Тема 3.

Ідентифікація і встановлення групової належності.

1.Поняття ідентифікації і встановлення

групової належності.

2.Об'єкти ідентифікації і групової належності.

З.Загальна методика встановлення групової

належності і тотожності по матеріальних

відображеннях.

1.

Розкриття та запобігання злочинам є головним завданням слідчих та судових органів. Злочин-це подія минулого. її пізнання відбувається по слідах-відображеннях , які виникли в матеріальному світі в наслідок взаємодії злочинця з матеріальною обстановкою(середовищем).

Розрізняють :ідеальні і матеріальні відображення.

Ідеальні - мисленні образи і уявлення , відбиті в пам'яті людини ,яка безпосередньо сприймала явища , пов'язані з подією злочину.

Джерелом ідеальних відображень є: обвинувачений, потерпілий і свідки ,тобто це очевидці, які запам'ятали образи людей , речей , предметів , що знаходяться на місці події.

Матеріальні - найрізноманітніші сліди об'єктів на інших предметах , причинно-пов'язаних з злочином.

їх джерелом є : пістолет , ніж , лом ,папірець , викрутка. Об'єкти злочинних дій : крадене майно зброя , речі і цінності, нажиті злочинним шляхом , валюта , коштовності ,а також відображення одних предметів на інших. Ідеальні і матеріальні відображення служать джерелом доказової інформації .3 їх допомогою слідчий і суд з'ясовують подію злочину. їх пізнавальна діяльність здійснюється в формі процесуального доказування шляхом проведення слідчих дій , спрямованих на збирання дослідження і оцінку доказів для встановлення або заперечення тотожності конкретного об'єкта ,предмета , людини , тварини чи якоїсь обставини.

Слідчий і суд доводячи наявність або відсутність тотожності з'ясовують різні наукові методи і прийоми пізнання.

Ідентифікувати об'єкт означає : встановити , що він є тим самим за який його приймають.

Завданням криміналістичної ідентифікації є: встановлення наявності чи відсутності тотожності матеріальних об'єктів за їх відображенням. Ідентифікацію здійснює : слідчий , суд , оперативно-розшукні органи шляхом проведення судової експертизи , пізнання і проведення оперативно-розшукових дій.

2.

Від ідентифікації слід відрізняти встановлення групової належності або групофікацію , яка є також спец, методом криміналістики. Суть її у віднесенні об'єкта до певного класу , роду , виду , сорту тобто більш вузької групи. Поділі злочину часто є складовою взаємодією явищ , яка супроводжується виникненням ідеальних і матеріальних відображень. Досліджуючи ці відображення криміналістичним методом встановлюють конкретну особу , яка брала участь у злочині, чи предмети , що використовувалися для цього. Згідно теорії відображення утворення слідів відображень пов'язані із злочинами об'єкта в момент його взаємодії з відображуваним об'єктом-оригіналом. Без взаємодії немає і відображення. Отже будь-який злочин утворює сліди , досліджуючи які можна встановити об'єкти , що взаємодіють. В процесі криміналістичної ідентифікації та групофікації матеріальні об'єкти виконують різні функції. В одних випадках вони є виявлюваними , коли що до них встановлюють групову належність і тотожність . В інших носіях відображена інформація (слідів відображення , предметів які треба виявити)

Наприклад: залишені папілярні узори на склі можна їх копіювати , а тоді переносити. Об'єктивну тотожність чи групову належність якого встановлюють називають відображуваним. Ним може бути тільки фізичне тіло : ніж ,сокира , пістолет , палець людини... В процесі злочину він відображає свої ознаки на інших предметах і тим самим створює умови для їх дальшого ототожнювання. Об'єкти з допомогою яких встановлюють тотожність чи групову належність називається відображаючими або ідентифікуючими. Це найрізноманітніші матеріальні об'єкти : грунт , дерево , папір , метал , які зберігають на собі сліди відображення інших предметів. У процесі ідентифікації чи групофікації вони є носіями придбаної інформації, яка виникла під час взаємодії їх з іншими об'єктами , які підлягають ототожнюванню.

Властивості відображуваних і відображаючих об' єктів: вірогідність інформації про тотожність чи групову належність грунтується на діалектично-матеріалістичному розумінні відображуваних і від ображаючих об'єктів , наукової обґрунтованості використаних методів дослідження в основі ідентифікації і встановлення групової належності належать головні властивості об'єктів : індивідуальність і відносна стійкість їх зовнішньої будови.

Індивідуальність-це об'єктивна властивість матеріальних об'єктів , яка створює можливість пізнання і ототожнювання їх.

Будь-який предмет тотожній самому собі завдяки неповторимій сукупності його ознак. Це дає можливість виділити його з йому подібних. Індивідуальність є основою пізнаваємості матеріальних об'єктів слідчим і судом в ході розслідування і розгляду справи.

^{Поняття властивостей і ознак об'єкту.}

Внутрішній зміст об'єкта визначає матеріальну природу речовин і хх фізичний стан (твердість , сипучість , текучість , теплопровідність..)В цілому це називається властивостями об'єкту.

Зовнішня форма просторові межі об'єкта , об׳єм , розмір , контур , рел'єф поверхні, розміщення і співвідношення частин , сторін , кутів , ліній , країв. Сторони , що характеризують зовнішню будову об'єкта називаються ознаками.

