1 КольцоваМ.М. Ребенок учится говорить. - м., 1973. - с. 53-58, 61-67.

• четверта ступінь інтеграції - в слові зведено багато аб­стракцій попередніх рівнів узагальнення (так слово «річ» утримує в собі узагальнення, які даються словам «іграш­ка», «посуд», «меблі», «одяг» тощо). Смисловий зміст слова дуже широкий, а його зв'язки з «чуттєвим корінням» прос­тежується з труднощами.

Поступово у життєвому досвіді дитини формуються різноманітні рівні узагальнення предметів і дій словом, у ре­зультаті чого відображення дійсності стає широким і склад­ним. Засвоїти ці ступені узагальнення для дитини - означає засвоїти значення слів. Спочатку відбувається засвоєння основного значення. Будь-яке використання слова у пере­носному значенні спочатку викликає здивування і непого­дження дітей.

Особливості засвоєння значення слова дитиною розкрито в роботах Л.С.Виготського, Т.Є.Коннікової.

Значення дитячих слів динамічні. Л.С.Виготський заз­начав, що одне і те саме слово при тотожності віднесеності до предметів і явищ навколишнього світу означає для дити­ни різного віку і різного рівня розвитку різне. Він показав, що на різних етапах за значенням слова постають різні форми узагальнення. Перші слова дітей не мають конкретного зна­чення, вони мають дифузний і ситуативний характер. Словом дитина називає не предмет, а загальний характер ситуації, у якій вона може діяти з певним предметом (наприклад, «пака» - палиця, віник, олівець, лінійка тощо). На ранніх етапах розвитку дитини превалюють емоційно-образні ком­поненти. Поступово в процесі предметної діяльності та спіл­кування з дорослими діти засвоюють значення слів. Збіль­шується роль компонентів логічних. У дитини 3-5 років центральне місце займає процес оволодіння чіткою, пред­метною віднесеністю слів і їх конкретними значеннями, а у 5-6 років - системою так званих життєвих понять, але у яких знову ж таки домінують емоційно-образні, наочні зв'язки.

Отже, у своїй конкретно-віднесеній формі значення слова виникає раніше поняття і є передумовою його становлення.

Поняття, позначене ('лоном, яке є узагальненим образом дійсності, зростає, поглиблюється за мірою розвитку дити­ни, за мірою розширення і різноманіття сфери її діяльності, збагачення кола людей і предметів, з якими вона спілкується. У процесі свого розвитку мовлення дитина перестає бути залежним від чуттєвої ситуації.

У процесі розвитку дитини слово змінює свою смислову структуру, збагачується системою зв'язків і стає узагаль­ненням більш високого типу. При цьому значення слова розвивається у двох аспектах: смисловому і системному. Смисловий розвиток значення слова полягає у тому, що у процесі розвитку дитини змінюється віднесеність слова до предмета, системи категорій, в яку включений даний пред­мет. Системний розвиток значення слова пов'язаний з тим, що змінюється система психічних процесів, яка стоїть за даним словом. Для малюка провідну роль у системному значенні слова відіграє афективний смисл, для дитини до­шкільного та молодшого шкільного віку — наочний досвід, пам'ять, яка відтворює певну ситуацію, для дорослого -система логічних зв'язків, включення слова в ієрархію по­нять. Значення слова, таким чином, розвивається від конк­ретного до абстрактного, узагальненого.

За мірою розвитку дитини лексика не тільки збагачу­ється, але й систематизується. Слова нібито групуються у семантичне поле. Семантичне поле - це функціональне утворення, групування слів на основі спільності семантичних ознак. Слова не тільки об'єднуються, але й розподіляються всередині семантичного поля. Формується ядро і периферія. Ядро складають найбільш частотні слова, які мають вира­жені семантичні ознаки, а периферія - малочастотні слова.

Організація лексичної системності і семантичних полів, за думкою низки авторів, пов'язана з розвитком логічних операцій класифікації, серіації, які інтенсивно формуються у 6-8 років. Слова в процесі розвитку дитини групуються, об'єднуються в семантичні поля. До старшого дошкільного віку діти оволодівають лексикою й іншими компонентами мови настільки, що мова, яку вони засвоюють, дійсно стає рідною.

