5.1.6. Виконання акредитива

Спосіб виконання акредитива, так само, як і визначення аві­зуючого і виконуючого банків, установлюється відповідно до ін­струкцій наказодавця акредитива і наявності у банку-емітенті ко­респондентських рахунків за кордоном. Термін дії акредитива визначається, як правило, місцезнаходженням виконуючого банку.

104

105

Для експортера та імпортера процедура використання акреди­тива являє собою багатоетапний процес, який складається з цілої низки перевірок та дій. Після того як експортер у строк відправив товар або надав відповідні послуги, він ретельно перевіряє відпо­відність документів умовам акредитива.

Продавець, а потім і банк експортера повинні дійти висновку, що всі необхідні документи є в наявності, не порушують умов акредитива і не суперечать один одному. Це пов'язано з тим, що банк, приймаючи рішення про прийняття або неприйняття доку­ментів, дотримується принципів строгої відповідності цих доку­ментів умовам акредитива і дотримання термінів виконання.

Принцип строгої відповідності документів означає, що банк мусить ретельно перевіряти відповідність тексту поданих доку­ментів тексту умов акредитива і може робити платіж тільки про­ти документів, відповідних акредитиву. Навіть якщо основна угода виконана згідно з договором, банк повинен прийняти лише ті документи, які абсолютно відповідають акредитиву. Докумен­ти, які за зовнішніми ознаками суперечать один одному, розгля­даються як такі, що не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива. Якщо будуть подані для перевірки докумен­ти, які не вказані в акредитиві, вони не перевіряються банком. Банк у цьому разі або повертає їх відправнику або передає імпор­теру без відповідальності за правильність їх оформлення.

Принцип суворого дотримання термінів вимагає, щоб указана в акредитиві дата закінчення терміну для подання документів і останній термін відвантаження товарів суворо дотримувались. За документами, які надійшли пізніше вказаного терміну, банк має право не платити. Якщо в акредитиві не вказана остання дата по­дання документів, тоді вона збігається з датою закінчення термі­ну акредитива. Термін між датами видачі відвантажувальних документів та їх подання в банк повинен становити максимум 21 день, якщо акредитивом не передбачено більший проміжок часу.

Якщо дата закінчення терміну акредитива припадає на вихідні або святкові дні, то термін подання документів подовжується до наступного робочого дня. Разом з тим банки не приймають транс­портних документів, у яких указується більш пізня дата їх видачі, ніж дата закінчення терміну акредитива. Останньої дати відван­таження, зафіксованої в акредитиві, таке подовження не стосу­ється, і термін 21 день за акредитивом, який не має кінцевої дати відвантаження, не подовжується.

Під час перевірки поданих бенефіціаром документів співробі­тниками виконуючого банку можуть бути виявлені розбіжності з

умовами акредитива або в їх оформленні. До таких розбіжностей належать:

• неправильно оформлені транспортні документи;

• відсутність у транспортному документі вказівок про оплату фрахту або інших транспортних витрат;

• неправильний розмір суми оплати за акредитивом;

• страхування пізніше дати відвантаження товару;

• характеристика товару в рахунку не відповідає умовам акре­ дитива;

• вага і ціна товару, що вказані в документах, не відповідають умовам акредитива;

• у рахунку вказані витрати, не передбачені умовами акреди­ тива;

» не подані оригінали деяких документів або необхідна кіль­кість їх копій.

Виконуючий банк не може взяти такі документи до виконан­ня. Документи повертаються бенефіціару на доопрацювання для переоформлення у супроводі спеціального листа, в якому вказу­ються всі виявлені розбіжності. Також повертаються на доопра­цювання бенефіціару і документи, подані до оплати після закін­чення терміну дії акредитива.

Разом з тим у більшості випадків шукають альтернативні рі­шення, оскільки загальне повернення документів суперечить еко­номічним інтересам як бенефіціара, так і покупця. На практиці використовуються три основні варіанти рішення:

1. банк-кореспондент повідомляє банку-емітенту по телексу про невідповідність і просить його все ж дозволити здійснити оплату;

2. банк-кореспондент пропонує бенефіціару відправити доку­ менти в банк-емітент на інкасо. У цьому разі покупець, сплатив­ ши вартість товару, стає володарем документів;

3. банк-кореспондент може оплатити документи «умовно». Якщо покупець або банк-емітент не заявить про свою готовність оплатити документи, які мають недоліки, бенефіціар зобов'я­ заний повернути суму акредитива банку (включаючи комісійні витрати і відсотки). Застереження знімається, тобто платіж вва­ жається закінченим, якщо покупець або банк-емітент приймає документи з повною згодою (не робить зауважень).