³ Методика криміналістичної ідентифікації - є системою рекомендацій для дослідження з метою встановлення тотожності об'єктів за їх матеріальним відображенням. Якщо рекомендації торкаються визначення групової належності об'єктів за їх відображенням , то вони утворюють методику групофікації(ототожнення за ознаками зовнішності, попелярних узорів).

^{Види дослідження:}

1 )роздільне-воно починається оглядом, представлених слідчим на експертизу об'єктів. Вивчаючи їх роздільно експерт встановлює їх збереженість , вид слідів відображень і придатність останніх для вирішення питання по суті. На цій стадії експерт : вивчає матеріали справи , механізм походження ідентифікаційних ознак , визначає відносну їх стійкість і формує внутрішнє переконання про сукупність ознак що дозволяють індивідуалізувати конкретний предмет під час розподільного дослідження об'єкта.

Об'єкти та їх ознаки : вимірюють , описують , фотографують , а при необхідності знімають відеокамерою.

2)порівняльне-його мета полягає у встановленні збігу , або різниці чи ступеня подібності ознак відображуваного і відображаючого об'єктів з технічного боку , порівняння дослідження здійснюється зіставленням , лінійним сполученням і накладанням. Зіставлення полягає в почерговому порівнянні ідентифікаційних ознак одного об'єкта з відображенням цих самих ознак на інших об'єктах(відображення папілярних узорів на папіляроскопічних картах). Якщо ознаки співпадають і сукупність їх індивідуальна , то констатують тотожність особи.

Зіставлення можна проводити шляхом безпосереднього порівняння об'єктів чи їх відображень(зліпки , фотографії).

Для зручності досліджування порівнювальні об'єкти розмішують поруч і спостерігаючи одночасно їх ознаки встановлюють їх збіг чи відмінність.

Зіставлення найчастіше застосовується для ідентифікації людей за ознаками зовнішності, слідами пальців , а взуття і тварин по слідах відображення.

Лінійне сполучення - розміщення одного об'єкта настільки близько до другого , що перший стає ніби продовженням іншого. Для цього співрозмірні фотознімки , копії, злитки , порівнюваних об'єктів розрізають на однакових лініях і сполучаючи одержані частини знаходять співпадаючі чи відмінні ознаки(куля, гільза. Чи відповідає знаряддю злочина?)

Лінійне сполучення можна здійснювати з допомогою спец. |порівнювальних)мікроскопів. Відображування об'єктів в полі зору мікроскопів можна переміщати і таким чином встановити збіг на всьому протязі цієї ознаки. Якщо мікроскоп з'єднаний з фотоапаратом, то результат порівняння фіксується на фотоплівці.

Накладання -є сполученням, порівнюваних об'єктів чи їх прозорих копій.(Наприклад: наявність виправлення в накладній можна встановити сполучивши її з копією, що зберігається у відповідного бугалтера.3аписи,що не збігаються за формою і розміщенням з записами в копії є виправленнями).

Накладними можна порівнювати лише прозорі об'єкти, для цього з непрозорих виготовляють в одному масштабі фотокопії-діапозитиви. Цей прийом порівняння використовується при ідентифікації печаток, штампів, знарядь злочину.

Оцінка результатів дослідження і формулювання висновків.

Заключною стадією ідентифікаційного дослідження є-оцінка одержаних результатів і формулювання висновку про тотожність і групову належність. Цей умовивід будується на оцінці даних порівняльного дослідження (експерт встановлює ознаки , властивості, їх збіг і відмінності).Якщо збіг ознак стійкий і утворює неповторну сукупність, а відмінності, які мають місце не суттєві і пояснюються природними змінами об’єктів, то роблять висновок про тотожність. При наявності суттєвих відмінностей констатують відсутність тотожності.

В наслідок недостатньої кількості ознак чи нечіткого відображення ідентифікація людей, тварин і твердих тіл не завжди можлива. Процес ідентифікації в цих випадках закінчується віднесенням об'єкта до певного роду, класу, виду. Отже кінцевий висновок ідентифікаційного дослідження може бути сформульований у вигляді категорично-позитивного чи категорично-негативного судження про тотожність групову належність.

У процесі встановлення групової належності досліджуються сипучі, рідкі та газоподібні тіла.

Висновок про їх групову належність формулюють у вигляді ствердження чи заперечення однорідності і загального джерела походження.

Висновок про однорідність двох об'єктів може мати місце тоді, коли сукупність властивостей, що зберігаються характеризує будь яку їх частину.

(Паста в ампулі авторучки має однаковий хімічний склад будь якій її частині. Тому порівння можливе встановлення однорідності барвника, яким написано досліджувану записку з пасти авторучки, вилученої у підозрюваного.)

В деяких випадках, оцінюючи сукупність властивостей, що збігаються, тобто ознак внутрішньої будови речовини і деяких зовнішніх ознак (кольору, домішок...),висновок про групову належність формулюють у вигляді віднесення об'єктів до загального джерела походження, що може свідчити про те, що об’єкти (фарба в плямі )походить від однієї краски-тотожні.

Висновок експертизи про тотожність і групову належність є джерелом доказів і оцінюється слідчим та судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи(ст.67 КПК України).