- •1.1.1 Державне управління охороною праці
- •1.1.2 Структура системи управління охороною праці в енергетичній галузі
- •1.1.3 Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці
- •1.1.4 Стандартизація в галузі охорони праці
- •1.1.5 Відповідальність за порушення правил охорони праці
- •1.2.1 Класифікація причин травматизму та професійних захворювань
- •1.2.2 Методи аналізу виробничого травматизму
- •1.2.3 Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.2.4 Оцінка ефективності заходів з охорони праці
- •2.1.1 Мікрокліматичні умови виробничого середовища
- •2.1.2 Небезпечні шкідливі речовини повітря робочої зони
- •2.2.3 Методи захисту від хімічних небезпек
- •2.2.1 Вентиляція на підприємствах енергетичної галузі
- •2.2.2 Вентиляторні установки
- •2.2.3 Кондиціювання повітря
- •2.2.4 Опалення
- •2.3.1 Основні світлотехнічні величини
- •2.3.2 Нормування та розрахунок природного освітлення
- •2.3.3 Нормування та розрахунок штучного освітлення
- •2.3.4 Освітлювальні прилади
- •2.4.2 Засоби та заходи боротьби з шумом
- •2.4.3 Основні поняття та визначення вібрації
- •2.4.4 Методи захисту від вібрації
- •2.5.2 Захист від іонізуючого випромінювання
- •2.5.3 Ультразвук
- •2.5.4 Інфразвук
- •2.5.5 Електричні поля та електромагнітне випромінювання
- •2.5.6 Нормування електромагнітних полів
- •2.5.7 Методи захисту від електромагнітних полів
- •3.1.2 Заходи безпеки експлуатації балонів з стисненим, зрідженим та
- •3.1.3 Безпека експлуатації газопроводів та компресорів
- •3.2.1 Конструктивні вимоги до впм
- •3.2.2 Запобіжні пристрої впм
- •3.2.3 Реєстрація та технічне обстеження впм
- •3.2.4 Канати
- •3.2.5 Безпека завантажувально-розвантажувальних робіт
- •3.3.2 Дія електричного струму на організм людини
- •3.3.3 Розряди статистичної та атмосферної електрики
- •3.3.4 Заходи боротьби з небезпекою електроураження
- •4.1 Основи пожежної профілактики
- •4.4.1 Основи процесу горіння
- •4.1.2 Основи процесу вибуху
- •4.1.3 Основи пожежної профілактики
- •4.1.4 Евакуація людей з зони пожежі
- •4.2.2 Заходи та засоби системи протипожежного захисту
- •4.2.3 Засоби протипожежного захисту
- •4.2.4 Організація служби пожежної безпеки
2.5.2 Захист від іонізуючого випромінювання
Основні засоби захисту від іонізуючого випромінювання:
Регулювання відстані до джерела випромінювання.
Використання захисних екранів. Послаблення іонізуючого
випромінювання при використанні захисних екранів характеризується експоненціальним законом.
- Індивідуальний контроль величини дози опромінення. Методи контролю: сцинтиляційний, хімічний, фотографічний, іонізаційний.
- Індивідуальний захист працюючих: спеціальний одяг, респіратори, протигази, маски, засоби медичної профілактики (радіопротектори).
- Використання для радіометричних досліджень радіоактивних ізотопів з малим періодом напіврозпаду: йод – 131, цинк – 65, цирконій – 95, залізо – 59 та інші.
- Використання технічних засобів для приготування та використання радіоактивних розчинів: контейнерів для транспортування, маніпуляторів, спеціальних пристроїв.
2.5.3 Ультразвук
Ультразвук це механічні коливання пружного середовища з частотою більше 20 кГц. Ультразвук створює шкідливу дію на організм людини, приводячи до функціональних розладів нервової системи, зміни тиску, складу та властивостей крові, головної болі, швидкої втомлюваності, втрати слухової чутливості. Ультразвук може діяти на людину як через повітряне середовище, так i через рідку та тверду фазу (контактна дія на руки). Згідно з нормами рівень звукового тиску в діапазоні частот 20-100 кГц не повинен перевищувати 110 дб.
Ультразвук використовують для дефектоскопії обладнання, зварних швів, фізико – хімічних досліджень при визначенні густини, пружності структури матеріалу та іншого; очищення поверхонь i т. д.
Захист від дії ультразвуку забезпечується:
- використанням в обладнанні більш високих робочих частот, що мають допустимі piвнi звукового тиску;
- використання звукоізолюючих кожухів та екранів та розміщення звукоізолюючих установок в окремих приміщеннях;
- запобігання безпосереднього контакту з інструментом, рідинами або виробами;
- використання спеціальних пристосувань: сітки, ручки з віброізолюючим покриттям, гумові рукавиць.
2.5.4 Інфразвук
Інфразвук це коливання пружного середовища з частотою менше 16 Гц. Дія інфразвуку з рівнем звукового тиску 100 - 120 Дб викликає головний біль, а підвищення рівня звукового тиску - відчуття вібрації внутрішніх органів (на частотах 5-10 Гц), зниження уваги, працездатності, появу відчуття страху, порушення функцій вестибулярного апарату. Відповідно з санітарними нормами рівні звукового тиску в октавних полосах з середньо геометричними частотами 2, 4, 8 та 102 Гц.
Основні джерела інфразвуку: ДВС, реактивні двигуни, вентилятори, поршневі компресори, машини та механізми, що працюють з числом робочих циклів менше 20 за секунду, кондиціонери, самохідні машини та інше.
Основні заходи боротьби з інфразвуком:
- підвищення швидкохідності машин, що забезпечує перевід максимуму випромінювань в область слухових частот;
- підвищення жорсткості конструкцій великих розмірів;
- установка глушників реактивного типу, в основному резонансних та камерних;
- усунення низькочастотних вібрації;
На відміну від методів боротьби з шумом та вібрацією основним є запобігання виникнення інфразвуку, тобто усунення джерела його виникнення.