Учимось аналізувати текст

1. Про кого чи про що цей твір?

2. Визначте основну думку, стиль та тип висловлювання.

3. Який заголовок можна підібрати або підібрати інший варіант.

4. Скільки в тексті мікротем?

5. Охарактеризуйте будову тексту.

6. Визначте засоби між фразного зв’язку.

7. Який вид смислового зв’язку використано?

8. Які граматичні засоби використано у творі?

9.Охарактеризуйте мовні засоби (лексичні, морфологічні, синтаксичні).

10. Виділіть індивідуально-авторські мовні засоби.

Рідний дім

Рідний дім…У цих словах всі людські сподівання. Тільки в рідних стінах людина почуває себе господарем. Наші предки. заселяючи землі, вибирали мальовничі місця. ці місця були біля води, з багатими угіддями, зручні для оборони від ворога. Адже там мали постійно жити їхні родини.

Символом в Україні є біла хата. Не тільки у свята, а в будні господині білили хату, розписували стіни, сволоки, піч. З давніх-давен у народних уявленнях біла барва—це символ чистоти, морального здоров'я, душевної краси.

Коли ставили хату нову хату, обирали "чисте місце ", аби було в родині затишно й спокійно, особливо урочистим було заселення нової хати. Її обсипали зерном на багатство. маком—проти нечистої сили. проти злих духів вносили кропиву, лопух, освячену вербу.

Хата, як і людина, уміє плакати і усміхатися. Вона може бути горда і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає.

Рідний дім

Рідна домівка…Що ми уявляємо, промовляючи ці слова? Скільки людей, стільки уявлень. спогадів. думок… Але є щось спільне, що допомагає кожному з нас із приємністю говорити ці слова, від яких тепліє на душі, навертаються сльози, добрішим і світлішим стає світ.

Для мене моя домівка—рідні тато і мама, стежина від хати до воріт, дитячі іграшки, чорнобривці навколо хати, ластівчине гніздо під стріхою… Зрозуміло, іграшками я вже не граюсь, але вони—теплий спомин про вечірню мамину казку та ніжну колискову, під яку я засинала, по черзі пригортаючи то ведмедика, то кумедне мишенятко, то красуню Мальвіну… Усі хатні речі є втіленням чогось рідного, приємного, незабутнього, але, на жаль, скороминучого і безповоротного.

Ось чисто виметена стежина, що поведе мене колись у світ широкий, що з нетерпінням чекатиме у гості. Ось чорнобривці , що "насіяла мати під моїм світанковим вікном"… Ось ластівка підгодовує своїх діток… Це вона, ота мала пташина, в українців асоціюється з рідним порогом, рідним краєм.

Та чи була б я щасливою серед усіх цих речей без моїх батьків? Звісно, ні. Саме від них зароджується атмосфера рідного дому: тепло та затишок, щастя та любов. Саме вони, найрідніші та найдобріші на білому світі, молитимуться за нас, виглядатимуть з далеких та близьких доріг.