Тема 18.

Загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів.

1. Методика розслідування злочинів як розділ кріміналістики.

2. Вихідні положення методики розслідування окремих видів злочинів.

3. Структура і зміст методики розслідування окремих видів злочинів.

4. Поняття і види слідчих ситуацій.

5. Тактичне рішення і тактична операція. 1.

Методика розслідування злочинів- самостійніш розділ науки кріміналістики, його складають засновані на вимогах кримінального і кримінально-процесуального законодавства, наукові положення, рекомендації і методи розслідування окремих видів злочинів.

Методика розслідування тісно пов'язана з криміналістичною технікою, слідчою тактикою, з яких отримуються певні дані і прийоми формування методів розкриття і попередження злочинів.

Методика розслідування, яка встановлює які конкретно сліди і речові докази, елементи обстановки (які вимагають для встановлення, закріплення і дослідження застосовуючи дані криміналістичної техніки) характерні для тих чи інших видів злочинів.

Основна ціль методики розслідування злочинів- це допомога найбільш успішному здійсненню задач кримінального судочинства.

У відповідності з положеннями кримінального права, проводиться класифікація методик на окремі види: -приватна(розкрадання майна, вбивство).

Більш детальна класифікація првадиться з обліком криміналістичних ознак (розкрадання державного чи колективного майна посадовою особою).

Кожен злочин є індивідуальним, як і в одиничному явищі є наявні характерні особливості: скоєний злочин конкретним суб'єктом із специфічними ознаками, певними знаряддям, в умовах конкретного місця і часу, індивідуальний предмет посягання, дії злочинця. При цьому різні злочини наділені сукупністю загальних ознак (загальні ознаки кримінально-правового характеру дозволяють кваліфікувати певну групу злочинів по одній статті кримінального закону).

Розслідування злочинів- це процес планомірний і нормативно-організований. Як і інші області діяльності пізнання, він вимагає основного принципа научної організації праці.

Методика розслідування злочинів складається з двох основних

частин:

1. загальні положення( поняття, задачи і методики, зміст, структура, поняття );

2. приватні методики(розслідування розкрадань держ. і колект. майна, вбивство, ...).

Вихідні положення методики це- основані на законі і узагальненні слідчої тактики вимоги і криміналістичні рекомендації, які служать найбільш ефективному здійсненню розслідування злочинів усіх відів.

Правові основи методики- положення кримінального і кримінально-процесуального права. Вихідні положення методики відображають найбільш важливі рекомендації організаційно-тактичного характеру, що використовується при розслідуванні злочинів:

• індивідуальність розслідування(для кожного злочину характерне своє: місце, час, зброя, ...);

• взаємодія слідчого і оперативного апарату органів дізнання;

• використання знань спеціалістів і експертів у розслідуванні;

• об'єднання дій слідчого і громадськості.

_3.

Методика розслідування злочинів структурно поділяється на приватні методики ( тобто, методики розслідування окремих видів (груп) злочинів). Кожна приватна методика відображає криміналістичні особливості розслідування злочинів, певного виду із одночасним їх сходством і подібністю в загальній структурі, іншими приватними методиками розслідування. Структура цієї методики включає:

• криміналістичну характеристику даного виду злочину;

• обставини, що підлягають виясненню;

• особливості порушення кримінальної справи;

• початкові слідчії дії і оперативно-розшукні заходи;

• слідчи ситуації, побудова версій і планування розслідування:

• тактику провадження окремих слідчих дій;

• профілактичні дії слідчого при розслідуванні конкретного злочину.

^4.

Розслідування кожного злочину має свою специфіку, що встановлюється відповідними обставинами його скоєння і конкретними умовами здійснення слідчих дій.

Конкретна обстановка розслідування, особливості якої обумовлюються сукупністю вказаних факторів, які іменуються в криміналістиці- слідчою ситуацією.

Слідча ситуація- об'єктивна реальність, фактична обстановка, результати її впізнання, дані про неї, тобто відображення цієї обстановки, які використовуються для її вияснення і впливу на неї з метою розкриття злочину.

Безпосередній вплив на проведення розслідування здійснює фактична обстановка, тобто наявна конкретна слідча ситуація.

По своїй природі і значенню для формування слідчих ситуацій встановлені межі і поділені на фактори:

• інформаційного фактор}' (дані про обставини скоєного злочину, джерела отриманих доказів);

• процесуального і тактичного (можливості отримання і використання доказів, тактичні особливості вирішення виниклих в процесі розслідування задач);

• психологічного (взаємовідношення слідчого і осіб, що мають безпосереднє відношення до розслідуваної події, особливості психології цих осіб);

• організаційного і матеріально-технічного заходу (наявність необхідних сил і заходів, можливість їх використання).

