§ 9. Спеціальна методика навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок

Набуттю навичок правильного змістовного монологічного мовлення дітей із ПМР неабияк сприяє складання розповіді за серіями сюжетних картинок. Такий вид розповідання дає можливість розвитку уміння вибудовувати сюжетну лінію висловлювання, формує і закріплює уявлення про його ком­позицію, активізує пошук образних засобів вираження і

способів внутрішньотекстового зв'язку. В процесі форму­вання цієї розповіді чітко виступає тісний взаємозв'язок мовленнєвого та мисленнєвого розвитку дитини. Адже пра­вильне розуміння змісту серії послідовних картинок є нас­лідком складної роботи аналітико-синтетичної діяльності кори головного мозку за участю обох сигнальних систем. О.Р.Лурія відзначав, що дослідження розуміння сюжету, вираженому у словесній або наочній формі, є одним з най­більш поширених і важливих прийомів вивчення інтелектуаль­них процесів.

Дошкільники з ПМР опановують навичками правильного, логічно-послідовного розповідання за серіями сюжетних картинок лише в умовах цілеспрямованого навчання (В.П.Глу-хов, Т.Б.Філічєва, Н.О.Чєвєлєва, С.О.Миронова).

На цих видах занять розв'язують відразу декілька зав­дань:

-розумові - логічно-послідовне розкладання картинок;

- мовленнєво-естетичні - збагачення словника, складання речень різних типів, розвиток зв'язного образного мовлення;

- моральні - сам зміст картинок виховує у дітей співчуття, турботливість тощо;

-дошкільники привчаються до колективної діяльності - колективного розповідання.

Під час добору серій сюжетних картинок необхідно вра­ховувати, що їх зміст повинен відповідати життєвому досвіду дітей, у сюжетах має чітко простежуватися послідовність, завершеність подій, а також вони повинні бути цікавими і за своїм моральним спрямуванням. Методично правильний добір та оптимальна послідовність розташування сюжет­них малюнків сприяє програмуванню чіткої логіки викладу думок. Кожний малюнок - це своєрідний пункт плану. Ди­намічність кожного фрагменту сюжету і оповіді (або казки) в цілому має захоплювати, зацікавлювати дитину, що допо­магає їй безпосередніше висловлюватися, активізує словни­ковий запас.

Для складання розповідей, залежно від рівня розвитку мовлення та мислення дітей із ПМР, використовують такі види серій сюжетних картинок:

1) на початковому етапі навчання використовують серії послідовних картинок, які за своїм зображенням є предметно-дійовими і ґрунтуються на знайомому з життєвого досвіду дітей матеріалі (наприклад, «Купання ляльки», «Ранок Ва­силька» тощо). Вони є більш простими для встановлення правильної послідовності подій і допускають використання нерозгорнутих мовленнєвих висловлювань;

2) на наступному етапі навчання застосовують серії сю­жетних картинок широкого сюжетного плану у зображенні кожної окремої картинки серії, які є більш складними за своїм змістом, тому що для встановлення причинно-наслід-кових відносин вимагають від дітей певного життєвого дос­віду і знань про навколишній світ, сезонні зміни в природі, про події, що відбуваються у зображеному на картинках часі (наприклад, «Годівниця для птахів»).

За ступенем складності розуміння послідовності розгор­тання сюжету виділяють:

- серії сюжетних картинок із достатньо докладним зобра­женням розвитку сюжету;

- серії картинок (не більше 3-4), які зображають окремі, «ключові» моменти дії;

-серії картинок з пропуском будь-якого ланцюга. Навчання складання розповідей за серіями сюжетних картинок відбувається у такій послідовності:

1. Логопед розкладає серію простих сюжетних картинок у правильній послідовності і пропонує дітям їх розглянути. Далі він знайомить дітей зі змістом розповіді. Після розпо­віді кожній дитині дають по одній картинці-епізоду. Логопед повторює розповідь, а викликана дитина повинна знайти і показати відповідну картинку.

2. За виставленою серією простих сюжетних картинок діти складають речення до кожної картинки окремо. У якості допомоги логопед використовує конкретні запитан­ня за змістом картинки («Що робить дівчинка?»).

3. Робота з кожною картинкою окремо. Дітям пропону­ють ще раз уважно роздивитися першу картинку. За нею проводять бесіду з використанням не тільки конкретних,

але й пошукових питань (Чому дівчинка вирішила роздяг­нути ляльку? Який одяг вона знімає? тощо). Аналогічно розбирають зміст інших картинок.

4. Складання розповіді дітьми за всіма картинками. Са­мостійний її переказ ланцюжком, або в цілому кожною ди­тиною.

5. Дітям пропонують серію сюжетних картинок у пору­шеній послідовності. Логопед дає план розповіді, за яким діти повинні розкласти картинки у потрібному порядку. Після цього вони самостійно складають коротку розповідь. Поширена розповідь складається за допомогою запитань.

