16. Поділіть тексти на абзаци. Доведіть правильність виконання, скориставшись поданою вище пам’яткою. Гірський пейзаж

Над горами платинове, сліпуче сонце. Внизу піді мною в золотистому вечірньому тумані залягла між горами долина. Зигзагами покрутилась по ній завширшки з дошку дорога. Весело, струнко отовпили її кошлаті свіжі берези. Які далекі, скороминущі маленькі ті революції, бійки, смерті… Бідна моя націє! Бідний, затурканий, вічно ограбований, задурений народе тихої, широкої рівнини, там, за Дніпром, біля тихих гір його (В. Винниченко).

Рідна земля

Хіба є щось дорожче, ближче, краще, ніж рідна земля? Тут ти робив перші свої кроки, пізнавав світ, знайомився з природою, з людьми. Тут ти вперше почув звуки материної мови й відчув себе людиною. На цій землі ти усвідомив, що належиш до великої спільноти людей, яка називається рідний народ, і що ти багато в чому подібний до них—своїх людей. Ти зрозумів, що вони все-таки скоріше поспівчувають тобі, прийдуть на допомогу, ніж хтось чужий. Адже нас об’єднують одна історія, одна мова, ті самі звичаї. Чи ти поїхав би колись за кордон, якби трапилась така нагода? Так! Хотів би побачити, як живуть інші люди, як живуть інші люди, які в них міста, села, яка земля, яке небо…Мабуть в інших народів є чому повчитися. Але я нізащо не погодився б назавжди покинути Україну, хоч би як добре там не жилося.

Бо наша Україна таки найкраща в світі. Де є ще така гарна природа, такі розлогі родючі поля? Де ще є такий величний Дніпро, такі зелені Карпати й мальовничий Крим? Нам треба тільки любити й працювати для неї, землі рідної.

17. Пронумеруйте абзаци. Доберіть заголовок.

Рибалки випустили його в море. Дельфінятко щасливо запищало, вдарило хвостом і попливло.

Маленьке дельфінятко заплуталося в капронових сітях.

Двадцять дельфінів висунули з води свої носи й радісно засвистали. Так вони дякували людям.

Тваринку звільнили з полону. Маля важко дихало і довго лежало на дні баркаса. Коли його торкнули рукою, воно забилося і тихенько заплакало.

Багато говорити і багато сказати

не є те саме.

Софокл

18. За "словесним малюнком" "впізнай" тваринку. Чи достатньо для цього подробиць і певної лексики? Складіть власний твір-опис.

а) Схожа на коня, але значно менша. Величиною з віслюка. Тільки немає таких довгих вух і смугаста. Смуги в неї темні та сірувато-білі. Грива у неї коротенька.

б) Айстра невеличка. Шерсть у неї сніжно-біла, завивається й звисає по боках і мордочці, як у справжньої модниці. Довгі вуха й куций хвостик зовсім губляться в розкішній шерсті. Мордочка в неї смішна: приплюснутий носик і великі виразні очі. Дуже любить гуляти, купатися.

в) Ну й гребінь у нього! Розкішна корона, мов із червоного корала вирізьблена, очі—із щирого золота, шия поблискує жовтогарячим шовком, а хвіст!.. Колесо! Темно-зелене блискуче колесо виграє проти сонця всіма барвами райдуги. І носить він хвоста гордовито: рівного йому нема на світі.