і 11 і;і 1,1 л .111.11л м і'гп )д иісл іюч лтк< >| м >і '<) 11авчлнші у ктлїік .ыс< >т м( )і і і і

Завдання, принципи та зміст словникової роботи

Базуючись на сучасних уявленнях про семантичну струк­туру слова і її розвиток в онтогенезі, а також на даних дос­лідження лексики у дошкільників із ПМР, розроблені спе­ціальні методики формування лексики у даної категорії дітей (Л.М.Єфімєнкова, В.М.Єрьоміна, І.Ю.Кондратенко, Л.В.Ло-патіна, С.А.Миронова, Н.В.Серебрякова, Т.Б.Філічєва, Є.Ф.Со-ботович, та інші).

Завдання словникової роботи визначають, виходячи з особливостей словника дітей. Виділяють загальні та спеці­альні завдання. До загальних завдань відносять:

1) збагачення словника новими словами, засвоєння діть­ми раніше невідомих слів, а також нових значень низки слів, які вже є в лексиконі. Збагачення словника відбувається за рахунок загальновживаної лексики (назви предметів, дій, ознак і якостей тощо);

2) закріплення та уточнення словника. У дітей із ПМР слово не завжди пов'язане з уявленнями про предмет. Вони часто не знають точного найменування предметів. Тому не­обхідне поглиблене розуміння вже відомих слів, наповнення їх конкретним змістом, на основі точного співвіднесення їх з об'єктами реального світу, подальше оволодіння узагаль­ненням, розвиток уміння користуватися загальновживаними словами;

3) активізація словника, перехід слів з пасивного слов­ника (словник, який дитина розуміє, пов'язує з певними уявленнями, але не використовує у власному мовленні) в ак­тивний (слова, які дитина не лише розуміє, а й активно і ус­відомлено використовує у мовленні). Це відбувається у тому випадку, якщо слово буде закріплене і відтворене дитиною у мовленні. Нове слово повинне увійти в словник у поєднан­ні з іншими словами, щоб діти звикли використовувати їх у необхідних випадках (наприклад, запашна квітка, запашне мило — це те, що добре пахне). Звертають увагу на уточнення значення слів на основі протиставлення антонімів і зістав­лення слів, близьких за значенням, а також на засвоєння відтінків значень слів, на розвиток гнучкості словника, на

використання слів у зв'язному мовленні;

4) вилучення з мовлення дітей нелітературних слів (діа­лектні, жаргонні, простомовні). Це важливо, якщо діти перебувають в умовах несприятливого мовленнєвого середо­вища.

До спеціальних завдань відносять: збагачення словника дітей народними образними виразами, прислів'ями, при­казками, антонімами, синонімами, метафорами, епітетами, емоційною лексикою, засвоєння дітьми узагальнень, понять, переносного значення слова, формування навичок слово­творення тощо.

Принципи словникової роботи визначають її характер, зміст, форми організації, методи і прийоми навчання.

І. Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприй­мання, уявлень, мислення; встановлення у свідомості дитини зв'язку між фактом дійсності і словом, що означає цей факт.

В основі словникової роботи лежить чуттєвий досвід ди­тини, процеси відчуття і сприймання. Вони є єдиним джерелом наших знань про навколишній світ. Відчуття і сприймання психологи називають сенсорикою, сенсорним досвідом ди­тини, сенсорним вихованням, яке і становить суть основного принципу словникової роботи. Для того, щоб засвоїти зна­чення слова, дитина повинна відчути якості, властивості, ознаки, побачити їх, «покуштувати», доторкнутись. У ході такого безпосереднього ознайомлення з предметами та явищами у дитини формуються уявлення про них, які потім закріплюються у словах.

2. Принцип зв'язку змісту словникової роботи з можли­востями пізнання навколишнього світу, які поступово розви­ваються з-мисленнєвою діяльністю дітей.

Центральне місце у дошкільному віці займає ігрова та продуктивні види діяльності. В іграх з предметами, іграш­ками, овочами, фруктами діти знайомляться з їхніми влас­тивостями, якостями, ознаками. Настільно-друковані ігри сприяють закріпленню родових назв і частин цілого. Рух­ливі та народні хороводні з текстом сприяють закріпленню

-СПЕЦІАЛЬНА МЕТОДИКА ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

33

слів, образних виразів. У творчих іграх закріплюється слов­ник дітей, набутий на заняттях.

