Глава 3.5. Формуючий експеримент Визначення формуючого експерименту

Теорія планомірного, поетапного формування розумових дій запропонована П.Я. Гальперіним (див. докладно: Гальперин П.Я. Введение в психологию М.:МГУ, 1976; Гальперин П.Я. Лекции по психологии: Учебное пособие для студентов вузов. М.: Книжный дом. Университет. Высшая школа, 2002) є теоретичною основою концепції формуючого експерименту. Його головним елементом є ідеальна, розумова дія. Формування у людини нових ідеальних і предметних дій є основою її психічного розвитку, що здійснюється шляхом експериментального генезису. Метод планомірного поетапного формування розумових дій дозволяє сформувати у досліджуваного ідеальні дії і показати їх основу. При цьому самі розумові дії попередньо формуються експериментатором, ним же створюються умови для їх виконання. Тобто, дія, що формується за твердженням П.Я. Гальперіна, має дві частини: орієнтовну;виконавчу.

Якість сформованої дії залежить від обох її частин. Цей процес і складає основою формуючого експерименту.

Метод планомірного формування

Теорія планомірного формування (ТПФ) базується на тому, що предметом психології є процес орієнтування. Орієнтовна діяльність як частина процесу формування дій включає наступні чотири моменти:

1. створення образу тієї ситуації, в якій перебуває або буде знаходитися суб’єкт (людина);

2. виділення в ситуації актуальної потреби, тобто цілі дії людини;

3. складання плану дій;

4. контроль і корекція виконання дії.

Кожна з цих частин може виступати як самостійна діяльність. В самому загальному плані орієнтовна діяльність складається з побудови образу (в найширшому сенсі слова), ситуації і дії людини відносно цього образу (яким чином діяти).В ТПФ виділяють наступні види дій: фізичні; перцептивні; розумові; мовні.

Ми знаємо, що будь-яка дія людини складається з двох частин – орієнтовної й виконавчої. В орієнтовній частині, в свою чергу, виділяють суто орієнтовну й контрольну дію, яка направлена на відстеження за ходом дій з позицій головної цілі. Це особливо характерно для діяльності спортсменів.

За допомогою контрольної частини проходить корекція як орієнтовної, так і виконавчої частини дій. Відповідний вид дій отримує свою назву по характеру його виконавчої частини. Наприклад, фізичні дії виконуються з реальними предметами.

Предметом перцептивних дій є створення образу, аналіз його функціонування. Предметом розумових дій є поняття. Характерним для розумових дій є те, що і виконавча, і орієнтовна частина переходять у процесі формуючого експерименту у внутрішній, розумовий план, план мовних значень.

Мовні дії мають своїм предметом регуляцію поведінки самого суб’єкта та інших суб’єктів. Призначення мовних дій – змусити співрозмовника діяти бажаним чином.

Формуючий експеримент починається з формулювання вимог до якості майбутньої дії. Наприклад, виконання складних дій спортсменами, гімнастами чи легкоатлетами. Таким чином, при формуванні можна виділити три форми дій:дії з речами, тобто матеріалізовані форми дій;дії у мовній формі; розумові дії.

Для кожної спортивної дії задаються певні параметри:

• темп – швидкість виконання дій на окремих ділянках, наприклад для стрибунів з жердиною;

• ритм – загальна швидкість виконання дій спортсмена;

• величина й розподіл зусиль, фізичних дій, наприклад, у важкоатлетів у момент поштовху штанги.

Треба сказати, що формування дій у спортсменів (гімнастів, легкоатлетів), як правило, проходить по цій моделі. Спочатку формується ідеальний образ дії у психіці спортсмена, а вже потім йде практичне засвоєння з урахуванням ритму, темпу й величини зусиль. В ході тренування ці дії розгортаються уповільнено, при цьому враховуються послідовність дій, проходить їх усвідомлення, узагальнення й засвоєння.

Вся сукупність умов, що забезпечує формування нових способів діяльності із заданими властивостями, складає систему планомірного формування, як її називають психологи. В цій системі виділяють три підсистеми, що об’єднуються однорідними умовами:

• підсистема умов, що забезпечує побудову і правильне виконання суб’єктом нового способу діяльності з наміченими предметами;

• підсистема умов, що забезпечує відпрацювання, тобто формування бажаних способів дії;

• підсистема умов, яка дозволяє впевнено і повноцінно виконувати дії на певному рівні виконання.