Визначення перемінної

Психологічний експеримент починається з встановлення перемінних, з’ясування того, які з них є незалежними, а які залежними перемінними. Необхідно також встановити і виміряти контрольовані й неконтрольовані фактори. Як відомо, в математиці під перемінною розуміють величину, яка може за умовами задачі приймати різні значення. Загалом, перемінна – це те, що змінюється, що може збільшуватись чи зменшуватись з часом. В психологічному експерименті виділяють декілька перемінних.

Незалежна перемінна – величина явища, що керується психологом-експериментатором(будемо вважати,що це експеримент №1), за допомогою якої хочуть отримати результат. В експерименті з СТ це незалежна перемінна  вживання цигарок з сильним СТ. Вона спеціально змінюється таким чином, щоб існувала можливість спостерігати її вплив на залежну перемінну - на перцептивну і психомоторну систему досліджуваних у контрольній і дослідній групах. Психолог оперує у нашому випадку в дослідженні незалежною перемінною. Психологічний експеримент, де ця важлива умова дотримується називається чистим експериментом.

Але в експерименті дослідник має справу не лише з одною перемінною. Наприклад, в експерименті по виробленню простої рухової навички за невдачу (експеримент № 2) дослідником здійснюється звукове «покарання» досліджуваного. Величина покарання може виступити в ролі незалежної перемінної, а швидкість вироблення стійкої навички – залежною перемінною. «Покарання» не лише закріплює у досліджуваного відповідні реакції, але й викликає у ньому ситуаційну тривожність, яка впливає на результат – збільшує кількість помилок і зменшує швидкість вироблення сенсомоторних навичок.

Центральна проблема експерименту – вилучення незалежної перемінної та її ізоляція від інших перемінних. В якості незалежних перемінних виступають: характеристика експериментального завдання; особливості ситуації, зовнішні умови; психологічні особливості (стани) досліджуваного.

Розглянемо експерименти по виявленню ефекту фасилітації (посилення), що проводились по наступній схемі (експеримент №3). Досліджуваному пропонувалася самостійна робота або інтелектуальна задача. Спочатку він виконував її самостійно, а потім в присутності інших людей. Оцінювалася його продуктивність. Тобто, змінювались лише зовнішні умови експерименту, а завдання залишалось сталим. Зовнішні умови певним чином вплинули на результати. Які з незалежних перемінних може змінювати сам експериментатор? Відповідь – певні фізичні параметри ситуації: освітлення, температуру, меблі і т.д.; соціально-психологічні параметри: ізоляція від групи, робот в групі, присутність психолога;особливості спілкування, що впливають на експеримент.

Залежна перемінна

Психологи мають справу з поведінкою досліджуваного, тому в якості залежної перемінної виступають параметри вербальної і невербальної поведінки. До них відносяться: час, що дається на вирішення завдання, зміни в міміці обличчя (наприклад, при перегляді фільмів комедійного, еротичного жанрів), час рухової реакції на звуковий сигнал і т.д. Вибір параметра поведінки визначається вихідною експериментальною гіпотезою. Вона повинна бути максимально конкретизованою і підлягати операційній реєстрації у ході експерименту. Параметри поведінки, пише Дружинін В.М., можна охарактеризувати наступним чином.

Точність – параметр, що найбільш часто реєструється. У більшості експериментів поставленими задачами є задача досягнення успіху, задача на точність, або протилежний параметр, помилковість дій. Вони є головними параметрами поведінки, що реєструються.

Латентність – характеристика психічних процесів, що протікають у корі головного мозку. Вони є недоступними під час зовнішнього спостереження. Наприклад, час від моменту звукового сигналу до відповіді називають латентним періодом. У деяких випадках латентний період є головною характеристикою при розв’язанні оперативної задачі.

Швидкість виконання, тобто час для вибору дії. Час між моментом вибору дії та її закінченням називають швидкістю дії (на відміну від латентного часу). Темп або частота дії також мають своє значення.

Продуктивність – це відношення кількості помилок, або якості дій до часу витраченого на їх виконання. Це головна характеристика при вивчені пізнавальних процесів. Проблема фіксації якісних особливостей поведінки в експерименті вирішується за допомогою:навчання (спостереження за психічним явищем);зміни характеристик поведінки людини за допомогою завдань чи тестів.

Залежна перемінна повинна бути надійною і валідною. Її надійність проявляється у стійкості її реєстрації. Валідність залежної перемінної визначається в конкретних умовах експерименту відносно конкретної гіпотези. Виділяють три типи залежних перемінних: одночасна, багатофакторна, фундаментальна.

У першому випадку реєструється лише один параметр і він вважається залежною перемінною. В другому випадку декілька перемінних. Дружинін В.М наводить такий приклад: рівень інтелекту проявляється при рішенні задачі, якості її вирішення, труднощів, що виникають при її вирішенні. В третьому випадку, мова йде про фундаментальне вимірювання рівня агресії F(а) розглядається як функція окремих її проявів ( ) – міміка, ( ) – пантоміміка, ( )– лайка, рукоприкладство, що можливо виразити наступною формулою: F(а) = f ( , ....,а_n).