13. Способи ефективного використання основних засобів на підприємстві.

До основного капіталу (основних господарських засобів) належать будинки, спорудження, робочі машини й устаткування, інвентар, транспортні засоби і т.д. Основні засоби беруть участь не в одному, а в декількох кругообігах господарських засобів.

До основного капіталу належать також вартість патентів, ліцензій, авторських прав, ноу-хау тощо.

елементи, що складають основні засоби, матеріально до продукту, що утворюється, не входять. Основні засоби беруть участь у ряді виробничих циклів до повного зносу складових їхніх речовинних елементів.

вартість основних засобів частинами входить до вартості утворюваного продукту – у міру зносу речовинних елементів,

Основні засоби є матеріально-технічною базою виробництва. Від їхнього обсягу залежать виробнича потужність підприємства та рівень технічної озброєності праці.

У процесі експлуатації основні засоби, як нам відомо, піддаються фізичному й моральному зносу, що обертається для підприємства значними втратами.

Зменшити втрати зносу основних засобів можна шляхом кращого їхнього використання, підвищення рівня основних показників:

• фондовіддачі (Ф_В) – який характеризує річний випуск продукції з одиниці вартості основних засобів;

• фондомісткості (Ф_М) – який представляє собою показник зворотній фондовіддачі, за допомогою якого можна визначити величину основних засобів, яка припадає на одиницю вартості випуску відповідного виду продукції;

• коефіцієнта змінності (К_ЗМ) – він визначається відношенням суми машино-змін, відпрацьованих протягом доби до загальної кількості машин, наявних в одному підрозділі;

• коефіцієнта використання виробничої потужності (К_ВП) – це відношення річного випуску товарної, чистої та валової продукції на підприємстві до середньорічної вартості основних засобів.

Поліпшити ці показники можна за рахунок інноваційного прогресу, удосконалювання структури основних засобів, скорочення всіляких простоїв устаткування, удосконалювання виробництва та праці, розвитку нових форм господарювання, проведення оцінки процесу оновлення активної частини основних засобів.

Для оцінки процесу оновлення активної частини основних засобів використовують коефіцієнти оновлення і вибуття, проводять аналіз вікового і кісного складу устаткування. Коефіцієнт оновлення (Кон) розраховується як відношення вартості введених в дію протягом року активної частини основних засобів до сумарної їх первісної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначають шляхом ділення вартості основних засобів, які вибувають протягом року, до сумарної їх первісної вартості на початок року.

Порівняння величин коефіцієнтів оновлення і вибуття основних засобів дає змогу відслідкувати тенденцію в нагромадженні активної частини основних засобів і темпи зміни морально застарілих засобів.

Крім прибутку, основним джерелом удосконалювання основних засобів підприємства є амортизаційні відрахування.

14. Сутність і показники прибутку підприємства.

Прибуток (збиток) – це кінцевий, основний, фінансовий результат діяльності будь-якого підприємства, форма чистого прибутку підприємства.

Прибуток визначається:

• у виробництві – як різниця між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) у діючих цінах без податку з додаткової вартості й акцизу та витрат на її виробництво і реалізацію;

• у торгівлі – як різниця між валовим прибутком без податку з додаткової вартості та витратами обігу.

Прибуток підприємства підлягає оподатковуванню.

Балансовий (валовий) прибуток (ПБ), отриманий як різниця між прибутками та витратами підприємства, відбивається на балансі. Балансовий прибуток може відрізнятися за сумою від оподаткованого прибутку. Оподаткований прибуток менше балансового, якщо підприємство має відповідні пільги по податках.

Якщо ж підприємство припускає витрати, що перевищують установлені державою нормативи, то оподаткований прибуток перевищує балансовий.

З оподаткованого прибутку будь-яке підприємство виплачує:

1. Податок із прибутку (за встановленою ставкою).

2. Майнові податки.

3. Місцеві податки (збори).

Чистий прибуток, що залишився після оподатковування, належить самому підприємству й розподіляється за власним розсудом.

З чистого прибутку підприємство може частину коштів направити на заохочення робітників у вигляді премій, матеріальних заохочень, матеріальної допомоги і т.д. (фонд споживання) і на розвиток матеріально-технічної бази підприємства, розширення виробництва, поповнення власних обігових коштів тощо (фонд накопичення).

Основним оцінним показником ефективності господарсько-фінансової діяльності будь-якого підприємства є норма прибутку (рентабельність капіталу) (Р_а).

Норма прибутку відображує рівень вигідності й прибутковості підприємства, показує ступінь зростання капіталу в цілому. Розраховується як відношення суми прибутку до розміру вкладеного капіталу підприємства.

У торговій діяльності велику роль відіграє рентабельність обороту – відношення прибутку до виручки підприємства. Показники рентабельності характеризують “прибутковість” підприємства та вказують на ефективність його діяльності, виробничих фондів (Р_в), власного капіталу (Р_к), продукції (Р_п).

Виходячи з показників виручки підприємства (валового прибутку в торгівлі), витрат виробництва й обертання, нескладно встановити мінімально необхідний обсяг виробництва, при якому підприємство здатне покрити витрати. При такому обсязі, що називається критичним обсягом виробництва (“мертвою точкою”), підприємство не одержує прибутку але й не терпить збитків.

Фінансові результати підприємства спрямовані на виробничу й інвестиційну діяльності й ефективне використання джерел їхнього фінансування.