2.1.2 Небезпечні шкідливі речовини повітря робочої зони

За степенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки: 1 – надзвичайно небезпечні; 2 – високо небезпечні; 3 – помірно небезпечні; 4 – мало небезпечні.

Розрізняють сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) та промислові отрути. До складу СДОР входять спеціальні отруйні речовини, призначені для знищення людей, тварин,сільськогосподарських рослин. Приклади СДОР: аміак, хлор, окис азоту та інші. Приклади промислових отрут: ртуть, свинець, анілін, бензин та інші.

Гранично допустима концентрація (ГДК)– максимальна кількість хімічних речовин в одиниці об’єму, яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень та наступних негативних змін у потомстві – ГДК, мг/м3. У випадку періодичної дії шкідливих речовин в повітрі робочої зони використовується поняття середньо змінної концентрації

Сс3 = (С1t1+C2t2+…+Cntn)/(t1+t2+…+tn),

де С1,C2, .Cn – концентрації шкідливих речовин на окремих стадіях (операціях) технологічного процесу, мг/м3;

t1,t2, .tn - тривалість окремих стадій (операцій) технологічного процесу.

При вмісті у повітрі робочої зони одночасно декількох шкідливих речовин односпрямованої дії оцінку здійснюють за сумою відношень фактичних концентрацій речовин до їх ГДК, яка не може перевищувати 1.

(С1/ГДК1)+(C2/ГДК2)+…(Cn/ГДКn) ≤ 1,

де С1,C2, .Cn – фактична концентрація шкідливих речовин;

ГДК1, ГДК2, .ГДКn – граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин.

Дія шкідливих речовин на організм людини може супроводжуватись інтоксикацією, що веде до виникнення професійних та шкірних захворювань.

Шляхи введення хімічних речовин в організм людини: через органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки.

Джерела небезпечних хімічних факторів.

1. Промивальні рідини. До складу промивальних рідин входять органічні та неорганічні речовини. Органічні речовини: виробничі целюлози (КМЦ), реагенти з гідролізного лігніту, крохмальні речовини, полімери, гумінові кислоти та інші. Неорганічні луги (NaOH, KaOH), вапно, хлористий натрій (NaCl), хлористий кальцій (CaCl2), хлористий магній (бішофіт МgCl), крейда, гіпс, солі хрому, барит, гематит, піно утворюючі речовини.

2. Тампонажний розчин. До складу тампонажного розчину входять цемент, гіпс, біхромати натрію та калію, ПАР, бентоніт та інше.

2.2.3 Методи захисту від хімічних небезпек

1. Централізоване приготування промивальних рідин на спеціальних заводах.

2. Використання закритих систем приготування і циркуляції промивальних рідин.

3. Автоматизація процесів приготування розчинів та введення хімічних реагентів.

4. Вентиляція робочих зон та приміщень.

5. Герметизація резервуарів.

6. Дотримування нормативних умов експлуатації.

7. Розміщення об’єктів та споруд з врахуванням напрямків вітру.

8. Використання спецодягу та протигазів.

9. Постійний контроль за наявністю шкідливих речовин в робочій зоні (газоаналізатори, датчики, газосигналізатори).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 2.1:

1. Призначення виробничої санітарії.

2. Мікрокліматичні умови.

3. Фактори, що несуть несприятливий вплив на організм людини.

4. Вплив високих температур на працівника.

5. Вплив низьких температур на продуктивність праці.

6. Вплив руху повітря на самопочуття працівників.

7. Вплив вологості повітря на працездатність людини.

8. Класи небезпеки речовин.

9. Сильнодіючі отруйні речовини.

10. Поняття гранично допустимої концентрації.

11. Основні джерела небезпечних хімічних факторів.

12. Основні методи захисту від хімічних небезпек.

2.2 ПРОМИСЛОВА ВЕНТИЛЯЦІЯ

2.2.1 Вентиляція на підприємствах енергетичної галузі

2.2.2 Вентиляторні установки

2.2.3 Кондиціювання повітря

2.2.4 Опалення

Вентиляція – це організований та регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря та подачу на його місце свіжого чистого повітря.

За способом організації повітрообміну розрізняють загально обмінну, місцеву та змішану вентиляцію.

Загальнообмінна - це вентиляція, за якої зміна повітря відбувається у всьому приміщенні. Використовується в основному коли шкідливі речовини виділяються в невеликій кількості та рівномірно по всьому приміщенню.

Місцева вентиляція призначена для відсмоктування шкідливих виділень (гази, пара, пил, надлишкове тепло) в місцях їх утворення та видалення їх з приміщень.

Комбінована система передбачає одночасну роботу місцевої та загально обмінної вентиляції.

Залежно від способу переміщення повітря вентиляція буває природною та механічною. При природній вентиляції повітря переміщується під впливом природних факторів: теплового напору або дії вітру. При механічній вентиляції повітря переміщується за допомогою вентиляторів, ежекторів та інше. Поєднання природної та штучної вентиляції створює змішану систему вентиляції.

Залежно від призначення вентиляції – подавання повітря в приміщення або видалення його з приміщення, вентиляцією називають припливною та витяжною. При одночасній подачі та видаленні повітря вентиляція називається припливно-витяжною. В виробничих приміщеннях, в яких можливі випадкові викиди в повітря робочої зони значної кількості шкідливих та вибухонебезпечних речовин, передбачають аварійну вентиляцію.

Природна вентиляція може мати неорганізований та організований характер. При неорганізованій вентиляції повітря надходить та видаляється з приміщення через нещільності та пори будівель (інфільтрація), а також через кватирки та вікна, що відкриваються без будь-якої системи. Організована природна вентиляція (або аерація) відповідає випадку коли напрям повітряних потоків та повітрообмін регулюються.

Для використання вітрового напору, а також видалення невеликих об'ємів повітря використовують дефлектори – спеціальні насадки, що розміщають в верхній частині вентиляційних каналів. За їх допомогою збільшують тягу. Потік повітря, обтікаючи дефлектор, створює в каналі розрідження, внаслідок чого зростає швидкість руху повітря по вентиляційному каналу.