Під час трудової діяльності діти знайомляться з власти­востями ґрунту, знаряддями праці, процесом праці тощо. Вони дізнаються, що земля м'яка, чорна, волога, її потрібно копати, рихлити, поливати тощо. У молодшому та серед­ньому віці діти пізнають зміст праці переважно під час ви­конання окремих доручень. У старшому дошкільному віці зміст праці досить різноманітний і його можна використовувати для збагачення мови дітей новими словами та розвитку зв'язного мовлення без додаткової витрати навчального часу. Це праця в природі, господарсько-побутова праця.

У процесі образотворчої діяльності діти знайомляться з властивостями глини, фарб, пластиліну, матерії, паперу, засвоюють назви процесів (малювати, ліпити, вирізувати, вишивати тощо).

3. Принцип комплексного розв'язання всіх завдань словникової роботи у взаємозв'язку між собою (збагачення, уточнення, активізація) і з формуванням граматичної і фо­нетичної сторін мови, з розвитком зв'язного мовлення.

4. Принцип семантизації лексики - розкриття значень нових слів, уточнення і розширення значень уже відомих слів у певному контексті через зіставлення, підбір синонімів, слово­сполучень.

5. Принцип єдності навчальних, виховних і завдань словникової роботи під час виконання програмових вимог з усіх розділів програми («Малятко», «Дитина») як на заняттях, так і у повсякденному житті. Це передбачає взаємозв'язок у роботі над словником у процесі корекційних логопедичних занять та занять вихователя з інших розділів програми. Адже кожний розділ програми виховання має свою специфічну лексику, з якою дітей знайомлять на спеціальних заняттях: з формування первинних математичних уявлень, з фізич­ного та музичного виховання, з ознайомлення з природою.

Принцип поетапності. Під час розробки методики розвитку лексичної системи враховується онтогенетична пос­лідовність формування лексики, ступінь складності форму, характер труднощів у оволодінні лексикою дошкільниками з ПМР, послідовність вивчення лексичного матеріалу за прог­рамою дитячого садка і загальних етапів логопедичної ро­боти з корекції різних вад мовлення.

Зміст словникової роботи передбачає постійне розши­рення, поглиблення і узагальнення знань про предметний світ. Він визначається на основі аналізу загальної програми розвитку і виховання дітей: це лексика, яка необхідна ди­тині для спілкування, задоволення своїх потреб, орієнтува­ння в довкіллі, пізнання світу, розвитку і удосконалення різних видів діяльності. З цього погляду у змісті словни­кової роботи виділяють слова, які позначають матеріальну культуру, природу, людину, її діяльність, способи діяль­ності, слова, які виражають емоційно-ціннісне ставлення до дійсності.

Насамперед, це побутовий словник: назви частин тіла, обличчя, назви іграшок, посуду, меблів, одягу, пред­метів побуту, їжі, приміщень;

природничий словник: назви явищ неживої природи, рослин,тварин;

суспільствознавчий словник: слова, які по­значають явища суспільного життя (праця людей, рідна країна, національні свята, армія тощо);

емоційно-оціночна лексика: слова, які по­значають емоції, переживання, почуття (сміливий, чесний, радісний), якісну оцінку предметів (хороший, поганий), слова, емоційна значущість яких утворюється за допомогою слово­творчих засобів (голосок, сонечко), утворення синонімів (прийшли - припленталися);

лексика, яка позначає час, простір, кількість.

В активному словнику дітей повинні бути не тільки назви предметів, але й назви дій, станів, ознак (колір, форма, ве­личина, смак), властивостей і якостей, слова, які виражають родові (фрукти, посуд, іграшки), і абстрактні узагальнені поняття (добро, зло, краса тощо).

В залежності від віку та рівня розвитку мовлення дітей зміст словникової роботи ускладнюється у декількох нап­рямках (В.І.Логінова):

розширення словника на основі ознайомлення з колом предметів і явищ, яке поступово збільшується;

- засвоєння слів на основі поглиблення знань про предме­ти і явища навколишнього світу;

- введення слів, які позначають елементарні поняття на основі розрізнення і узагальнення предметів за суттєвими ознаками.

Отже, зміст словникової роботи передбачає поступове розширення, поглиблення і узагальнення знань про предметний світ. Конкретний обсяг словника визначається на основі аналізу програми навчання та виховання дітей дошкільного віку («Малятко», «Дитина»), частотного словника дітей від­повідного віку, особливостей його розвитку при різних мовлен­нєвих порушеннях.