які, дзвінкі та глухі приголосні звуки, вільно орієнтува­тися у звуковій структурі слова, підбирати слова за запро­понованими моделями.

Таким чином, звуковий аналіз проходить у своєму фор­муванні такі стадії:

1) інтонаційне виділення послідовності фонем і загальний фонемний аналіз слова з опорою на картинку, фішки і схему;

2) диференціація голосних і приголосних фонем, вста­новлення місця наголосу в слові;

3) диференціація приголосних фонем за твердістю -м'якістю (у подальшому - за дзвінкістю - глухістю) і моде­лювання основних фонематичних відношень у слові;

4) переведення звукового аналізу без опори на наочність

- графічну схему, а потім поступово і відмова від фішок. Повний звуковий аналіз здійснюється у розумі.

Протягом усього періоду навчання діти виконують різноманітні завдання, які закріплюють їхні уявлення про звуковий склад слова і уміння робити звуковий аналіз: виз­начати місце звука в слові; підбирати слова із заданим зву­ком; визначати перший і останній звук у слові; визначати послідовність звуків у слові; порівнювати звуковий склад слів, які складаються з однакових звуків (сіль - ліс) або від­різняються одним звуком (мак - рак).

Дітей із ПМР старшого віку спочатку знайомлять із голосними буквами а, у, о, е, приголосними м, п, т, к, с, далі

- е, н, х, и, ф, б, д, г, в, і. Діти складають із розрізної азбуки склади типу па, са, му, ту, з. також прості односкладові слова типу суп, мак. Порядок вивчення букв визначається артикуляційною складністю відповідного звука. За мірою навчання розширюється обсяг звуків і букв, що вивчають­ся: с-ш,р-л, с, з, ц, ч, щ, ускладнюється звуко-буквений аналіз слів.

На основі звуко-буквеного аналізу дітей навчають поскла­дового читання.