2.5.5 Електричні поля та електромагнітне випромінювання

Джерела електромагнітних полів: атмосферна електрика, радіовипромінювання сонця та галактик, квазістатичні, електричні та магнітні поля Землі, штучні джерела (генератори, індуктори, антени та інше).

Дія електромагнітних полів на людину залежить від величини напруги поля, потоку енергії, частоти коливань, розміру опроміненої поверхні тіла та індивідуальних особливостей організму. Електромагнітні поля викликають нагрівання тканин людини, погіршують зір, порушують процес обміну, функції серцево-судинної системи, нервової системи, органів дихання, травлення i т. д.

2.5.6 Нормування електромагнітних полів

Нормованими параметрами в діапазоні частот 60 кГц - 300 МГц є електрична Е та магнітна Н складові електромагнітного поля. В діапазоні 300 МГц – 300 ГГц нормується густина потоку енергії (Вт/м²).

Гранично допустима густина потоку енергії в діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц становить від 1 до 10 Вт/м².

Напруженість на робочому місці постійних магнітних полів не повинна перевищувати 8 кА/м. Допустимі рівні напруги при перебуванні без засобів захисту в електричних полях становлять від 5 до 25 кВ/м.

2.5.7 Методи захисту від електромагнітних полів

Послаблення потужності електромагнітного поля можна досягти шляхом збільшення відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем, зменшенням потужності випромінювання генератора, використанням відбиваючого або поглинаючого екрану, використанням індивідуальних засобів захисту.

Найбільш ефективним є використання екранів. Екранують або джерело випромінювання або робоче місце. Відбиваючі екрани виготовляють з добре провідних металів – міді, латуні, алюмінію, сталі, поглинаючі – з гуми, поролону, деревини, феромагнітних пластин.

Один з методів захисту – розміщення високочастотних установок в окремих приміщеннях. Для захисту від випромінювання з боку ЛЕП збільшують висоту їх розміщення та відстань між ними.

Засоби індивідуального захисту: комбінезони, халати з металізованої тканини,окуляри.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 2.5:

1. Поняття іонізуючого випромінювання

2. Поняття ультрафіолетового випромінювання

3. Кількісна характеристика джерела випромінювання

4. Що характеризує поглинута доза

5. Що характеризує еквівалентна доза

6. Що характеризує гранично допустима доза

7. Поняття ефективного періоду напіввиведення

8. Основні засоби захисту від іонізуючого випромінювання

9. Поняття ультразвуку

10. Сфера застосування ультразвуку

11. Засоби захисту від ультразвуку

12. Поняття інфразвуку

13. Сфера застосування інфразвуку

14. Засоби захисту від інфразвуку

15. Джерела та дія електромагнітних полів

16. Нормування електромагнітних полів

17. Методи захисту від електромагнітних полів

РОЗДІЛ 3 БЕЗПЕКА ПРАЦІ

3.1 БЕЗПЕКА ПОСУДИН І СИСТЕМ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ПІД ТИСКОМ

3.1.1 Реєстрація та технічне обстеження посудин

3.1.2 Заходи безпеки експлуатації балонів із стисненим, зрідженим та

розширеним газом

3.1.3 Безпека експлуатації газопроводів та компресорів…

3.1.1 Реєстрація та технічне обстеження посудин

Посудини, що працюють під тиском – це герметично закриті ємності, призначені для ведення хімічних та теплових процесів, а також – для зберігання та перевезення стиснених, зріджених та розчинених газів та рідин під тиском. Основна небезпека при експлуатації таких посудин полягає у можливості їх руйнування під час раптового адіабатного розширення газів та парів (фізичний вибух).

Вимоги безпеки до устрою, виготовлення та експлуатації посудин, що працюють під тиском визначені "Правилами устрою та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском". Ці правила поширюються на такі апарати, посудини та ємкості, найбільш небезпечні за можливими наслідками вибухів:

а) посудини, що працюють під надлишковим тиском вище 70 кПа;

б) цистерни та бочки для перевезення зріджених газів під тиском вище 70 кПа та при температурі 50°С;

в) посудини, цистерни для зберігання, перевезення зріджених газів, рідин та сипучих тіл без тиску, але які розвантажують під тиском вище 70 кПа;

г) балони, призначені для перевезення та зберігання стиснених, зріджених та розчинених газів під тиском вище 70 кПа.

Конструкція посудин повинна бути надійною, забезпечувати безпеку при експлуатації та передбачати можливість огляду, очищення, промивання, продувку та ремонт посудин. Зокрема встановлюють вимоги до устрою та виготовлення лазів та люків, дна посудин, зварних швів та їх розміщення. Електричне обладнання та заземлення повинно відповідати правилам ПУЕ. Матеріали для виготовлення посудин повинні мати хорошу зварність, бути міцними та пластичними. Їхня якість повинна засвідчуватись сертифікатами. Виготовлення посудин, допуски до зварки, термічної обробки та контролю зварних швів проводять за спеціальними правилам".

Гідравлічні випробування посудин та їx елементів проводять підвищенням тиску води температурою від 5° до 40°С. Значення тисків випробування нормується. Час витримки посудин під тиском залежно від товщини стінки складає 10-30 хв. посудини витримують на протязі 1 год. Після зниження тиску до робочого проводять ретельний огляд всіх зварних з'єднань. Для прикладу розглянемо гідравлічне випробування обсадних труб. Опресування проводять на спеціальному стенді під тиском, що на 20% перевищує максимальний тиск, що може виникнути при випробуванні свердловини на герметичність.

В процесі розрахунку елементів посудин враховують температурні напруження, внутрішній та зовнішній робочий тиск, масу апарату та допоміжного обладнання, ударні, сейсмічні та інші навантаження.

Кожну посудину обладнують приладами для виміру температури i тиску, запобіжними пристроями (клапани та мембрани), запірною арматурою (засувки, зворотні клапани), вказівкою рівня рідини.

Посудини, що працюють під тиском, реєструють в органах Держтехнагляду, які після реєстрації та технічного обстеження дають дозвіл на пуск посудини. Терміни технічного обстеження:

внутрішній та зовнішній огляд – не менше одного разу на 4 роки;

гідравлічне випробування з попереднім технічним обстеженням – не менше 1 разу на 8 років.

При гідравлічному випробуванні посудин, що працюють при температурі від 200 до 400°С, тиск випробування не повинен перевищувати робочий більше, ніж 1,5 рази, а при температурі вище 400°С - більше, ніж у 2 рази. Під час гідравлічного випробування приймають додаткові заходи перестороги, а людей видаляють в безпечні місця.