При аналізі слідчої ситуації, слідчий повинен враховувати всі фактори, що обумовлені її виникненням, але таких які є визначені. В наслідок чого будуть утворені компоненти інформаційного характер}'.

На підставі вищесказаного слідча ситуація може бути визначена як сукупність даних про подію злочину і обставин, що характерізують умови (обстановку) його розслідування на конкретному етапі, обумовлюючих видів, засобів і методів, встановлення істини по справі.

Види слідчих ситуацій:

1. сприятливі і несприятливі;

2. конфліктні і безконфліктні;

3. типічні і спецефічні:

4. початкові, проміжні і кінцеві.

Підставою класифікації першого виду в найбільш загальному плані характерізує слідчи ситуації і дає можливість встановити, які умови (сприятливі чи несприятливі) склалися на даному етапі розслідування злочин}'. Якщо сприятливі , то основна задача слідчого сводиться до забезпечення реалізації наявних можливостей.

Якщо умови розслідування несприятливі, слідчому необхідно встановити і здійснити засоби впливу на ситуацію, з метою її зміни в сприятливу сторону.

Для безконфлітної слідої ситуації характерно співпадання інтересів і мети учасників розслідування. Вона має місце при відсутності противодії, встановленні істини зі сторони зацікавлених в результаті справи осіб.

Для конфліктної слідчої ситуації навпаки характерне зіткнення протилежних інтересів, однак конфлікт слідчого (наприклад з обвинуваченим) , який має за мету уникнути відповідальність не може розглядатися в якості протистояння при якому досягнення мети розкриття злочину і виявлення винного можливе любими засобами .

Задача слідчого - вирішити конфліктну ситуацію не тільки в інтересах сіспільства, але і в дійсних, а не мнимих інтересах обвинуваченого.

Специфічна слідча ситуація вимагає вибору і використання відповідних способів, засобів її вирішення. При типічних ситуаціях може і повинен використовуватись набір засобів, які застосовувались вже при аналогічних ситуаціях.

Початкові слідчії ситуації відповідають відповідному етапу розслідування злочинів, тобто етапу вирішення питань, про порушення кримінальної справи і здійснення невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукних міроприємств.

Проміжні слідчії ситуації складаються у зв'язку із встановленням і фіксацією нових джерел доказів, які дозволяють вирішити окремі приватні задачи розслідування.

Оцінка конкретної слідчої ситуації є основою для прийняття тактичних рішень, які визначають зміст і напрямок засобів по її вирішенню, тобто забезпеченню виходячих із слідчої ситуації задач розслідування злочину. ^5.

В процесі розслідування злочину слідчому постійно приходиться приймати рішення, які направлені на забезпечення виконання, поставлених перед ним задач. Основою для прийняття таких рішень, як вже відмічалось , служать слідчи ситуації, які дозволяють намітити необхідні для їх вирішення слідчи дії і тактику здійснення останніх.

Рішення, які приймаються, слідчий поділяє на: -процесуальні- ті, які приймаються і здійснюються в ході розслідування злочинів для досягнення його мети на підставі положень кримінально- процесуального закону: про провадження слідчих дій, реалізація засобів процесуального характеру (запобіжні заходи, накладання арешту на майно), руху кримінальної справи. -тактичні- рішення слідчого повністю пов'язані з його процесуальною діяльністю і направлені на визначення найбільш раціональних прийомів, засобів і методів збирання, дослідження і використання доказів.

Тактичні рішення встановлюють спосіб дій в процесі розслідування: що, коли і яким чином повинно бути здійснено для досягнення мети. Вона охоплює порядок провадження не тільки слідчих дій, але й міроприємств, які

сприяють впливом на слідчу ситуацію і рішення конкретних задач, обумовлених нею.

Рішення , як вольовий акт полягає у встановленні мети, дій і способів її досягнення.

Прийняте рішення включає:

• аналіз даних, які обумовлені необхідністю конкретних дій;

• встановлення мети дії з врахуванням ситуації, що склалась;

• вибір найбільш відповідаючому цьому методів і засобів досягнення мети;

• розумове опрацювання можливих варіантів, рішень для виявлення найбільш раціонального в цій ситуації.

Підставою прийняття тактичного рішення служать дані, які отримані, в результаті аналізу слідчої ситуації. Вибір найбільш раціональних засобів і методів виконання поставлених задач повинен здійснюватись на базі прогнозування і оцінки можливих позитивних або негативних результатів, намічених дій.

Тактичне рішення повинно відповідати відповідним вимогам:

1. законності:

2. етичності:

3. своєчасності:

4. обґрунтованості:

5. реальності виконання.