Метод експериментально-психологічного тренінгу

Груповий експериментально-психологічний тренінг представляє собою сукупність активних методів практичної психології, котрі використовуються:

• в рамках клінічної психотерапії, при лікуванні неврозів, соматичних захворювань і алкоголізму і наркоманії;

• для роботи з психічно здоровими людьми, що мають деякі психологічні проблеми з метою надання їм допомоги у саморозвитку.

Робота психологів частіше за все пов’язана з останнім. Провідний петербурзький психолог Ю.М. Ємельянов наголошує на тому, що термін “тренінг” має використовуватись не для зазначення методів навчання, а для визначення методів розвитку здібностей, навчання й оволодіння складними формами діяльності. Виходячи з цього, він пропонує розрізняти учбову й тренувальну функцію групи. В такому сенсі тренінг виступає не тільки як метод розвитку здібностей, але й як метод розвитку психічних структур особистості в цілому. Дещо розширений зміст поняття «груповий тренінг» пов’язаний, в першу чергу, із збільшенням діапазону людей, які його застосовують у різних сферах діяльності. Треба підкреслити, що сьогодні термін “груповий тренінг” охоплює дуже широку область практичної психології. Це – поняття більш широке, ніж поняття «соціальне навчання». Останнє поняття означає організацію індивідуального життя людини, це знаходження Я серед інших, відповідність індивідуального життя суспільному – це стійке відношення до інших.

Основні риси й парадигма експериментального тренінгу

Тренінгові методи знаходяться на стику психологічного експерименту і навчання. Специфічними рисами тренінгів, що відрізняють їх від інших методів психологічної практики, є:

1. дотримання відповідних принципів групової роботи;

2. спрямованість на психологічну допомогу членам групи саморозвитку, при чому допомога йде не стільки від психолога, який веде тренінг, а від самих учасників тренінгу;

3. наявність більш-менш постійної групи осіб (7-15), які періодично збираються на зустрічі або беруть участь у безперервному тренінгу - марафоні на протязі кількох днів (2-5 днів);

4. наявність просторової організації тренінгової групи (ізольоване приміщення, люди сидять у колі один навпроти іншого);

5. головний акцент ставиться на взаєморозуміння між учасниками групи, що розгортається в ситуації «тепер і тут» або «зараз і тут»; психологічні проблеми вирішуються тут і зараз, вони оприлюднені і не блоковані, при цьому застосовуються активні методи групової роботи;

6. об’єктивація суб’єктивних почуттів учасників групи відносно того, що відбувається в групі, а саме, вербалізація рефлексів сприйняття один одного;

7. невимушена, вільна атмосфера спілкування у групі створює клімат психологічної безпеки.

В рамках цих характеристик тренінгів існує безліч їх модифікованих форм. Виділимо деякі загальні характеристики: стадійність проведення тренінгу; стабільність групи; поступове розширення кола проблем, що вирішується по принципу «тепер і тут».

Щодо стадійності тренінгу, то існує три етапи: «відтанення», «зміна», «заморожування відповідних змін». Тренінги є практичною формою експериментально-психологічної роботи і віддзеркалюють парадигму, що має декілька значень:

1. тренінг виступає як форма деякої маніпуляції, позитивне підкріплюється за допомогою формування потрібних паттернів (відносини);

2. тренінг виступає як форма експерименту (тренування), що дозволяє відпрацьовувати відповідні навички й уміння ефективної соціальної поведінки;

3. тренінг може виступати як форма активного навчання з ціллю отримання нових знань і нових умінь(професійних);

4. тренінг виступає як метод експериментального створення умов для саморозкриття особистості учасників групи.