7.1.2. Зміцнювально-калібрувальні методи

Зміцнювально-калібрувальні методи ґрунтуються на пластичному згладжуванні твердим інструментом поверхневих мікровиступів і деякому піднятті мікровпадин, внаслідок чого шорсткість поверхні зменшується, а твердість поверхневого шару підвищується завдяки наклепу. Так обробляють переважно зов­нішні та внутрішні циліндричні й конічні поверхні, фасонні, а також плоскі поверхні. Інструментами є загартовані кульки, ролики або алмази спеціальної форми.

7.1.2.1. ОБКОЧУВАННЯ, РОЗКОЧУВАННЯ Й АЛМАЗНЕ ВИГЛАДЖУВАННЯ ЦИЛІНДРИЧНИХ ПОВЕРХОНЬ

Обкочують зовнішні й розкочують внутрішні поверхні

кульками або роликами, притиснутими до оброблюваної повер­хні силою F (рис.7.1.3). Порівняно з роликами кульки вимага­ють меншої сили F, але продуктивність обробки кульками ни­жча. Метод обкочування й розкочування нерідко замінює менш продуктивне шліфування. Для повної обробки поверхні інстру­мент виконує один або кілька поздовжніх ходів. Найстабільні-ші результати отримують з використанням підпружинених інструментів.

Якщо обкочують зовнішню поверхню, заготовка 2 (рис. 7.1.3, а), затиснута кулачками / патрона і підтримана центром 5 задньої бабки 6, отримує від шпинделя токарного верстата обертальний рух и₃, а ролики 3 разом з вилками 4 — рух поздо­вжньої подачі D, „_д вздовж оброблюваної поверхні. Щоб змен­шити тертя, в зону контакту інструмента й заготовки подають змащувальну рідину (оливу). Окрім вирівнювання мікрорельє­фу, відбувається підвищення поверхневої твердості на 40...50% і втомної міцності. Основними параметрами режиму обробки є тиск інструмента на контактну поверхню заготовки, швидкість обкочування, подача й кількість переходів інструмента вздовж оброблюваної поверхні.

Обкочують штоки гідроциліндрів, гладкі валки станів холод­ного вальцювання і багато інших деталей у вигляді тіл обертан­ня. Пристрій, в якому змонтовані ролики (або кульки), встанов­люють на супорті токарного верстата.

Розкочують внутрішню поверхню (рис. 7.1.3, б) за допомо­гою пристрою, в якому змонтовані вилки 8 з роликами 9 на оправці, один кінець якої може бути закріплений в кулачках патрона токарного верстата, а другий — в обертальному центрі задньої бабки. Заготовка 7 встановлюється і затискається в ін-

шому пристрої, закріпленому на супорті. Вона отримує рух по­здовжньої подачі Д. _пд, пристрій з роликами — обертальний рух

із частотою щ.

У випадку обробки металів з підвищеною твердістю застосо­вують алмазне вигладжування. Під час цього алмазний інстру­мент, що складається з алмазу, закріпленого в держаку, зглад­жує мікронерівності оброблюваної поверхні. Форма робочої по­верхні алмазу напівсферична. Перевагу віддають інструментові з під пружиненою робочою частиною. Обробка відбувається під час обертання заготовки з частотою п₃ й подачі інструмента D_s. Коефіцієнт тертя ковзання алмазу по оброблюваній поверхні невеликий. Завдяки малій поверхні контакту інструмента й заготовки сила F незначна (F = 50...300 Н). Тому алмазним ви­гладжуванням можна обробляти заготовки невисокої жорстко­сті. Кількість переходів не перевищує двох.