13.4. Ф'ючерсні стратегії та хеджування

Структуру ринку фінансових ф'ючерсів, з погляду цілей, які мають бути досягнуті на ньому, утворюють два типи осіб — хе-джери і спекулянти. Для спекулянта робота на ринку фінансових ф'ючерсів нічим не відрізняється від роботи на спот-ринку базо­вих інструментів, її сутність виражена в словах: «Купуй дешево, продавай дорого і роби гроші». Але як це реалізувати? З погляду дилінгу з одним або кількома активами (коли позиції відкрива­ються і закриваються протягом торгової сесії кілька разів, але до кінця її, як правило, всі позиції закриті) відповідь на поставлене питання можна знайти в технічному аналізі, що застосовує різні підходи до визначення моментів купівлі і продажу.

260

261

Існує низка спекулятивних стратегій, які не потребують навіть застосування технічного аналізу. Це так звані спекуляції на часо­вих спредах.

Спекуляція на часовому спреді виявляється в прагненні зайня­ти певну позицію на ринку ф'ючерсних контрактів з коротким терміном виконання і протилежну — на ринку з довшим термі­ном виконання. Механізм спекуляцій аналогічний механізму гео­графічного арбітражу, коли пряма й обернена позиції у валюті відкриваються на двох різних ринках.

Приклад. Теоретична ціна тримісячного та 12-місячного конт­рактів на німецьку марку при спот-курсі 0,54 буде: 0,5426= 0,54

1,05 1,03

та 0,5505 = 0,54

відповідно. Тобто теоретична ціна спреду:

довгий 12-місячний, короткий тримісячний ф 'ючерс, дорівнює 79 пунктам (0,5505 - 0,5426 = 0,0079). Але внаслідок коливань реа­льних цін відносно теоретичних під впливом попиту і пропозиції вартість спреду буде коливатись відносно рівня 79 пунктів, утво­рюючи криву, подібну до осцилятора.

Припустимо, що ми відкриваємо довгу позицію в 12-місячних і коротку позицію у тримісячних контрактах при котируваннях 0,5504 і 0,5428, тобто відкриваємо (купуємо) спред при котиру­ванні 76 пунктів. Потім закриваємо ці позиції офсетними угода­ми при котируваннях 0,5506 і 0,5423, тобто продаєм спред при котируванні 83 пункти. Таким чином, ця операція приносить сім пунктів, з яких два пункти — біржовий збір (див. специфікацію контракту). Тобто прибуток становить 0,0005*125 000 = 62,5 дол., якщо розмір позиції — один контракт.

Окремий випадок часового спреду утворює певна позиція на ринку базового активу і протилежна — на ринку ф'ючерсів.

Надалі ми розглядатимемо суто ф'ючерсні стратегії, які ви­значаються особливостями цього інструменту і не пов'язані із за­стосуванням технічного аналізу. Це так звані стратегії хеджуван-ня. Мета цих стратегій — запобігання ризикам відкритих позицій за базовим активом.

Розглянемо, наприклад, металургійне підприємство-експорте-ра. Аналізуючи поточні активи і пасиви, можемо побачити, що дебіторська заборгованість у валюті, яка має бути інкасована протягом поточного місяця, значно переважатиме зобов'язання

262

підприємства у валюті, які мають бути погашені протягом того ж місяця. Якщо валютні активи переважають валютні пасиви, то це означає, що підприємство має довгу валютну позицію.

Для підприємств-імпортерів характерне протилежне співвід­ношення: пасиви у валюті переважають валютні активи. Тобто такі підприємства мають, як правило, коротку валютну позицію.

Саме наявність відкритої валютної позиції є чинником ризику, пов'язаного зі зміною валютного курсу, а хеджування зводиться до закриття валютної позиції, тобто збалансування валютних па­сивів і активів.

Перш ніж розглянемо приклад стратегії хеджування, нам потріб­но ознайомитись з методами кількісного вимірювання ризику. Застосування такого вимірювання, як ми побачимо далі, дає змогу визначити ступінь ефективності того чи іншого методу хеджування.

Фінансові ризики та міра ризику. Ризик загалом визначають як непевність майбутніх значень певних фінансових показників компаній. Останнім часом (великою мірою завдяки технології, реалізованій у 1995 р. компанією J. P. Morgan у програмному продукті RiskMetrics™, та співпраці з компанією Reuters, яка ін­формаційно підтримала цей проект) значну увагу як дослідників, так і практиків привертає до себе міра ризику Value-at-Risk, або «вартість-в-ризику». Вона вказує на найгірше значення фінансо­вого показника, яке може реалізуватись із заданим рівнем довіри в кінці періоду, що розглядається.

У статистиці квантілю порядку р функції розподілу F(x) нази­вають число r_р, що є розв'язком рівняння F(x) = р.

Чому квантіль має велике значення як міра ризику? Якщо F(x) — функція розподілу деякого фінансового показника, то квантіль r_р характеризує «гарантоване» його значення з заданим рівнем до­віри 1 - р. Іншими словами, лише p*100% випадків реалізоване значення фінансового показника буде меншим від r_р. В інших (1 -р)100% випадків воно буде більшим. Значення r_р називають оцінкою Value-at-Risk (або скорочено VaR).

Найбільш уживаним значенням р є число 0,05, що відповідає 95-відсотковому рівню довіри оцінки VaR. Якщо фінансовий по­казник має нормальний розподіл F(x) з середнім значенням т і стандартним відхиленням s, квантіль рівня 0,05 визначається рів­ністю r0,05 = т- 1,65s.

Розглянемо приклад консолідованих значень залишків на по­точних рахунках клієнтів комерційного банку на момент закін­чення операційного дня. В табл. 13.3 наведені статистичні харак­теристики залишків.

263

Таблиця 13.3