4. Метод "Захисти свою позицію".

Поясніть, чому і різне написання буває правильним

1. І котилось над містом пахуче, високе, рожеве сонце, як матір'ю спечений хліб.—І котилось над містом пахуче високе рожеве сонце. як матір'ю спечений хліб.

2. Мої сини як зима і весна. Старший меткий і проворний, як задерикуватий зимовий день. Молодший—неврівноважений, як весняна повінь(Ю.Яновський).

3. Кругом поле, як те море.—Кругом поле, як те море широке, синіє (Т.Шевченко).

4. Люблю я воду твою ласкаву, животворящу.--Люблю я животворящу ласкаву твою воду.

5. Найкращі спогади були про чудесну розкішну країну.—Найкращі спогади були про чудесну, розкішну країну.

6.Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий.—Ой, не повчайте молодих.

7. Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках.—Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить.

5. Поставте, де потрібно, коми. Поясніть за допомогою правил.

1 Група.

1. Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну (А. Малишко). 2. Дощ періщив з самого початку і досі не переставав і не зменшувався. 3. Навколо великих людей і круг їхньої пам'яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (М. Рильський). 4. Ми йдем і йдем несем вогні і творим блиск і творим дні (В.Чумак). 5. Виходь іди дорогами земними і від людей візьми і людям дай(П. Дорошко). 6. Земля тремтить у млості і ронить пелюстки і невідомі гості злітаються в садки (М.Рильський). 7. Я іду до гаю і в блакить безкраю серце моє лине й птицею співає про весну чудесну на моїй Вкраїні(В.Сосюра). 8. На поля і дороги стежинки і ліс падають і падають сніжинки.

2 Група.

1. Так ніхто не кохав. 2. Так будьмо єдині. 3. Так молодо, радісно і дзвінко (В.Сосюра). 4. Мовчи так подумають, що ти розумний. 5. Так я буду крізь сльози сміятись. 6. Так я вільний, я маю вільні думи чарівниці (Л.Українка).

3 Група.

1. Ні сонний спокій зовсім нам не сниться, ні нас не вабить ніжна тишина. 2. Ні не марний труд ваш. 3. Ні покорити її не здолаю. 4. Він із сопілкою не розлучається ні вдень ні вночі. 5. Хлопець встав ні світ ні зоря. 6. Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги ні жалю (Л.Українка).

6. Пояснювальні диктанти. Назвіть наведені пунктограми. Наведіть власні приклади.

І. І от довічна твоя мрія—твоя земля—лежить перед тобою і ледь-ледь бринить потемнілою стернею. Але кращої музики, як ця, ніколи не чув Мар'ян. І в церкві не вражали так його великодні хори, як сьогодніше шелестіння стерні…

Мар'ян добрими і сумними очима вбирає надвечір'я, хрестом опускається на землю, припадає до її грудей. Він чує її обличчям, руками і серцем і довго-довго мовчить, а потім починає розмовляти із стернею, втішаючи її. що нарік тут буде червона пшеничка, що він сам її засіє, сам буде доглядати і косити. Тут побачив себе косарем на своєму полі і на неголеній щоці відчув сльозину (М. Стельмах).

ІІ. Над лугом вставало сонце. Воно тільки-тільки виглянуло з-за обрію, і мені здалося: його рожевий круг котиться по землі, збоку від нас, і заглядає нам під саму підводу. Десь там, на далекому пагорбі, мерехтіли тепер здоровенні, на півнеба, колеса, і, мов крила літака, бігли й оберталися спиці в тих колесах, повторюючи рух наших спиць(В. Близнець).

ІІІ. А голуб був чудесний. Не якийсь собі там сивак копійчаний, а такої чистої сірої масті, що, здалося, хтось умисно, коли голуб був увесь чорний, узяв та рівненько й дрібненько поцюкав його білим, тільки кінці пір'їн на хвості та на крилах лишилися чорні, як у чорнило на палець умочені. Ой, недешевий був голуб та недешевий! Голівка ж яка: малесенька, витончена, не кругла, а довгенька! А дзьобик: це ж не дзьобик, а пшеничне зернятко, ніжне, рожеве, тупеньке. А крила ж. видко, такі легкі та сильні, що, як пушинки, тіло носять(В. Винниченко).

ІV. Малий чабанець ( що може вивчитись на чабанчука і, нарешті, заступити батька-чабана) повертається смерком додому. Його перестріває друг, повідомляє, як дратувалися мати і як заходилося плачем немовля, котрого покинув Данилко, і мати, мабуть, битимуть, та не треба цього боятися. Ось підемо вдвох, а при мені вона не битиме, і потім воно й не болітиме, коли гаразд наїсися. Вони заходять удвох на подвір'я, правнук Данилко і прадід Данило, старе, як мале, казали люди, бачивши їх (Ю. Яновський).