Практична частина. Оснащення заняття.

Демонстрація мікропрепаратів: № 139 - Меланома шкіри(г + е), № 173 - Невринома(г + е).

Демонстрація макропрепаратів: Менінгіома. Невринома корінців спинного мозку. Гліобластома. Медулобластома. Метастази меланоми в печінку.

Навчальна карта заняття

Мікропрепарат №139. Меланома шкіри. Звернути увагу на епітеліальний шар, дерму, меланін в поліморфних клітинах пухлини та незначну строму.

При малому збільшенні знайти пухлину, при великому вивчити будову, звернути увагу на перевагу паренхіми над стромою, поліморфізм клітин, наявність в їх цитоплазмі гранул чорно-бурого пігменту.

Мікропрепарат №173 Невринома. Звернути увагу на тільця Верокаї, на форму клітин, що утворюють пучки і хід цих пучків, які йдуть у різних напрямках.

Макропрепарат: Мультиформна гліобластома мозку. Незріла пухлина локалізується у білій речовині головного мозку. Має пухку консистенцію та сіруватий колір.

Макропрепарат: Медулобластома. Сірувато-рожева, м'яка, інколи являє собою напіврідку, напівпрозору масу. проростає в м'які мозкові оболонки. Локалізуеться в черв’яку мозочка.

Макропрепарат: Менінгіома. Вузол, покритий тонкою капсулою, зв'язаний з твердою мозковою оболонкою, втискається в мозок.

Макропрепарат: Невринома корінців спинного мозку. Вузол 2-3 см в діаметрі, м'яко - еластичний, рожево - білого кольору, однорідний.

Макропрепарат: Меланома шкіри. Може мати вигляд коричневаточорної плями або синьочорного вузла.

Макропрепарат: Метастази меланоми в печінку. В тканині печінки спостерігають вузли різного відтінку чорного кольору. Вузли округлої форми діаметром до 2см.

Тема 17, 19: пухлинні захворювання кровотворної та лімфатичної тканини. Лейкози. Лімфоми. Анемії. Тромбоцитопенії та тромбоцитопатії. Коагулопатії.

ВСТУП. Анемiя (недокрiв’я) - стан, який характеризується зменшенням числа еритроцитiв та кiлькостi гемоглобiну в одиницi об’єму кровi. Причинами розвитку анемiї можуть бути: крововтрати, недостатня еритропоетична функцiя кiсткового мозку, пiдвищення руйнування еритроцитів. При крововтратi анемiя з’являється в тому випадку, коли зменшення кількості еритроцитiв в кровi перебiльшує регенеративнi можливостi кiсткового мозку. Те ж слiд сказати i про кроворуйнування, тобто про гемолiз, який може бути пов’язаний з ендогенними та екзогенними факторами. Недостатнiсть еритропоетичної функцiї кiсткового мозку залежить вiд дефiциту необхiдних для нормального кровотворення речовин: залiза, вiтамiну В₁₂, фолiєвої кислоти (так званi дефiцитнi анемiї), або вiд того, що кiстковий мозок не засвоює цi речовини (так званi ахрестичнi анемiї).

Пухлини системи кровi неоднорiднi. Їх подiляють на 2 групи: 1) системнi пухлиннi захворювання кровотворної тканини – лейкози; 2) регiонарнi пухлиннi захворювання кровотворної тканини - злоякiснi лiмфоми.

Перша група пухлин розвивається iз кровотворних (гемопоетичних) елементiв i тому може бути названа гемобластозами. Друга група пухлин виникає не тiльки з гемопластичних, але й з cтромальних елементiв кровотворної тканини. Стромальнi елементи представленi ретикулярними клiтинами. В основу сучасної класифiкацiї лейкозiв (гемобластозiв) покладено три принципи:

1. Змiна кiлькостi лейкоцитів в кровi, в тому числi і лейкозних клiтин, на основi чого розрiзняють лейкемiчнi, сублейкемiчнi, лейкопенiчнi, алейкемiчнi лейкози.

2. Ступiнь диференцiацiї (зрiлiсть) пухлинних клiтин та характер перебiгу (злоякiсний, доброякiсний) слугують критерiями гострих та хронiчних лейкозiв.

3. Гiсто(цито)генез лейкозних клiтин є основою для видiлення гiсто(цито)генетичних форм гострого та хронiчного лейкозiв. Регiонарнi пухлиннi захворювання з можливою генералiзацiєю (злоякiснi лiмфоми) виникають з гемопоетичних та стромальних клiтин кровотворних та iмунокомпетентних органiв. Перебiгають цi захворювання як гостро так i хронiчно.

Класифікація гострих лейкозів: 1) недиференційований; 2) мієлобластний; 3) лімфобластний; 4) плазмобластний; 5) монобластний (мієломонобластний); 6) еритромієлобластний (ді Гульєльмо); 7) мегакаріобластний.

Класифікація хронічних лейкозів: 1) мієлоцитарного походження (хронічний мієлоїдний, хронічний еритромієлоз, еритремія, справжня поліцитемія або синдром Вакеза-Ослера); 2) лімфоцитарного походження (хронічний лімфолейкоз, лімфоматоз шкіри, парапротеїнемічні лейкози: мієломна хвороба, первинна макроглобулінемія або хвороба Вальденстрема, хвороба важких ланцюгів або хвороба Франкліна; 3) моноцитарного походження (хронічний моноцитарний лейкоз, гістіоцитози (гістіоцитоз Х)).

До злоякісних лімфом відносять наступні захворювання: лімфосаркома, ретикулосаркома, грибоподібний мікоз, лімфогрануломатоз, хвороба Сезарі.

Лімфосаркоми поділяються на нодулярні та дифузні. До нодулярних відносяться макрофолікулярна лімфома та гігантоклітинна лімфома (хвороба Брілла-Симмерса). До дифузних відносяться наступні варіанти: лімфоцитарний, лімфобластний, імунобластний та пухлина Беркітта (африканська лімфома Беркітта). Для стоматологів цікавим є останній варіант, при якому пухлина найчастіше локалізується в верхній або нижній щелепі.

Ретикулосаркома - злоякісна пухлина з ретикулярних клітин та гістіоцитів. Головна ознака цієї пухлини - продукція клітинами ретикулярних волокон.

Лімфогрануломатоз (хвороба Ходжкіна) - хронічне рецидивуюче захворювання (інколи має гострий перебіг), при якому розростання пухлини відбувається переважно в лімфатичних вузлах.

МЕТА ЗАНЯТТЯ. Навчитися визначати етiологiю та патогенез, знати класифiкацiю, ускладнення, причини смертi та патоморфоз захворювань з групи анемiй, пухлин кровотворної системи, а також вмiти розрiзняти їх за морфологiчною картиною.