Однією з можливих розбіжностей є перевитрата суми акреди­тива. Якщо акредитивом дозволяється оплата товару з 10-відсот-ковим відхиленням від його вартості, сума перевитрати може бу­ти сплачена в цих розмірах з рахунку наказодавця акредитива ав­томатично, але тільки тоді, якщо документи перебувають у по-

106

107

вній відповідності з умовами акредитива. Інакше при дотриманні всіх інших умов акредитива працівник виконуючого банку здійс­нює оплату документів у межах залишків коштів на акредитиві, а стосовно оплати перевитрат запитує наказодавця акредитива. Останній у цій ситуації може дати згоду на оплату перевитрат зі свого рахунку в банку-емітенті, з якого був відкритий акредитив, чи збільшити суму акредитива на оплату перевитрат, або дати ін­струкції банку-емітенту повідомити авізуючий банк стосовно пе-редання документів, які покривають суму перевитрат, для оплати на базі інкасо, або відмовитись від оплати перевитрат і за допо­могою банку-емітента і авізуючого банку повернути бенефіціару без оплати документи, що покривають суму перевитрат.

У випадку, коли переоформлення документів з розбіжностями з певних причин неможливе з боку бенефіціара, останній може використати декілька способів урегулювання розбіжностей, які мають місце в документах.

1. Бенефіціар негайно зв'язується з наказодавцем акредитива і просить його уповноважити банк-емітент внести в умови акредити­ ва ті чи інші зміни, що дасть змогу привести документи у повну відповідність з умовами акредитива (подовжити термін дії акреди­ тива, подовжити термін відвантаження товару, змінити інші умови); можливе також прохання про акцепт документів з розбіжностями.

2. Бенефіціар просить виконуючий банк самостійно і за раху­ нок бенефіціара по телексу або каналами SWIFT звернутися до банку-емітента з проханням внести необхідні зміни в умови ак­ редитива або дати згоду наказодавця акредитива на оплату таких документів, не зважаючи на розбіжності.

3. Бенефіціар під свою гарантію просить виконуючий банк здійснити умовний платіж, про що виконуючий банк повідомляє банк-емітент із зобов'язанням на першу вимогу з боку наказодав­ ця акредитива задовольнити за рахунок бенефіціара всі претензії, що виникають.

4. Бенефіціар може дати інструкції виконуючому банку напра­ вити документи з розбіжностями на адресу банку-емітента без оплати — на схвалення, щоб банк-емітент при переданні таких документів наказодавцю акредитива уповноважив його самостій­ но вирішити питання щодо їх оплати.

Зауважимо, що банк-емітент має право виставити претензію виконуючому банку щодо розбіжностей у документах і вимагати повернення сплаченої бенефіціару суми. Виконуючий банк зо­бов'язаний тримати документи і надавати їх у розпорядження ба­нку-емітента до повної оплати поданих документів або до зняття

застережень щодо виплати. Банк-емітент втрачає право виставля­ти будь-які претензії з боку наказодавця акредитива, які виника­ють через розбіжності в документах.

Таким чином, зовнішньоторговельні банки — учасники зов­нішньоекономічної діяльності несуть повну відповідальність за своєчасну оплату поданих бенефіціаром документів, якщо ці до­кументи повністю відповідають умовам акредитива, а також за своєчасне врегулювання й усунення виявлених у документах розбіжностей шляхом проведення необхідної роботи зі своїми клієнтами — бенефіціаром для авізуючого банку і наказодавцем акредитива для банку-емітента.

Акредитивна форма розрахунків при здійсненні міжнародних операцій є найскладнішою і дорогою. За кожну операцію за акре­дитивом, а також за підвищені кредитні ризики банки беруть ко­місію вищу, ніж при інших формах розрахунків. Банки викорис­товують спеціально встановлені тарифні ставки комісійних збо­рів та поштово-телеграфних витрат, а також витрат за користу­вання системою SWIFT.

Українські та російські банки використовують такі види комі­сійних, як:

1. попереднє авізування акредитива;

2. авізування документарного акредитива;

3. відкриття і підтвердження акредитива;

4. переказ трансферабельного акредитива;

5. платежі, негоціація, перевірка, прийняття і відправлення документів;

6. зміна умов акредитива;

7. акцепт тратт;

8. поштово-телеграфні витрати;

9. витрати за відправлення повідомлень по системі SWIFT.

Клієнтам банків необхідно знати, що коли акредитив не вико­ристовується, або використовується частково, то отримана бан­ком комісія не повертається. Комісію з клієнта банк стягує поквар­тально, що означає: якщо акредитив відкривається з 10 травня з терміном дії до 15 серпня, то банківська комісія за відкриття стягується за два квартали, хоча в другому кварталі акредитив ді­ятиме тільки п'ять днів (перший період — квартал, тобто 90 днів, закінчується 10 серпня). Комісійні повинні стягуватися за весь період дії акредитива.

Кожне збільшення суми акредитива розглядається для розра­хунку комісії як самостійне відкриття акредитива; комісія стягу­ється в еквіваленті іноземної валюти.

108

109