
- •Релігієзнавство
- •2007 Рік Зміст
- •1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
- •2. Категорії, методи та принципи релігієзнавства
- •3. Зародження та розвиток релігієзнавчих ідей
- •4. Сучасні концепції та підходи до пояснення релігійного феномена
- •II. Психологічні теорії
- •III. Теологічний (богословський) підхід
- •IV. Філософсько-соціологічні теорії
- •5. Проблема визначення сутності релігії
- •6. Передумови виникнення релігії
- •7. Структура релігії
- •8. Функції релігії в суспільстві
- •9. Класифікація релігій світу
- •10. Ранні історичні форми вірувань
- •11. Первісні вірування східних слов’ян
- •12. Релігійні уявлення Стародавнього Сходу
- •13. Релігії Стародавніх Греції та Риму
- •14. Зороастризм – етнічна релігія стародавніх народів Ірану
- •15. Індуїзм
- •16. Джайнізм і сикхізм
- •17. Конфуціанство
- •18. Синтоїзм
- •19. Іудаїзм
- •20. Буддизм – історично перша світова релігія. Основні положення її віровчення та культу
- •21. Соціально-економічні умови виникнення християнства
- •22. Особливості християнства
- •23. Великий церковний розкол у християнстві
- •24. Православ’я
- •25. Початок християнства на землях Київської Русі та її хрещення
- •26. Сучасний стан православ’я в Україні
- •27. Католицизм
- •28. Українська греко-католицька (уніатська) церква
- •29. Лютеранство
- •30. Кальвінізм
- •31. Англіканська церква
- •32. Церква євангельських християн-баптистів (єхб)
- •33. П’ятидесятництво
- •34. Адвентизм
- •35. Єговізм (Свідки Єгови)
- •36. Іслам: особливості віровчення та культу
- •37. Основні течії в ісламі
- •38. Іслам в Україні
- •39. Нові релігії на конфесійній карті України
- •40. Неохристиянські релігії
- •41. Релігійні організації орієнталістського спрямування
- •42. Синтетичні релігії
- •43. Езотеричні релігії
- •44. Відродження язичництва в Україні
- •45. Проблеми релігійного життя в сучасній Україні
- •46. Принципи та моделі державно-церковних відносин
- •47. Законодавче закріплення свободи совісті в Україні
- •48. Основний зміст Закону України
- •Список використаної літератури
- •Короткий словник релігієзнавчих термінів
38. Іслам в Україні
Іслам в Україні існує з давніх часів. Перші згадки про мусульманську віру на теренах України належать до часів обрання релігії для слов’ян князем Володимиром у X ст. і приходу в Київську Русь “булгар магометанської віри”. Згодом іслам проникав сюди з Поволжя, Північного Кавказу, Близького Сходу. Від XIII ст. на південь України (переважно до Криму) переселялися представники різноманітних тюркомовних племен (хозар, половців, татаро-монголів), які були послідовниками мусульманської віри чи стали ними під впливом турецької культури. З утворенням Кримського ханства (1443 р.), що перебувало у васальній залежності від Османської імперії, майже весь Південний берег і південно-західні гірські терени Криму заселили мусульмани. З часом до України (переважно в Донбас) переселялися поволзькі татари.
Крим, як один із форпостів мусульманської цивілізації, відіграв помітну роль у поширенні ісламу на південноукраїнських землях. Однак знайомство українців з основними ідеями ісламу, з ісламським способом життя відбувалося в гострих збройних конфліктах. Коли вони стихали, налагоджувалися торгівля та спільне використання природних угідь, татар навіть приймали до козацького війська Запорозької Січі.
Політичні діячі України у скрутних ситуаціях звертали погляди на південь, до сусідів-мусульман. У лютому 1648 р. у Бахчисараї було укладено союз між українським гетьманом Б. Хмельницьким і кримським ханом Т. Гіреєм III. За деякими джерелами, Б. Хмельницький розмірковував про встановлення державного протекторату Туреччини над Україною. Прихильником такої ідеї був і гетьман П. Дорошенко.
Громади мусульман були засновані в різний час, а їхні нащадки проживають там і зараз – в Азові та Білгород-Дністровську, Одесі, Очакові й інших містах України. Присутність ісламу в Україні та його вплив на корінне населення протягом століть залежали від політичних відносин і наслідків воєнних дій між Україною та Кримським ханством, Росією і Туреччиною.
Ставлення корінного слов’янського населення до ісламу було, здебільшого, ворожим, про що свідчить національно-визвольна боротьба українського народу проти загарбників, яка велась і під релігійними гаслами за перемогу над бусурманською вірою. Цю перемогу православної віри над ісламом на багатьох храмах України символізує хрест над поваленим ісламським півмісяцем. Сліди ісламської експансії в минулому залишилися до наших часів – це колишні мечеті, мінарети й інші архітектурні споруди.
У XX ст. ставлення до ісламу на території України визначалося відповідними нормативними актами та політикою комуністичної держави й коливалося від створення умов для нормального функціонування до практичного недопущення організованої діяльності ісламських громад. У 20 – 30-ті рр. XX ст. в Україні під тиском радянської влади було закрито мечеті, мусульманські релігійні школи, а найбільш активних організаторів ісламського руху було репресовано. У 1944 р. з Криму виселили майже 190 тис. татар. Нормалізація життя мусульманських громад почалася в Україні з проголошенням незалежності.
У незалежній Україні ісламські громади діють вільно на всій її території. Об’єднані в релігійні громади мусульмани проживають, здебільшого, в Криму, Донецькій і Запорізькій областях. Національний склад громад – татари, кримські татари та представники інших національних меншин, вихідців із Середньої Азії та Кавказу.
Сьогодні в Україні діють кілька ісламських організацій.
Духовне управління мусульман Криму (ДУМК). Його було створено і офіційно зареєстровано в 1991 р. як самостійну релігійну організацію. Першим її керівником – муфтієм Криму – був обраний хаджі С. Ібрагімов. Це управління об’єднує віруючих кримських татар сунітського напрямку та має на меті створення Кримської ісламської республіки в складі України.
Духовне управління мусульман України (ДУМУ). Зареєстроване 9 вересня 1992 р. Його очолює громадянин Лівану шейх А. Тамім. У 1994 р. це управління в м. Києві заснувало ісламський університет, який має п’ять факультетів, де навчаються віруючі-ісламісти різних національностей. Воно видає газету “Мінарет”, спеціальну ісламську літературу та підручники. Метою ДУМУ є об’єднання всіх мусульман України та пропаганда ідей ісламу.
Духовний центр незалежних мусульманських громад України (ДЦНМГУ). Він зареєстрований у 1992 р., має штаб-квартиру в Донецьку. Очолює центр Р. Брагін. Центр випускає газету “Аль-Баян”.