Доекспериментальний план

Доекспериментальні плани не враховують сучасні теорії проведення експеримету на що вказує Т.В. Корнилова в своїй роботі (див. Корнилова Т.В. Введение в психологический эксперимент. М.: МГУ. 2001. с. 132-135). Доекспериментальний план, з аналізом поодинокого випадку самий простий і не дуже вдалий експериментальний план. Д. Кемпбелл називає план тільки Х або ХО невдалим. Це випадок, коли немає контрольної групи і контрольованих умов. Таким чином, одноразово тестується одна група. Вона підлягає впливу за планом ХО. Контроль зовнішніх перемінних і НП відсутній. В таких дослідженнях немає матеріалу для порівняння. Потрібно сказати, що з такого роду експерименту, частіше за все, починається наукова робота, яка є характерною для психолога-початківця. Наведемо приклад. Припустимо, необхідно довести переваги нового методу навчання на вибраній академічній групі. В цьому випадку психологом порівнюються результати, отримані на цій експериментальній групі, із результатами на звичайній групі. Якщо психолог не застосовує ніяких форм експериментального контролю, то висновки не будуть достовірними. Наведемо декілька вірогідних гіпотез:

• можливо, у вибраній (і єдиній) групі були дуже сильні студенти;

• розуміння студентами того факту, що вони приймають участь в експерименті активізувало їх навчання – так званий “феномен експерименту”;

• високі результати навчання, можливо, зв’язані з дуже кваліфікованими викладачами.

Відсутність форм експериментального контролю робить цей експеримент недоказовим у силу наявності 3-4 конкуруючих гіпотез про інші перемінні, які могли б забезпечити зміну ЗП.

План індивідуального психологічного експерименту (план з одним n)

Результати такого плану експерименту подаються у формі кривих типових реакцій, а не у формі середніх значень чи відхилень, які є характерними для групових досліджень. Відображена цими кривими поведінка досліджуваного, вважається типовою для інших у даних експериментальних умовах. При такому плані дослідження статистичний аналіз проводиться не завжди. Частіше отримана крива (чи криві) використовуються для візуального аналізу закономірностей. Класичним прикладом експериментального дослідження, в якому приймав участь лише один досліджуваний, є робота німецького психолога Г. Еббінгауза (1850-1909) проведена ним у 1903 році. Г. Еббінгауз першим почав вивчати пам’ять на основі наукових методів. Він досліджував процес забування беззмістовних слів, що вигадував сам. У ході дослідження він завчав 1200 рядів по 13 беззмістовних складів у кожному. Після завчання серії таких “слів” він робив спробу їх відтворення через певний проміжок часу. Таким чином була отримана класична крива забування  залежність об’єму збереженого в пам’яті матеріалу від часу, що пройшов з моменту заучування.

Рис. 3.2. Крива забування Г. Еббінгауза

Сеанс продовжувався 18-20 хв.; за цей час він вивчав 8 таких рядів. Він починав з читання від початку до кінця першого рядка з постійною швидкістю 2/5 сек. на склад. Після відпочинку, що тривав 15 сек., завчався другий рядок і т.д. до 8 рядків, це складало початковий час заучування. Процес заучування був різним на протязі доби. Увечері, о 6-8 годині запам’ятовування забирало на 12 % більше часу, ніж о 10-11 годин ранку. Результати експериментального дослідження Г. Еббінгауза представлені у наступній таблиці:

Таблиця 3.5

Часовий інтервал	Кількість експериментів	Середній % збереження
0,5 год.	12	58,2
1 год.	16	44,2
8-9 год	12	35,8
24 год.	26	33,8
2 дні	26	27,8
6 днів	26	25,4
31 день	45	21,1

Результати експерименту за участю однієї людини можна в деякому наближенні застосувати для пояснення поведінки інших людей, але так як їх вік, стать, національність, релігія, соціальне положення і т.д. можуть відрізнятися, таке просте узагальнення є досить суперечливим. Воно можливе, наприклад, при вивченні сенсорних процесів пам’яті, тоді вважають, що досліджуваний є представником всього виду Homo Sapiens. Взагалі, експеримент однієї людини проводиться тоді, коли:

1. Індивідуальними відмінностями можна знехтувати, дослідження надзвичайно велике по об’єму і включає велику кількість спроб.

2. Досліджуваний – унікальний об’єкт, наприклад, геніальний музикант або шахіст.

3. Від досліджуваного вимагається особлива компетентність при проведенні експерименту.

4. Повторення даного експерименту неможливе.

Методологія дослідження одного досліджуваного розроблялася також в 70-80 рр. ХХ століття В.Д. Небеліциним, Т. Кротохвіллом, Б.Ф. Скіннером, Дж. Мак Гіганом.

Експериментальні данні представляються у формі “кривих навчання” в системі координат “час” – “загальне число відповідей”, так звана кумулятивна крива. Якщо функція, що описує криву, змінюється при зміні впливу А на В, то говорять про причинну залежність поведінки (навчання) від зовнішніх умов.