§3. Роль мови у психічному розвитку дитини

Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні особис­тості людини. Як найважливіший засіб людського спілку­вання, пізнання дійсності, мова слугує основним каналом прилучення людини до цінностей духовної культури, а також є необхідною умовою виховання і навчання. І всі психічні процеси у дитини - сприймання, пам'ять, увага, уява, мислен­ня - розвиваються під впливом мови і за прямої її участі.

Суттєвий вклад у вивчення ролі мови у формуванні пси­хічної діяльності дитини внесли дослідження Л.С.Виготсь-кого, О.Р.Лурії, М.М.Кольцової, О.М.Леонтьєва, Б.Г.Ана-ньєва, A.A.Люблінської, А.В.Запорожця, Д.Б.Ельконіна та інших.

Л.С.Виготський у своїх дослідженнях одним із перших показав, яке велике значення має мова для формування складних психічних процесів. Він прийшов до висновку і обґрунтував положення, яке полягає в тому, що психічний розвиток людини має в основі мовленнєве спілкування ди­тини з дорослим і функція, поділена раніше між двома стає потім засобом організації власної поведінки дитини.

Оволодіння дитиною словесною системою у процесі спілкування з дорослими перебудовує всі її основні психічні процеси. Слово стає міцним фактором, який формує пси­хічну діяльність, удосконалює відображення дійсності і ут­ворює нові форми уваги, пам'яті і уяви, мислення і дії. Ди­тина за допомогою мовлення не лише отримує нову інфор­мацію, а й набуває можливості засвоїти її по новому. У дітей перших років життя мова впливає на розвиток відчуттів та сприймання, на формування гностичних процесів. Досліджен­ня А.А.Люблінської показали, що пасивне оволодіння мов­ленням у перші два роки життя сприяє розвитку у дитини

узагальненого сприймання, надає всім її сенсорним функ­ціям активного пошукового характеру.

Практичний досвід, різнобічна діяльність дитини серед оточуючих людей є школою її активної діяльності. Без слова, без мовлення перехід до найвищих функцій аналізу та синтезу неможливий. У цьому, вважає А.А,Люблінська, виявляється взаємодія першої та другої сигнальної систем на рівні чуттєвого пізнання - відчуття,

У процесі розвитку дитина не відразу оволодіває словом і побудовою речення. Слово, яке дитина чує, спочатку є для неї лише «ім'ям», найменуванням предмета. Та завдяки збагаченню практичного досвіду, накопиченню знань, слово набуває для дитини значення багатооб'ємного сигналу. Дитина пізнає суттєве в предметі, забезпечене досконалим аналізом та обґрунтованим синтезом. Коли дитина встановлює зв'язок між словом та багатьма зоросприйнятими предме­тами, причому не тотожними, вона аналізує предмет, по­рівнює виділені частини, абстрагує індивідуальне та узагаль­нює суттєве. Так, мислення у єдності з мовою не лише «допомагає » сприйманню, а робить увесь процес сприймання усвідомленим¹.

Пов'язане зі свідомістю в цілому, мовлення людини є складовою певних стосунків усіх психічних процесів і, на­самперед, мислення та уяви. Мовлення є важливим фак­тором засвоєння понять. У випадках його недостатнього або запізнілого порушеного розвитку страждають вербальне мислення і уява. Але мовлення, в свою чергу, залежить від рівня сформованості образів-уявлень. Адже відомо, що сло­во без значення вже не є словом. Л.С.Виготський зазначав, що значення слова є водночас і мовлення і мислення, тобто воно є одиницею мовленнєвого мислення. А дитяча думка найкраще розвивається за допомогою виразного, гострого на емоційні відтінки слова.

За висновками Л.С.Виготського, мовлення є формою іс­нування думки, між мовленням і мисленням існує єдність.

Закони природи і суспільства а мовлення виражає думки і робить доступними для інших людей. Мислення І МОВЛЄНН>1, не отожнюючись, включаються у єдність одного процесу. Мовлення не слугує виявленням готової думки. Думка не виявляється, а здійснюється у слові. Мовлення і мислення пов'язані між собою як форма і зміст, і відривати їх одне від одного неможливо.

Поступово оволодіваючи мовленням, дитина водночас вчиться мислити. «Мовленнєві структури, які засвоюються дитиною, стають основними структурами її мислення».¹ За допомогою мовлення у дітей розвиваються такі операції мислення, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, класифікація. Завдяки мовленню діти засвоюють операції дедукції (поодинокі факти підводять до загального) та індук­ції (загальний висновок пристосовують до поодиноких фактів.

Дошкільне дитинство характеризується бурхливим роз­витком процесів уяви. Накопичені в психології та педагогіці дані засвідчують про тісний взаємозв'язок у розвитку уяви та мовлення, що сприяє формуванню уявлень дитини про предмет і дозволяє їй уявляти предмет, який вона ніколи не бачила. Л.С.Виготський зазначав, що як тільки у дитини з'являється мовлення, вона робить значний крок у розвитку уяви. Діти із затримкою або порушенням мовлення демонст­рують низький рівень розвитку уяви. З другого боку, з нако­пиченням дитиною життєвого досвіду, уява дитини сама стає засобом поширення цього досвіду, впливає на почуття дити­ни і спонукає до вираження їх у мовленні.

Відхилення у розвитку мовлення позначаються на фор­муванні всього психічного життя дитини. Вони ускладню­ють спілкування з оточенням, нерідко завал^ають правиль­ному формуванню пізнавальних процесів, впливають на емоційно-вольову сферу. Під впливом мовленнєвого дефек­ту часто виникає низка вторинних відхилень, які утворюють картину аномального розвитку дитини в цілому.

Отже, мовлення відіграє значну роль в інтелектуальному розвитку дитини. Поступове оволодіння мовленням засобами пізнання мови на різних її рівнях (фонетичному, словотвор­чому, лексичному, граматичному) перебудовує психіку ма­люка, дозволяє сприймати явища більш усвідомлено та до­вільно. Отримані в дошкільному віці «мовленнєві навички» та «комунікативні вміння» забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвиту особистості. Будь-яке пору­шення мовлення в тому чи тому ступені відображується на діяльності та поведінці дитини.

Контрольні питання та завдання:

1. Як визначається предмет, мета та завдання спеціаль­ної методики початкового навчання української мови?

2. Яка роль методологічних засад у визначенні стратегії роботи з навчання рідної мови і мовлення дітей із ПМР?

3. Яким чином спеціальна методика мови використовує дані філософії, фізіології, психолінгвістики та мовознавства? Наведіть приклади зв'язку спеціальної методики із суміжними науками.

4. Яку роль відіграє мовлення у психічному розвитку ди­тини?

Розділ II

Система роботи з формування і розвитку мови дітей із ПМР