§3. Спеціальна методика ознайомлення з поняттям «слово»

Методики формування граматично правильного мов­лення можна зустріти в працях Є.Ф.Соботович, Н.С.Жуко-вої, Є.М.Мастюкової, Г.В.Чіркіної, Л.М.Єфіменкової, Г.О„Ка-ше, А.В.Яструбової, Р.І.Лалаєвої, Н.В.Сєрєбрякової та ін­ших. За словами Л.М.Єфіменкової, на основі досвіду з до­помогою системи спеціальних вправ створюються необхідні умови для поглибленої роботи над словом. Пропонована послідовність вправ дає можливість логопеду формувати у дитини низку мисленнєвих операцій над словом, розвивати уважне ставлення до мовлення, вдосконалювати пам'ять, увагу. Перш за все дитина повинна навчитися оперувати

словом у різних ситуаціях і варіантах і тим самим значно збагачується словник; у неї повинен з'явитися інтерес до семантики слова. Особлива увага звертається на роботу над словами, які часто зустрічаються в нашому мовленні, ма­лозрозумілі, незнайомі, потребують пояснень. Працюючи над словом, логопед вчить дітей послідовно характеризува­ти його значення. Логопед дає назву предмета і працює над ним за схемою. Основним об'єктом вивчення є слово, його зв'язок у словосполученні та реченні. Така робота сприяє створенню у дітей готовності до більш тонкого та складного виду аналітико-синтетичної діяльності-формування фоне­матичного сприймання та слуху.

На основі мовленнєвого досвіду дитини за допомогою системи спеціальних вправ створюють необхідні умови для поглибленої роботи над словом. Запропонована послідов­ність вправ дає можливість логопеду формувати у дитини низку мовленнєвих операцій над словом, формувати уважне ставлення до мовлення, удосконалювати пам'ять, увагу.

На конкретних прикладах дітям наочно пояснюють, що таке «слово», що його, по-перше, неможна змішувати з тим, що воно позначає, наприклад з предметом або дією, по-друге, роз'яснюють, що слово неможна змішувати з його частинами, наприклад зі складами, з яких воно складається.

При цьому логопед оперує такими ознаками слова:

1. Слово являє собою звукову сукупність (увагу дитини звертають на звукову сторону слова).

2. Слово завжди має певне значення («завжди що-небудь позначає», «про щось говорить»)»

У спеціальних групах дітям поступово дають поняття «слова - назви предметів», «слова - назви дій», «слова - назви ознак предметів».

Слова, що позначають назви предметів та явищ природи.

Основним завданням під час вивчення цієї теми є роз­криття понять «предмет» і «назва предмета». Вивчення цієї теми починають із неживих предметів, оскільки діти легше усвідомлюють як предмети знайомі і нескладні за структу­рою речі, ніж живі істоти.

У процесі навмання поступово досягають таких цілей:

1. Практичне засвоєння дітьми поняття «предмет», роз­різнення понять «предмет» і «назва предмета», визначення слів, які відповідають на запитання що?

2. Практичне розрізнення предметів і слів - назв пред­метів за запитаннями що це?, групування предметів і введе­ння узагальненого слова, яке відповідає на запитання що це? Складання речень зі словами — назвами неживих пред­метів.

3. Практичне засвоєння слів - назв живих предметів, які відповідають на запитання хто це? Використання їх у мов­леннєвій практиці.