3.3.4 Заходи боротьби з небезпекою електроураження

1. Електротехнічні засоби захисту. Розрізняють електрозахисні засоби та засоби індивідуального захисту. Електрозахисні засоби: ізолюючі штанги, кліщі, виказувачі напруги, діелектричні рукавиці та взуття, ізолюючі покриття та підставки, переносні заземлення, огороджувальні пристрої, інструмент з ізольованими ручками.

2. Засоби індивідуального захисту: захисні окуляри, рукавиці, протигази, респіратори, каски, монтажні пояси, страху вальні канати.

Методи захисту від статичних електричних зарядів. Всі способи поділяють на дві групи:

1. способи, які запобігають накопиченню електростатичних зарядів;

2. способи, які запобігають негативному впливу електростатичних зарядів.

До першої групи захистів можна віднести: заземлення металічних частин обладнання, підвищення відносної вологості повітря до 75 %, хімічна обробка поверхонь та електропровідні покриття використання електропровідних наповнювачів.

До другої групи методів відносять: заповнення апаратів ємкостей та іншого обладнання інертними газами (азотом); іонізація середовища радіоактивними ізотопами або струмами високої частоти

3. Використання струмів низької напруги(12-36 В), постійних струмів малої величини, високочастотних струмів.

4. Недоступність струмопровідних частин за рахунок їх розміщення на висоті або в недоступному місці та використання огорожі та блокіровок.

5. Захисне відключення – автоматичний пристрій, який швидко відключає ділянку електричної мережі, якщо виникає небезпека ураження електричним струмом. Принцип дії заснований на зміні електричних параметрів мережі при порушенні її нормальної роботи: пробій однієї з фаз, пошкодження ізоляції, включення людини .

Основні елементи відключаючих пристроїв: датчики, підсилювачі, допоміжні елементи (сигнальні лампи), автоматичні вимикачі.

6. Захисне занулення. Електричне з'єднання з нульовим захисним проводом металічних не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою. Занулення використовують в трифазних чотири провідних мережах з заземленою нейтраллю.

При замиканні струму на корпус в нульовому проводі виникають великі токи внаслідок, чого спрацьовує захист i пошкоджена електрична установка відключається від струму. Для захисту використовують плавкі запобіжники, автомати-вимикачі, нагнітальні пускачі з тепловим захистом.

7. Захисне заземлення. Електричне з’єднання з землею металічних не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою.

Захисне заземлення використовують в трифазних мережах з ізольованою нейтраллю. Принцип дії захисного заземлення — зниження напруги між корпусом і землею до безпечного значення.

Для заземлюючих провідників дозволяється використовувати різні металічні конструкції: водопроводи, ферми та інше.

Клас небезпеки об’єктів визначається такими ознаками: струмопровідна підлога, можливість підвищеної вологості, стан опалення, наявність елементів заземлення, висока температура, наявність хімічно реактивних речовин.

Електрообладнання підбирають з врахуванням приведених характеристик приміщень та зовнішніх установок за степенем небезпеки ураження струмом, вибуху, пожежі. Електричні машини та апаратура можуть мати таке виконання: вибухозахищене, масло заповнене, бризко захищене, крапле захищене, захищене та відкрите.

Електрообладнання у відкритому виконанні допускають тільки у постійно закритих електромашинних приміщеннях, що періодично обслуговуються електротехнічним персоналом. В таких приміщеннях відкриті частини повинні мати такий колір: для змінного струму фаза А – жовтий, фаза В – зелений, фаза С – червоний, заземлена нейтраль — чорний i ізольована від землі нейтраль — білий. Для постійного струму позитивна шина — червоний; від’ємна — синій; нейтральна — білий.

Вимоги техніки безпеки при обслуговуванні електроустановок

Організація безпечного обслуговування електроустановок різних цехів та об'єктів вимагає чіткого визначення та оформлення відповідним розпорядженням границь обслуговування електротехнічним персоналом цих підприємств.

Робітники неелектричних професій, що обслуговують електротехнічне обладнання і проводять включення електрифікованих агрегатів повинні пройти відповідний інструктаж з електробезпеки з наступним присвоєнням їм першої кваліфікаційної групи з техніки безпеки. Необхідний обсяг знань для цього персоналу спільно визначають і затверджують головний інженер та головний енергетик підприємства.

Установки з електроприводом обладнують аварійним приводом для піднімання інструмента у випадку відключення електроенергії. Для забезпечення можливості ремонту комунікаційної апаратури в розподільчому пристрої при повному знятті напруги необхідно на кожній ввідній лінії передбачити лінійний роз’єднувач. Кожна бригада повинна мати переносний світильник напругою 12 В. На відкритій трансформаторній підстанції установки вхід влаштовують з боку найбільш віддаленого від трансформаторів i виводів повітряних ліній електропередач.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 3.3:

1. Класифікація електроустановок і приміщень

2. Ураження при електричному ударові

3. Ураження при електричній травмі

4. Чинники, що визначають тяжкість ураження струмом

5. Особливості використання окремих типів електрообладнання

6. Заходи з обмеження утворення та накопичення зарядів статичної електрики

7. Прояви атмосферної електрики

8. Електротехнічні засоби захисту

9. Засоби індивідуального захисту

10. Використання струмів низької напруги

11. Недоступність струмопровідних частин

12. Захисне відключення

13. Захисне занулення

14. Захисне заземлення

15. Визначення класу небезпеки

16. Вимоги техніки безпеки при обслуговуванні електроустановок

РОЗДІЛ 4 ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА