6.4.2. Елементи і геометрія спірального свердла

Робоча частина свердла складається з таких елементів: пе­редня 3 (рис. 6.4.2) і задня 1 поверхні, головне різальне ребро 4, поперечне ребро 5 і стрічка 2.

Передня поверхня А_у — гвинтовий рівчак, по якому сходить стружка. Задня поверхня Аа повернута до поверхні різання. Спіральне свердло має дві передні та дві задні поверхні. Голов­ним різальним ребром К називається лінія перетину передньої та задньої поверхонь, а лінія перетину задніх поверхонь є попе­речним ребром. На напрямній частині свердла залишають дві вузькі стрічки, відстань між якими визначає діаметр свердла. Щоб зменшити тертя між напрямною частиною свердла та стін­кою отвору, діаметр свердла зменшують в напрямку від різаль­ної частини до хвостовика з розрахунку 0,03.-0,10 мм на 100 мм довжини.

Взаємне розташування у просторі елементів свердла визна­чається його кутами. Під час вимірювання кутів свердла вико­ристовують координатні площини (площина різання, головна січна площина), а також площину, перпендикулярну до осі сверд­ла. Площина різання Р_п проходить через головне різальне реб­ро дотично до поверхні різання. Головна січна площина Р_х про­ведена перпендикулярно до головного різального ребра.

Геометрію спірального свердла визначають: кут при вер­шині свердла, передній та задній кути, кути нахилу поперечно­го ребра й гвинтового рівчака.

та кути спірального свердла: 1 — задня поверхня А„; 2 —> стрічка; 3 — передня поверхня Aj 4 — головне різальне ребро К; 5 — поперечне ребро; Р, — головна січна площина; Р„ — площина різання; А — точка на різальному ребрі; 2<р — кут при вершиш свердла; у— передній і а — задній кути; у — кут нахилу поперечного ребра; to — кут нахилу гвинтового рівчака

Кут при вершині свердла 2ср вимірюють між головними різальними ребрами. Свердла, призначені для обробки сталі та чавуну середньої твердості, мають значення 2tp = 116... 118°. При свердлінні м'яких металів цей кут зменшують до 80...90⁰, а при свердлінні твердих металів його збільшують до 130...140⁰.

Передній кут у в точці А вимірюють у головній січній пло­щині. Він утворений дотичною, проведеною через точку А до передньої поверхні, та лінією, що проходить через цю точку перпендикулярно до площини різання. Максимальне значення кута на периферії свердла дорівнює 25...30⁰, а з наближенням точки А до поперечного ребра значення у поступово зменшуєть­ся до нуля і далі стає від'ємним.

Задній кут а також вимірюють у головній січній площині. Кут а утворюється дотичною до задньої поверхні, проведеною через точку А, і площиною різання. Мінімальне значення зад­нього кута на периферії свердла становить 8... 10°, максимальне його значення близько осі свердла — 20...26⁰.

Кут нахилу поперечного ребра \\і лежить у площині, норма­льній до осі свердла, і утворюється проекціями головного різа­льного й поперечного ребер на цю площину. Величина кута і|/ змінюється в межах 50... 55°.

Кут нахилу гвинтового рівчака о утворюється між віссю свердла й дотичною до гвинтової лінії по зовнішньому діаметру свердла. Зі збільшенням кута со зростає передній кут, завдяки чому полегшується стружкоутворення, але водночас зменшуєть­ся міцність свердла. Середнє значення кута со становить 24...30°.