Тема 10: Патоморфологія імунної системи. Реакції і механізми гіперчутливості. Амілоїдоз. Аутоімунні хвороби. Імунодефіцитні стани.

ВСТУП. Імунопатологічними називаються процеси, розвиток яких пов’язаний з порушенням функції імунокомпетентної тканини. Ці процеси становлять основу імунопатології - розділу медицини, який вивчає процеси та хвороби, які виникають в результаті імунного конфлікту і порушень імунологічного гомеостазу. Одним з видів імунопатологічних процесів є аутоімунізація, в основі якої лежить поява антитіл і сенсибілізованих лімофоцитів проти нормальних антигенів власних тканин. Захворювання, в основі яких лежить розвиток аутоімунізації, називаються аутоімунними. Яскравим проявом недостатності імунної системи є імунодефіцитні стани. Вони можуть бути первинними, обумовленими гіпоплазією (анаплазією) імунної системи, або вторинними, оскільки виникають в зв’язку з захворюванням чи проведеним лікуванням – це набуті імунодефіцитні синдроми.

Морфологія імунопатологічних процесів представлена:

1) Змінами імунокомпетентної тканини при антигенній стимуляції і імунному дефіциті;

2) Місцевими імунними реакціями чи реакціями гіперчутливості, серед яких розрізняють реакції негайної (ГНТ) і сповільненої (ГСТ) гіперчутливості, а також реакції відторгнення трансплантату.

По механізму розвитку розрізняють п’ять видів реакції гіперчутливості: анафілактичні термінові; цитотоксичні; пов’язані з токсичними імунними комплексами (імунокомплексні); пов’язані з дією клітин-ефекторів; гранулематоз. Реакція ГНТ має морфологію гострого альтеративно-ексудативного імунного запалення, реакція ГСТ - хронічного продуктивного імунного запалення.

МЕТА ЗАНЯТТЯ. Навчитись визначати причини і механізми розвитку, а також знати морфологію реакцій гіперчутливості, аутоімунізації та імунодефіцитних станів; вміти відрізняти імунопатологічні процеси від іншої патології на основі їх морфологічних характеристик.

Основні питання теми

1. Імунопатологічні процеси, їх сутність, значення, види.

2. Зміни імунокомпетентної тканини при антигенній стимуляції, імунному дефіциті, їх патогенез, морфологія.

3. Реакції гіперчутливості, їх види, патогенез, морфологія.

4. Аутоімунізація, її сутність, морфологічна характеристика аутоімунних захворювань.

5. Імунодефіцитні синдроми, їх сутність, види, патогенез, морфологія.

Практична частина. Оснащення заняття.

Демонстрація мікропрепаратів: № 162 - струма Хашимото (г + е), № 64 - вузликовий періартеріїт (препарат з тканини апендиксу) (г + е),. № 60 -амілоїдоз селезінки («сальна селезінка») (г + е), № 11 - амілоїдоз селезінки («сагова селезінка») (г + е), № 12 - амілоїдоз печінки («сальна печінка») (г+е).

Демонстрація макропрепаратів: амілоїдоз печінки (сальна печінка), амілоїдоз селезінки (сагова та сальна), амілоїдоз нирки (сальна нирка).

Навчальна карта заняття

1. Діагностувати зоб Хашимото по мікроскопічній картині. Вивчіть і замалюйте мікропрепарат № 162 „Струма Хашимото”. Зверніть увагу на інфільтрацію тканини залози клітинами, руйнування її паренхіми; на великому збільшенні - визначити складові інфільтрату і взаємовідношення його клітин з паренхіматозними елементами (див. Підручник, с. 160, мал. 80, „Атлас”, с. 131, мал. 137).

2. Вмiти дiагностувати амiлоїдоз по макроскопiчнiй картинi. З цiєю метою вивчити макропрепарати: „Амiлоїдоз печiнки” („сальна” або „шинкова” печiнка), „Амiлоїдоз нирки” („сальна” нирка), „Амiлоїдоз селезiнки” („сагова” селезiнка). При вивченнi звернути увагу на розмiри органiв, їх консистенцiю, колiр i вигляд на розрiзi (див. „Пiдручник”, с. 65-72).

3. Дiагностувати амiлоїдоз по мiкроскопiчнiй картинi:

а) вивчити i замалювати мiкропрепарати № 60 i № 60а „Амiлоїдоз селезiнки” („сальна” селезiнка) при забарвленнi гематоксилін-еозином та конго червоним. Звернути увагу на локалiзацiю амiлоїда в певних структурах селезiнки i на стан клiтинних елементiв пульпи органу. Вiдмiтити колiр амiлоїда при забарвленнi гематоксилін-еозином та конго червоним (див. „Пiдручник”, с. 71);

б) вивчити і замалювати мiкропрепарат № 11 „Амiлоїдоз селезiнки” („сагова” селезiнка). Звернути увагу на те, що амiлоїд вiдкладається тiльки в фолiкулах, викликає цим самим атрофiю лiмфоїдної тканини. Остання зберiгається тiльки навколо центральних артерiй фолiкулiв (див. „Пiдручник”, с. 71, мал. 35, „Атлас”, с. 38, мал. 35);

в) вивчити i замалювати мiкропрепарат № 12 „Амiлоїдоз печiнки”. На малому збiльшеннi мiкроскопа амiлоїд гомогенний, рожевий i розташовується промiж трабекул гепатоцитiв. В мiсцях вiдкладання амiлоїду у великiй кiлькостi - клiтини печiнки (гепатоцити) атрофуються i зникають (див. „Пiдручник”, с. 71).