Для активізації змістовної і мовної сторін мовленнєвого висловлювання використовують такі прийоми:

- відібрати з ряду пропонованих картинок ті, які ілюст­рують прочитану логопедом розповідь, розташувати їх у пос­лідовності розгортання подій;

- відтворити заданий порядок подій за раніше прочита­ною розповіддю, тобто по пам'яті;

- знайти місце «зниклої» картинки з ряду інших;

- знайти «помилку» логопеда і відновити деформований порядок у серії картинок. Цей вид роботи можна використо­вувати для розвитку змагальних мотивів: хто швидше знайде неправильність у розташуванні наочного матеріалу;

- знайти «зайву» картинку серед заданих, розташувати серію картинок у відповідності з логікою подій;

- самостійно розташувати картинки у послідовності роз­повіді;

- знайти «помилку» у розповіді через відновлення порядку проходження подій на основі правильного розташування кар­тинок.

Коли діти навчилися працювати з простими серіями сю­жетних картинок, встановлювати взаємозв'язок між подіями, взаємовідносинами персонажів, чітко усвідомили компози­ційну структуру розповіді, переходять до опрацювання серій сюжетних картинок більш широкого сюжетного плану.

6. На підготовчому етапі діти вже отримали необхідні знання для складання розповіді за певним сюжетом. Але спочатку логопеду доцільно самому розставити у правиль­ній послідовності картинки і дати зразок розповіді за ними.

7. Розташування знайомої серії сюжетних картинок у порушеній послідовності. Дітям пропонують визначити, що було спочатку, що відбулося потім і чим все закінчилося.

8. Поступове опрацювання змісту сюжетних картинок за допомогою запитань (складання колективної розповіді).

9. Створення групи дітей для складання колективної роз­повіді. Троє або четверо дітей (в залежності від кількості картинок серії) виходять до стенда з картинками і визнача­ють, хто починає розповідь, хто буде продовжувати, хто закінчувати. Кожна дитина розповідає за однією сюжетною картинкою. Дітей навчають бути уважними до розповіді товариша, вміти пов'язати окремі картинки логічно-послі­довною розповіддю.

10. Після закінчення складання колективної розповіді кожен з групи учасників пропонує свою назву, решта дітей вибирає найвдалішу. Логопед оцінює розповіді окремих дітей і всієї підгрупи.

11. Дітям пропонують незнайому серію сюжетних кар­тинок у порушеній послідовності. Діти повинні самостійно визначити причинно-наслідкові зв'язки між окремими мо­ментами сюжету і розташувати картинки у правильній по­слідовності.

Далі в залежності від рівня розвитку мовлення і отри­маних вже умінь діти складають послідовно розповідь або за запитаннями, або самостійно.

Для складання колективної розповіді (діти із ЗНМ III рівня, ФФНМ) залежно від завдань можливі різні варіанти подання дітям, серії сюжетних картинок (СУшакова):

1. Дітям роздають серії сюжетних картинок і пропонують розкласти їх так, щоб вийшла розповідь. Потім логопед викладає на стенді інший набір, зумисне порушивши послі­довність. Треба віднайти помилку і виправити її. Після цього діти виконують лексико-граматичні вправи, складають роз­повідь, придумують їй назву.

За цим видом роботи дітей навчають передавати зміст зображеного на картинках у логічній послідовності, складати за ними сюжетну розповідь.

2) Виставляються всі чотири картинки серії, але з них лише перша відкрита, а решта ні. Дітям пропонують спо­чатку скласти розповідь за змістом однієї картинки, далі відкривають другу - розповідають за нею; так само за тре­тьою, четвертою, Наприкінці з поданих варіантів назв за­гальної розповіді вибиргхють ту, яка найбільш сподобалася.

Під час цієї роботи вирішуються завдання розвитку уяви, формування вміння передбачати розгортання сюжету, подальші дії персонажів, вибирати назву розповіді.

3) На індивідуальних заняттях кожна дитина послідовно викладає серію картинок. На фронтальному занятті логопед уже довільно розкладає їх і запитує, чи правильно зробив, а якщо ні, то який має бути порядок розміщення і чому саме такий. Діти розмірковують, а потім складають розповідь за всією серією (на кожну картинку викликають одного), по­передньо домовившись хто за ким. Усі розповіді аналізують­ся, добирається назва.

Звертається увага на усвідомлення дошкільниками пра­вильності виконання завдання, підвищується їхня відпові­дальність за своє висловлювання, формуються вміння домов­лятися між собою, закріплюються уявлення про композицію оповіді.

4) На стенді виставлено серію з чотирьох сюжетних картинок, причому відкрита лише остання. Дітям пропону­ють передбачити, що могло відбутися раніше. Одна дитина розповідає, потім відкривають першу картинку. Оскільки знайомі всі персонажі, знову складають розповідь. Після цього відкривають решту картинок - діти визначають групу з чотирьох осіб, складають колективну розповідь, дають їй назву.

У даному виді роботи закріплюються уявлення про ком­позицію, розвивається творча уява, логічне мислення дітей.

2. Можливий інший варіант подання картинок: відкритими є перша, третя і п'ята. Спочатку розповідь складається за

ними з урахуванням пропущених ланцюгів, а потім відкри­вають другу і четверту картинку і розповідь уточнюється.

Індивідуальні і колективні розповідання за серіями сю­жетних картинок формують у дітей уміння пов'язувати між собою слова у простих і складних реченнях, поєднувати смислові частини висловлювання, використовувати різно­манітні початий розповіді, синонімічні заміни слів-назв персонажів, їхніх дій і станів. Забезпечується розв'язання низки мовних завдань у єдності, включно з розвитком образ­ності висловлювань, а також естетичного сприймання зоб­раженого. Подібні розповіді готують дітей до творчого роз­повідання без наочності.