6.6.5. Довбальні верстати

Довбальні верстати застосовують для обробки отворів різ­ної форми, шпонкових рівчаків у отворах, а також для обробки зовнішніх плоских або фасонних вертикальних поверхонь, які неможливо або важко отримати фрезеруванням чи точінням. Ці верстати мають низьку продуктивність, але завдяки універ-

сальності и простоті конструкції їх використовують в одинич­ному й дрібносерійному виробництвах. У довбальних верстатах головний рух різання відбувається у вертикальній площині. Тут хід повзуна обмежений і не перевищує 200 мм.

На станині А (рис. 6.6.8) довбального верстата змонтований стояк Є і поздовжні полозки Б. На верхніх напрямних цих по­лозок встановлені поперечні полозки В, а на них — поворотний стіл Г. У станині й стояку розміщені механізми головного руху різання й механізми подачі. Повзун Е з різцетримачем Д отри­мує прямолінійний зворотно-поступальний рух. Переміщаючись у напрямних стояка, повзун виконує головний рух різання Д_г і, рухаючись вгору, має зворотний хід. Стіл верстата зі заготов­кою можна пересувати у двох взаємно-перпендикулярних гори­зонтальних площинах, надаючи йому поздовжньої Д,_яд й попе­речної Д „ подач, й можна обертати навколо вертикальної осі (колова подача Д _K). Повзун рухається від гідравлічного приво­ду, за допомогою кривошипно-кулісного чи кривошипно-шату­нного механізму.

6.6.6. Протягання

Протягання широко застосовують у великосерійному й ма­совому виробництвах для обробки внутрішніх і зовнішніх повер­хонь за допомогою багатовістряного інструмента — протяжки. Метод відзначається високою продуктивністю, оскільки пере­важно за один хід інструмента зрізується весь припуск заготов­ки. Інструмент виконує прямолінійний рух різання Д., заготов-

ка закріплена нерухомо. Руху подачі немає. Точність обробки та якість обробленої поверхні високі.

Протяганням обробляють циліндричні (рис. 6.6.9, а), бага­тогранні (рис. 6.6.9, б, в) й фасонні (рис. 6.6.9, г) наскрізні отвори, шпонкові (рис. 6.6.9, д) та шліцеві (рис. 6.6.9, є, є) рівчаки, плоскі й фасонні (рис. 6.6.9, ж) зовнішні поверхні.

6.6.7. Елементи й геометрія круглої протяжки

Протяжка — металорізальний інструмент у вигляді стри­жня, на якому послідовно розташовані зубці заданого профілю і кожен наступний зубець виступає над попереднім. Протяжки поділяють на внутрішні, призначені для обробки внутрішніх замкнутих поверхонь, і зовнішні — для обробки зовнішніх не­замкнутих поверхонь.

Кругла протяжка для обробки циліндричних отворів має передній хвостовик І! (рис. 6.6.10), шийку 1₂, передню напрямну

l₃ з перехідним конусом, різальну частину /₄, калібрувальну час­тину /₅ і задню напрямну /₆. Передній хвостовик закріплюють у патроні тягового пристрою верстата. Передня напрямна центрує заготовку відносно осі протяжки на початку обробки. Різальна частина має різальні зубці, що зрізують припуск. Форма їх віс-трів поступово наближається до форми обробленої поверхні. Ка­лібрувальна частина складається з 5...6 калібрувальних зубців діаметра обробленого отвору. Калібрувальні зубці не ріжуть, а лише пластично деформують мікровиступи на поверхні отвору, завдяки чому підвищується його точність і якість поверхні. Задня напрямна не допускає перекошування і пошкодження заготовки під час виходу останніх зубців протяжки з отвору.

Кожен зубець протяжки можна розглядати як окремий рі­зець з передньою поверхнею .Ау, задньою поверхнею Аа і різаль­ним ребром К. Під час протягання оброблена поверхня заготов­ки співпадає з площиною різання Р„. Головні кути протяжки вимірюють у січній площині, перпендикулярній до різального ребра. Головний передній кут у утворюється між передньою поверхнею та площиною, перпендикулярною до площини різан­ня. Його значення (у= 5...20°) вибирають залежно від матеріалу заготовки та матеріалу протяжки. Передній кут калібрувальної частини становить 0...5°. Головний задній кут а лежить між задньою поверхнею Ах та площиною різання Р_П (а = 1...5°). На задній поверхні калібрувальних зубів є стрічка шириною f = 0,2...0,3 мм, на якій а = 0°. Завдяки стрічці зберігаються профіль і розміри калібрувальних зубців після переточувань. Щоб полегшити утворення стружки та її розміщення між сусід­німи зубцями, на їх вістрях роблять надрізи, що розташовані в шаховому порядку.