- •1.1.1 Державне управління охороною праці
- •1.1.2 Структура системи управління охороною праці в енергетичній галузі
- •1.1.3 Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці
- •1.1.4 Стандартизація в галузі охорони праці
- •1.1.5 Відповідальність за порушення правил охорони праці
- •1.2.1 Класифікація причин травматизму та професійних захворювань
- •1.2.2 Методи аналізу виробничого травматизму
- •1.2.3 Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.2.4 Оцінка ефективності заходів з охорони праці
- •2.1.1 Мікрокліматичні умови виробничого середовища
- •2.1.2 Небезпечні шкідливі речовини повітря робочої зони
- •2.2.3 Методи захисту від хімічних небезпек
- •2.2.1 Вентиляція на підприємствах енергетичної галузі
- •2.2.2 Вентиляторні установки
- •2.2.3 Кондиціювання повітря
- •2.2.4 Опалення
- •2.3.1 Основні світлотехнічні величини
- •2.3.2 Нормування та розрахунок природного освітлення
- •2.3.3 Нормування та розрахунок штучного освітлення
- •2.3.4 Освітлювальні прилади
- •2.4.2 Засоби та заходи боротьби з шумом
- •2.4.3 Основні поняття та визначення вібрації
- •2.4.4 Методи захисту від вібрації
- •2.5.2 Захист від іонізуючого випромінювання
- •2.5.3 Ультразвук
- •2.5.4 Інфразвук
- •2.5.5 Електричні поля та електромагнітне випромінювання
- •2.5.6 Нормування електромагнітних полів
- •2.5.7 Методи захисту від електромагнітних полів
- •3.1.2 Заходи безпеки експлуатації балонів з стисненим, зрідженим та
- •3.1.3 Безпека експлуатації газопроводів та компресорів
- •3.2.1 Конструктивні вимоги до впм
- •3.2.2 Запобіжні пристрої впм
- •3.2.3 Реєстрація та технічне обстеження впм
- •3.2.4 Канати
- •3.2.5 Безпека завантажувально-розвантажувальних робіт
- •3.3.2 Дія електричного струму на організм людини
- •3.3.3 Розряди статистичної та атмосферної електрики
- •3.3.4 Заходи боротьби з небезпекою електроураження
- •4.1 Основи пожежної профілактики
- •4.4.1 Основи процесу горіння
- •4.1.2 Основи процесу вибуху
- •4.1.3 Основи пожежної профілактики
- •4.1.4 Евакуація людей з зони пожежі
- •4.2.2 Заходи та засоби системи протипожежного захисту
- •4.2.3 Засоби протипожежного захисту
- •4.2.4 Організація служби пожежної безпеки
2.2.1 Вентиляція на підприємствах енергетичної галузі
В енергетичній галузі виробничі приміщення обладнують природною, механічною або змішаною вентиляцією, що створює необхідні умови повітряного середовища відповідно з діючими нормами.
На компресорних станціях газ, що містить сірководень відводять переважно через нижню зону механічної загально обмінної вентиляції, а в необхідних випадках – місцевою витяжною вентиляцією безпосередньо від джерел виділення шкідливих речовин.
На газових компресорних станціях з газомоторними двигунами місце забору припливного повітря розміщають збоку повітряних фільтрів на відстані не менше 16м від вихлопних труб газомотокомпресорів або на 6 м нижче вихлопних труб газомотокомпресорів при горизонтальній відстані між ними не менше 16 м. Газорозподільні будки (пункти) обладнують природною витяжною вентиляцією з видаленням повітря з нижньої та верхньої зон приміщення за допомогою шахт з дефлекторами.
В насосних, переважно, обладнують загально – обміну припливно – витяжну вентиляцію, що забезпечує видалення шкідливих речовин. В необхідних випадках передбачають також i місцеве відсмоктування від сальників насоса.
2.2.2 Вентиляторні установки
Для механічного переміщення повітря як в припливній, так i в витяжній вентиляційних системах використовують відцентрові та осьові вентилятори та ежектори.
Вентилятори звичайного виконання використовують для переміщення чистого та мало запиленого повітря з температурою до 80°С. Антикорозійного виконання – для переміщення агресивних середовищ (пари кислот, лугів). В цьому випадку їх виготовляють з залізо хромистої та хромонікелевої сталі, а при малих розмірах – з вініпласту. Вибухозахищеного виконання – для видалення газо та пароповітряних вибухонебезпечних середовищ, ротор i корпус виконують з іскробезпечного матеріалу, електродвигуни - у вибухобезпечному виконанні. Ежектори використовують у випадку наявності дуже агресивного середовища,що може вибухнути не тільки від удару, але i від тертя, а також при наявності вибухонебезпечних газів і парів. Оскільки ежектори мають низький ККД (до 25%) та значний шум при роботі, їх використовують в тих випадках, коли немає кращих рішень.
2.2.3 Кондиціювання повітря
Це створення та автоматичне підтримування в приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних або змінних за певною програмою температури, вологості, чистоти та швидкості руху повітря, як найбільш сприятливі для людини або необхідні для нормального проведення технологічного процесу. Розрізняють системи комфортного кондиціювання, що забезпечують в приміщенні постійні комфортні умови для людини та системи технологічного кондиціювання призначені для підтримання в робочому приміщенні необхідних для технологічного процесу умов.
Кондиціонер – це вентиляційна установка, яка за допомогою засобів автоматичного регулювання підтримує в приміщенні задані параметри повітряного середовища. Кондиціонери бувають двох видів: установки повного кондиціювання, що забезпечують регулювання всіх параметрів мікроклімату, та установки неповного кондиціювання, що забезпечують регулювання частини або навіть одного параметра (наприклад температури). Залежно від способу холодопостачання розрізняють автономні та неавтономні кондиціонери, а за способом приготування та розподілу повітря – центральні та місцеві.
Кондиціювання повітря вимагає більше витрат порівняно з вентиляцією, але вони швидко окуплюється внаслідок зростання продуктивності праці, зниження захворюваності, браку, підвищення якості виготовленої продукції і т.д.