Об’єкт і предмет психологічного дослідження

Об’єкт – компонент психологічної реальності, що протистоїть суб’єктові (людині) у його предметно-практичній і пізнавальній діяльності. Об’єктами психологічної науки виступають: індивід, група людей, тварини тощо. Оскільки ці об’єкти є об’єктами й інших наук, важливо уточнити, які саме явища вивчаються. Людина як об’єкт пізнання й самопізнання – найскладніший розділ психології. Оскільки об’єктом дослідження стає сам суб’єкт. Структура відтворення об’єкта в психологічному знанні є наступною: сенсорна інформація, пізнавальний образ, об’єктивне психологічне знання.

Пізнання об’єкта передбачає, як розуміння, так і пояснення змісту об’єкта. Зміст об’єкта перетворюється в психологічне знання. Щодо об’єкту дослідження, то в найзагальнішому стані об’єктом психологічного дослідження виступає те, що фіксується дослідником, психічні характеристики, певні якості, які присутні матеріальному носію, тобто людині або тварині. Коли мова йде про предмет психологічного дослідження, мають на увазі властивості, сторони, відношення реальних психологічних об’єктів.

Таким чином, в якості предмета психологічного дослідження можуть виступати окремі психічні властивості, стани, процеси, функції, види поведінки, діяльності й спілкування, просторові, часові характеристики окремих психічних явищ. Тобто предметом психологічного дослідження виступають: певні закономірності і суттєві зв’язки; особливості виникнення і механізми функціонування певних систем; розкриття феноменів, що проявляються в тієї чи іншої людини, починаючи від психічного відображення до формування свідомості. Властивості, сторони, відношення розглядаються в конкретних умовах у конкретної людини або групі людей.

Таким чином, перелік явищ та їх сторін, що можуть виступити в якості предмета психологічного дослідження, є значно ширшим за кількість самих об’єктів експериментального дослідження.

Задача психологічного дослідження

Визначення задач – це вибір шляхів і засобів для успішного досягнення цілі дослідження. Вони можуть бути сформульовані як питання, відповіді на які дозволять досягти поставленої цілі. В число задач дослідження потрібно включати ті з них, що дозволяють визначити місце досліджуваного явища в психіці людини. Важливо показати зв’язки явища з іншими психічними явищами.

Будь-який психічний феномен пов’язаний з тими чи іншими стрижневими якостями. Кожен психічний феномен можна розглядати, виходячи не лише з особливих сфер психіки (емоційної, комунікативної), а і в рамках інших частин психіки, які мають певний структурний зміст. Наприклад, в особистості в якості таких можуть виступати: мотивація, самооцінка, досвід, світогляд, оцінювальна орієнтація.

Помилка в формуванні задач полягає в тому, що вони формуються як завдання, перераховані у часі: проаналізувати літературу, провести експеримент, обробити емпіричні данні. Хоча насправді задачі дослідження повинні задовольняти наступним вимогам:

• носити вигляд зрізів або мати повздовжній характер;

• містити констатуючий чи формуючий експеримент;

• застосовувати адаптивну методику.

Визначення таких задач дає більш повне уявлення про майбутнє дослідження (експеримент).