Хто такий досліджуваний в експерименті

Психологи кажуть, що “ідеальний досліджуваний” повинен мати набір відповідних психологічних рис: бути слухняним, бажати співробітництва з експериментатором, бути працездатним і настроєним по-дружньому, неагресивним. Модель “ідеального досліджуваного” в деякій мірі нагадує модель відмінного учня. Експериментатор-психолог повинен розуміти, що мрія про ідеального досліджуваного - недосяжна. До неї треба намагатися наблизитися.

Як стверджує Дружинін В. М. інформацію про психологію в більшості випадків розповсюджують самі досліджувані. І це формує у суспільстві відповідну оцінку корисності психологічних досліджень. В експерименті можуть приймати участь також люди-аноніми. Анонім більш відкритий та активніше проявляє свої особистісні характеристики, але, в той же час, у нього нижчий рівень відповідальності за результати експерименту.

Експериментальне психологічне спілкування (епс)

ЕПС – це спільна діяльність психолога і досліджуваного. Процесом організації і регуляції спільної діяльності виступає експериментальне спілкування. На результат дослідження впливає рівень довіри під час дослідження.

Всі психологи знають про вплив ситуації експерименту на його результати. Особливо це помітно в процесі проведення експерименту з дітьми, що пояснюється особливостями дитячої психології.

1. Діти стають більш емоційними при спілкуванні з дорослими. Дорослі для дітей є завжди значущою фігурою. Дорослий представляється ними по - різному, як людина корисна, людина, що несе загрозу, людина, що викликає симпатію і довіру, людина, що неприємна і від якої потрібно триматись на відстані. Таким чином діти хочуть сподобатися незнайомому дорослому чи ізолювати себе від контакту з ним.

2. Прояв особистих якостей у дитини залежить від ситуації. Він більш виражений ніж у дорослих. Тому ситуація повинна конструюватися в процесі спілкування.

3. Дитина володіє більш живою уявою чим дорослий, більш розкутою фантазією. Раціональне ж сприйняття більш характеризує дорослих ніж дітей.

Інструктування й мотивування

Інструкція (від лат. уведення, постанова) є директивною, управлінською вказівкою, сукупністю правил необхідних для успішного виконання психологічного дослідження. Інструкція дається як установка, план дії досліджуваного. Вона містить норми і правила його поведінки і є різновидом психологічної допомоги досліднику. На початку дослідження проходить ознайомлення досліджуваного із задачею, визначають його дієздатність, стан здоров’я, настрій. Це однозначно фіксується у протоколі, при цьому реєструються, як основні, так і другорядні ознаки, емоційні елементи. Слід підкреслити, що в експерименті всі досліджувані отримують одну й ту саму інструкцію. Вона зачитується чітко й лаконічно, при цьому не допускаються роз’яснення. У психологічній практиці зустрічаються випадки, коли люди не сприймають інструкцію. Щоб цього уникнути, дослідником попередньо обробляється й адаптується її зміст. Він повинен бути зрозумілим кожному з групи досліджуваних. Важливо зауважити, що ситуація психологічного дослідження завжди несе елемент новизни, часто має стресовий характер різного рівня. В умовах експерименту у людини виникає елемент напруження, у зв’язку з чим поза увагою залишається певна частина інформації. Інколи самі питання чи завдання тесту збуджують людину, викликають особисті переживання, у неї виникає потреба звернутись до психолога-дослідника. Причиною таких звернень і пов’язаних із ними безглуздих запитань є бажання людини показати свою неординарність, здібності, бажання особисто прокоментувати зміст психологічного дослідження. В такому випадку не слід ні в якому разі вступати в дискусію, а коректно й спокійно відповісти на поставлене питання. Практика показує, що при обдумуванні запитання у досліджуваних підвищується рівень тривожності, переживання з приводу помилок і невдач у ході експерименту. Завданням психолога при цьому є зведення такого негативного впливу до мінімуму, показ експерименту як звичайного явища. При неможливості усунення негативного впливу під час експерименту, необхідно дати право досліджуваним висловитися після нього. Наприкінці слід також подякувати людям за їх участь у експерименті, і наголосити на тому, що вони були співавторами дослідження.

В рамках школи Ж. Піаже було з’ясовано, що інструкція і текстова задача повинні відповідати соціально-культурному середовищу сім’ї, в якій зростала людина. Варто підкреслити, що вдалий експеримент можливий лише тоді, коли досліджуваний погоджується на взаємодію з експериментатором. В інструкції повинна ставиться зрозуміла для людини задача. Мова йде про організоване спілкування між дослідником і об’єктом дослідження. Під час експерименту з дітьми інструкція певним чином “вмонтовується” в загальний контекст експерименту. Діти, визначивши на підставі інструкції свою роль і задачу, активно взаємодіють, хочуть зрозуміти, яка їх особиста роль в експерименті. Інколи при незрозумілій інструкції досліджувані, як дорослі, так і діти, намагаються нав’язати експериментатору своє бачення проблеми або вийти за її межі.

Таким чином, можна зробити наступний, нетривіальний висновок: суб’єктивні якості досліджуваного і його розуміння інструкції впливають на результат всього дослідження.