6.8.4. Шліфувальні круги

Абразивні інструменти дуже різноманітні, оскільки їх ви­користовують для шліфування багатьма способами різних повер­хонь і матеріалів. Найпоширенішими серед цих інструментів є шліфувальні круги.

Шліфувальним кругом називають абразивний інструмент у вигляді тіла обертання, призначений для шліфування. Шлі­фувальні круги можуть мати різну форму, розміри, вид абра­зивного матеріалу, зернистість, твердість і структуру [43, 44].

За формою шліфувальні круги поділяють на плоскі прямі, дискові, чашкові, тарілчасті та ін. Плоский прямий (ПП) круг (рис. 6.8.3, а) має циліндричну форму й плоскі торці, застосо­вується для круглого та плоского шліфування.

Чашкові циліндричні (ЧЦ) (рис. 6.8.3, б) і чашкові конічні (ЧК) круги (рис. 6.8.3, в) застосовують переважно для загост­рювання різальних інструментів.

Дисковий круг (Д) (рис. 6.8.3, г) використовують для оброб­ки пазів і розрізування матеріалів.

Основні параметри шліфувального круга можна прочитати на неробочій його поверхні. Приклад умовного позначення шліфу­вального круга типу ПП зовнішнього діаметра D = 500 мм, висо­тою Н = 50 мм, діаметром отвору для посадки d = 305 мм, з білого електрокорунду марки 25А, зернистістю 16, ступенем твердості С2, номером структури 10, на керамічній зв'язці К5 з робочою швидкістю 35 м/с: ПП 500 х 50 х 305 25А16 С210 К5 35 м/с.

Працюючи, круг поступово втрачає різальні властивості й геометричну форму. Щоб їх відновити, круг необхідно прави­ти. Під час правки з його поверхні відокремлюють пошкодже­ний шар завтовшки 0,03...0,05 мм. Час неперервної роботи кру-

га (5...60 хв) між двома правками називається його періодом стійкості. Для правки використовують кристал алмазу, алма­зний олівець, диск з твердого сплаву, круг зі зеленого карбіду кремнію та інші інструменти. Найякіснішим з них є кристал алмазу, закріплений у держаку. Він подібно до різця відокрем­лює з поверхні круга пошкоджений шар. Замінником кристалу алмазу може бути алмазний олівець, різальна частина якого складається із зерен алмазу, скріплених металевою зв'язкою.

Перед встановленням на шліфувальний верстат круг переві­ряють на відсутність тріщин, після чого його випробовують на спеціальному верстаті з швидкістю, що перевищує допустиму в 1,5 разу. Круг з отвором закріплюють у спеціальних фланцях, які насаджують на шпиндель шліфувальної бабки. Між кругом і фланцями ставлять картонні прокладки.

Якщо маса круга розподілена нерівномірно, то він спричи­нює вібрації, внаслідок чого на обробленій поверхні виникають характерні сліди пошкоджень. Великі вібрації можуть призвес­ти до руйнування круга. Тому незрівноважений круг необхідно балансувати. Після цього круг правлять і знову балансують.

6.8.5. Основні схеми шліфування

Залежно від форми поверхонь, які необхідно обробити, ви­бирають такі схеми шліфування: зовнішнє кругле, внутрішнє кругле, плоске та ін.

У всіх перелічених схемах шліфування головним рухом рі­зання D_r є обертання шліфувального круга навколо своєї осі.

Найпоширенішим способом зовнішнього круглого шліфуван­ня є шліфування з поздовжньою подачею (рис. 6.8.4, а). Тут, окрім головного руху різання Д,, є три види подач: колова по­дача D_{s K} заготовки 2, поздовжня подача D, _пд заготовки та попе­речна подача D, „ круга 1, яка виконується в кінці кожного ходу заготовки. Цим способом обробляють циліндричні й коні­чні поверхні. В останньому випадку вісь обертання заготовки виставляють під відповідним кутом до осі обертання шліфува­льного круга.

Гладкі циліндричні заготовки в умовах великосерійного й масового виробництв доцільно обробляти способом безцентро-

вого шліфування (рис. 6.8.4, б). Оброблювану заготовку 3 кла­дуть на ніж 6 між двома кругами, які незалежно обертаються — шліфувальним 4 і повідним 5. Головний рух різання Д. вико­нує шліфувальний круг. Повідний круг, що встановлений під кутом а = 1...7° до осі шліфувального круга, обертає заготовку, виконуючи рух колової подачі Д „, і водночас пересуває її вздовж ножа (рух поздовжньої подачі Д _вд). Щоб підвищити коефіцієнт тертя між повідним кругом і заготовкою, його виготовляють на вулканітовій зв'язці. Повідний круг має форму гіперболоїда обе­ртання, завдяки чому забезпечується надійний контакт круга та заготовки. За один перехід заготовки між кругами з оброб­люваної поверхні зрізують весь припуск. Заготовки рухаються між кругами неперервно одна за другою.

Циліндричну (або конічну) поверхню отвору обробляють спо­собом внутрішнього круглого шліфування (рис.6.8.4, в). Тут шліфувальний круг 7, крім головного руху різання Д, має по­здовжню подачу Д „_д, а в кінці кожного поздовжнього ходу — поперечну подачу Д „. Заготовка 8 обертається навколо своєї осі (колова подача Д _K). Діаметр шліфувального круга вибира­ють в межах 0.75...0.95 від діаметра оброблюваного отвору.

Плоске шліфування (рис. 6.8.4, г) здійснюють завдяки голов­ному руху різання Д круга 9 і поздовжній подачі Д _пд заготовки 10, а також вертикальній подачі Д „ круга. Якщо висота круга менша від ширини заготовки, то круг отримує ще й поперечну подачу Д _п. Поперечна й вертикальна подачі круга виконуються періодично в кінці кожного поздовжнього ходу заготовки.