4.1.4 Евакуація людей з зони пожежі

При проектуванні та будівництві промислових будівель необхідно передбачити евакуаційні шляхи та виходи на випадок виникнення в будівлі пожежі або аварії. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть з приміщень:

а) першого поверху на вулицю безпосередньо або через коридор, сходи, вестибюль.

б) любого поверху, крім першого, в коридор, що веде на сходи;

в) в сусіднє приміщення на тому ж поверсі, що має виходи згідно пункту а і б.

Кількість евакуаційних виходів приймають за СНіП, але не менше двох.

Двері на шляху евакуації повинні відкриватись за напрямком виходу з будівлі. Зовнішні евакуаційні двері не повинні мати засувів, що відкриваються за допомогою ключів.

Евакуаційні виходи не можна передбачати через приміщення категорій А і Б.

Один евакуаційний вихід дозволяється планувати в приміщеннях з площиною підлоги менше 100 м2 при розміщенні виробництв категорії А , Б або В і з площиною підлоги менше 200 м2 при розміщенні виробництв категорії Г і Д . В окремих випадках для другого евакуаційного виходу дозволяється використовувати зовнішні пожежні драбини.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ТЕМИ 4.1:

1. Процес горіння

2. Гомогенне горіння

3. Гетерогенне горіння

4. Нормальна швидкість поширення полум’я

5. Основні показники пожежної безпеки

6. Температура спалаху

7. Температура запалення

8. Температура самозапалення

9. Процес самозаймання

10. Теплове самозаймання

11. Хімічне самозаймання

12. Поняття вибуху

13. Поняття ударної хвилі

14. Основні параметри, що характеризують небезпеку вибуху

15. Пожежна профілактика промислових об’єктів

16. Заходи профілактики

17. Вимоги до евакуації людей

18. Евакуаційні виходи

4.2 СЛУЖБА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

4.2.1 Заходи та засоби системи попередження пожеж

4.2.2 Заходи та засоби системи протипожежного захисту

4.2.3 Засоби протипожежного захисту

4.2.4 Організація служби пожежної безпеки

4.2.1 Заходи та засоби системи попередження пожеж

1. Дотримування протипожежних інтервалів між об'єктами.

2. Використання протипожежних матеріалів при спорудженні приміщення для ДВЗ, насосів. Використання іскрогасників для вихлопних труб.

3. Використання пило-вибухозахищеного освітлювального обладнання та прожекторів.

4. Періодичний контроль загазованості повітря робочих зон.

5. Періодичний контроль стану обладнання для запобігання його перегріву, механічного руйнування деталей, аварійного режиму експлуатації електрообладнання, контроль за герметичністю обладнання.

При плануванні підприємства враховується необхідність:

• розподілу виробничих об'єктів на зони по функціональному призначенню та категоріями пожежної небезпеки;

• раціонального розміщення окремих цехів та установок з врахуванням особливостей технологічних процесів, рельєфу місцевості, направлення вітру;

• дотримання протипожежних розмірів між будівлями та спорудами;

• розчищення трас трубопроводів, електроліній, ліній зв'язку, автоматизації і телемеханізації.

Основні виробничі будівлі та споруди ґрунтують за функціональним призначенням та категоріями пожежної небезпеки, утворюючи окремі зони. Цим досягається можливість підтримування в кожній зоні певного протипожежного режиму, а у випадку виникнення пoжeжi виключається її поширення на більшу територію промислового об'єкта.

Об'єкти з відкритим вогнем (котельні, печі) розміщають за вітром по відношенню до будівель та споруд з підвищеною пожежною небезпекою. Резервуарні парки розміщають на понижених ділянках місцевості або так, щоб природній рельєф місцевості міг бути використаним для перешкоди та відведення розтискаючої рідини.

Протипожежний розрив між пожежо та вибухонебезпечними установками, обладнанням та агрегатами розміщеними на відкритих площадках i виробничими, допоміжними та іншими будівлями та спорудами можна визначити.

Розміщення підземних трубопроводів та електрокабелів повинне задовольняти протипожежні вимоги, для чого їx прокладають на певній відстані від будівель.

Протипожежні перешкоди в будівлях. Для запобігання поширення вогню по всій будівлі використовують перешкоди у вигляді протипожежних стін та перекриття або встановлюють протипожежні зони.

Протипожежні стіни (брандмауери) – це стіни, що перетинають будівлю по вертикалі в повздовжньому або поперечному напрямку. Вони спираються на фундамент i зводяться на всю висоту, розділяючи горючі та мало горючі покриття перекриття, фонарі та інші конструктивні елементи будівель i піднімаються над горючим дахом не менше, ніж на 60 см, а над негорючим на 30 см.

Протипожежні стіни призначені для поділу на секції виробничих та складських приміщень з різною пожежною небезпекою; відношення адміністративно – побутових та складських приміщень від виробничих; зменшення протипожежних розривів між будівлями, а також між будівлями та спорудами. Межа вогнестійкості протипожежних стін повинна складати не менше 4 год.

Протипожежні зони встановлюють в тих вкладках, коли за умовами технологічних процесів виробництва неможливе використання протипожежних стін. Протипожежна зона являє собою полосу негорючого покриття, що спирається на один або декілька рядів негорючих опор або на зовнішні негорючі стіни. Вона може бути виконана також у вигляді негорючої полоси будівлі певної ширини, що перетинає її по довжині або ширині. Topци поперечних зон обмежують вертикальними козирками, що виступають над горючою покрівлею не менше, ніж на 60 см.

Границі вогнетривкості несучих стін та колон протипожежних зон складають не менше 4 год, а покриттів та перекриттів – не менше 2 год.