Класифікація г.Д. Пірьова, б.Г. Ананьєва, в.М. Дружиніна, м.С. Роговіна і г.В. Залевського

При класифікації методів є необхідним пошук розгорнутих схем. Таку працю виконав болгарський вчений – психолог Г. Д. Пірьов (див. Пирьов Г.Д. Класификация методов в психологи // Психодиагностика в социалистических странах. Братислава, 1985). Як відмічає Дружинін В. М. (див. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. Спб:. Питер. с. 33) в цій класифікації виділені основні методи: спостереження, експеримент, моделювання; означені методологічні підходи: генетичний, психофізіологічний. Г.Д. Пірьов виділив такі самостійні методи:

Спостереження – об’єктивне безпосереднє спостереження за досліджуваним в житті, клінічне спостереження, опосередковане спостереження через анкетні методики, через аналіз продуктів життєдіяльності людини. Спостереження суб’єктивне – самоспостереження з використанням словесного звіту та самоспостереження з використанням своїх щоденників, своїх текстів, чи мовний звіт. Безпосереднє самоспостереження людини про те, що з нею відбувається чи відбувалось. Опосередковане самоспостереження, побудоване на пригадуванні певних подій у житті людини.

Експеримент. Лабораторний експеримент з використанням реєструючих технік і психофізичних методів та психометричних процедур. Експеримент в природничих умовах: праця, навчання, гра.

Психолого-педагогічний експеримент за типом О.Ф. Лазурського з констатуючою і формуючою складовою.

Моделювання. Метод моделювання – це опосередковане дослідження, при якому вивчається не сам об’єкт, який цікавить дослідника, а деяка створена модель, яка вважається аналогом, який знаходиться між об’єктом та дослідником. Моделювання буває фізичне, математичне та кібернетичне.

Наступним методом по Генчо Пірьову є психологічна характеристика, яка базується на вже проведеному експерименті чи дослідженні. Допоміжні методи: математичні, графічні, фізіологічні. Специфічні методологічні підходи: генетичний, порівняльний, патопсихологічний.

Таким чином, Г. Пірьов в своїй класифікації виділяє емпіричні методи (експеримент та спостереження), теоретичні методи (психологічна характеристика та моделювання) та специфічні методи.

Б.Г. Ананьєв розділив всі методи на організаційні, емпіричні, інтерпретаційні. Особливість класифікації полягає в тому, що розглядаються всі методи у взаємозв’язку з етапами експериментального дослідження.

До організаційних методів належать:

• порівняльний метод, який виявляє особливості з різними об’ектами (лонгітьюдний підхід);

• комплексний метод з використанням порівняльного та лангітьюдного методів, де враховуються досягнення з суміжних наук).

До методів збору емпіричних даних Б. Ананьєв відносить:

• обсерваційні методи - дані спостереження;

• метод експерименту;

• метод аналізу процесів та продуктів життєдіяльності (праксіметричні методи);

• професіографічні методи (які професії підходять до тієї чи іншої людини) – оцінка виробів та виконаної роботи;

• моделювання;

• біографічний метод (опис, діагностика, кореляція та проектування життєвого шляху людини);

• соціометричний метод, який описує процеси в колективі.

До методів обробки даних за Б. Ананьєвим належать психологічні методи математичної статистики (кількісний аналіз) та якісні характеристики отриманого матеріалу.

До методів пояснення результатів відносять інтерпретаційні методи:

• філо- та онто-генетичний метод;

• структурний метод, який включає аналіз систем і зв’язків, які сприяють становленню особистості (групи). Тут важливо як один фактор впливає на інший фактор (кореляція);

• психолого-педагогічний метод – ціль якого є пошук найкращих результатів у навчанні.

В.М. Дружинін в свою чергу дає декілька видів класифікацій дослідницьких методів в психології (див. докладно В. Н. Дружинин. Экспериментальная психология. СПб.: Питер. – 2001. – с. 35-49).

Він розглядає три класи методів.

1. Емпіричні, де відбувається взаємодія суб’єкта та об’єкта дослідження. Об’єкт дослідження – реальний об’єкт.

2. Теоретичні, де суб’єкт (дослідник) взаємодіє з мисленєвою моделлю.

Об’єкт дослідження – мисленєва модель.

3. Інтерпретація та опис, при якому суб’єкт взаємодіє з символічним представленням об’єкта. Об’єкт дослідження – знаково-символічне представлення (формули, графіки, таблиці, схеми).

В основу другого підходу класифікації методів емпіричної групи В. М. Дружинін кладе критерій активності (пасивності) взаємовпливу на об’єкт. Будь-який вплив на об’єкт в подальшому перетворюється на взаємодію.

Така класифікація емпіричних методів за Дружиніним В.М. має наступний вигляд.

Таблиця 2.1.

	Активний	Пасивний
Опосередкований метод	Експеримент	Вимірювання
Безпосередній метод	Бесіда	Спостереження

В основу третього підходу класифікації методів емпіричного дослідження В.М. Дружинін поклав дві ознаки психологічного дослідження. Перша ознака – наявність або відсутність взаємодії між досліджуваним і дослідником, тобто інтенсивність взаємодії. Вона максимальна в клінічному експерименті та мінімальна при самоспостереженні. Друга ознака – об’єктивність та суб’єктивність процедури. Крайнім варіантом є тестування (вимірювання) та розуміння іншої людини шляхом емпатії, співпереживання та інтерпретація його дій (див. В.М. Дружинін. С. 39-40).

В квадратах, які утворені цими осями, можна розмістити основні психологічні емпіричні методи за В.М. Дружиніним.

Взаємодія (об’єкт-суб’єкт)

Експеримент Бесіда

Вимірювання Розуміння

Спостереження Аналіз продуктів діяльності

(архівний метод)

Один суб’єкт

Рис.2.1. Класифікація методів емпіричного дослідження

Класифікація В.М. Дружиніна визначається несуперечністю та лаконічністю.

М.С. Роговін і Г.В. Залевський у своїй класифікації виділяє шість психологічних методів дослідження:

1. Герменевтичний метод – відповідає нерозчленованому стану психологічної науки (суб’єкт – і об’єкт не протиставлені, мисленєва операція та метод науки тотожні).

2. Біографічний метод - визначення, виділення цілісного об’єкту пізнання в науці про психіку.

3. Спостереження – диференціація об’єкта та суб’єкта пізнання.

4. Самоспостереження – перетворення суб’єкта в об’єкт на основі попередньої диференціації.

5. Клінічний метод - на перший план виступає задача переходу від зовнішньо спостережуваної поведінки, стану людини до внутрішніх механізмів поведінки.

6. Експеримент, як активне протистояння суб’єкта пізнання об’єкту, при якому враховується роль суб’єкта в процесі розвитку.

В якості основного критерію класифікації за М.С Роговіним і Г. В. Залевським є встановлення взаємодії суб’єкта та об’єкта дослідження.