Чотири етапи експерименту як методу психологічного дослідження

1. Теоретичний етап дослідження (постановка проблеми). Визначаються проблема і тема дослідження; обираються об'єкт і предмет дослідження, а також формулюються експериментальні завдання і гіпотеза дослідження. Головне завдання етапу полягає в розробці предмета експериментального дослідження, що вимагає чітких визначень концептуальних понять, за допомогою яких він описується. Цей етап може розглядатися як відносно самостійна дослідницька діяльність теоретичного характеру.

2. Методичний етап дослідження. Здійснюється пошук методики експерименту і експериментального плану.

3. Експериментальний етап. Інструкція повинна справляти у досліджуваних гарне ставлення до дослідження, мотивувати їх на участь в експерименті. У той же час вона не повинна говорити точно про ті фактори, які будуть досліджуватись. Здійснюється безпосереднє створення експериментальної ситуації (фази стимуляції). Відбувається спостереження, керування ходом експерименту та вимірювання реакцій досліджуваних в ході впливу незалежних змінних.

4. Аналітичний етап. Відбувається реєстрація і табулювання первинних даних. Здійснюється кількісний аналіз результатів (математична обробка), наукова інтерпретація фактів, формулювання нових наукових гіпотез і практичних рекомендацій.

Експериментальний фактор

Роберт Вудвортс, що опублікував свій класичний підручник з експериментальної психології, визначав експеримент як упорядковане дослідження, в ході якого дослідник безпосередньо змінює якийсь чинник (або фактори), підтримує інші фактори незмінними і спостерігає результати систематичних змін. Відмінною особливістю експериментального методу він вважав управління експериментальним фактором, або, за термінологією Вудвортса, «незалежної змінної», і відстеження його впливу на «залежну змінну». Метою експериментатора вважається збереження постійними всіх умов, за винятком одного - незалежної змінної. В експерименті повинна бути тільки одна незалежна змінна.

У спрощеному прикладі незалежну змінну можна розглядати як якийсь релевантний стимул (St (r)), силу якого варіює експериментатор, в той час, як залежна змінна - реакція (R) досліджуваного, його психіки (P) на вплив цього релевантного стимулу не реагує. Однак, як правило, саме пошукова стабільність всіх умов, крім незалежної змінної, в психологічному експерименті недосяжна, оскільки практично завжди крім цих двох змінних присутні і додаткові змінні, систематичні іррелевантні стимули (St(1)) і випадкові стимули (St(2)), які ведуть відповідно до систематичних і випадкових помилок.

Загальна класифікація експериментів

1. Констатуючий (пілотажний) експеримент. Мета - уточнення, перевірка попередньо несформованих гіпотез. Береться маленька група, і на цій групі пробуємо свою ідею (діє вона чи ні).

2. Причинно-наслідковий експеримент. Мета - встановлення і відкриття причинно-наслідкових зв'язків між незалежною і залежною змінними.

3. Критичний експеримент. Проводиться у разі, якщо отримали зіткнення результатів. Мета - встановити які чинники викликають появу результатів, що зіштовхуються. Виявити фактори, які додатково впливають на незалежну змінну.

4. Психометричний (тестовий) експеримент. Це методи, що використовують шкалу або вимір.

В залежності від рівня усвідомленості експерименти також можна розділити на ті, в яких досліджуваному даються повні відомості про цілі і завдання дослідження: ті, в яких в цілях чистоти експерименту інформація про нього від досліджуваного втаюється і ті, в яких досліджуваному зовсім невідомо про цілі експерименту або навіть про сам факт проведення експерименту.