10. Напрямки використання прибутку підприємства.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Напрями використання прибутку:

1) спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (захід заохочення), на соціальну підтримку. (розподілений прибуток)

2) залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку. (нерозподілений прибуток). Спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів.

Резервний фонд – фінансовий компенсатор можливих відхилень від нормального обороту коштів, джерело покриття додаткової потреби в них.

В акціонерних товариствах власники отримують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів.

11. Ефективність використання оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів здійснюється рядом показників:

7. коефіцієнт оборотності.

8. коефіцієнт завантаження;

9. тривалість одного обороту;

10. сума вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів;

11. сума приросту прибутку або збитків;

12. вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності.

6. К_об=РП / S_ноз

де РП – реалізована продукція;

S_ноз – середнє річний залишок нормованих оборотних засобів.

7. К_зав=S_ноз / РП

8. Т_об=360 / К_об

9. S_ноз=РП / 360(Т_об.баз – Т_об.з.в.)

де Т_{об. –} середня тривалість одного обороту в базовому і звітному періоді.

5. П=Пр_баз.(РП_зв / РП_баз.)*(S_баз / S_з.в.)-Пр_баз

де Пр_{баз –} прибуток від реалізації продукції в базовому році;

S- відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів;

РП- обсяг реалізації продукції.

10. Р=(П_бал.зв.*100)/(S_сер.зв.+S_зв. – S_ноз.)-Р_зв.

де Р- зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх залишків

нормованих оборотних засобів.

S_сер.зв.- середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році.

П_бал.зв.- балансовий прибуток у звітному році.

Р_зв.- загальна рентабельність виробництва.

Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства:

4. Оптимізація запасів , ресурсів і незавершеного виробництва;

5. Скорочення тривалості циклу;

6. Поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення:

Прискорення реалізації товарної продукції.

12. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання.

Санація – це система економіко-організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника.

Санація здійснюється у двох випадках: для збанкрутілих підприємств, і для підприємств, які припинили падіння основних показників своєї господарської діяльності та потребують конкретних заходів для виходу з кризового стану. Термін санації може діяти від 12 до 18 місяців залежно від фінансового стану підприємства.

Санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємозв’язаних заходів фінансово-економічно­го, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямована на виведення суб’єкта господарювання з кризового стану й відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентоспроможності.

Отже, основними критеріями оцінки ефективності санації є: ліквідність і пла­тоспроможність; прибутковість; додаткова вартість, створена в резуль­таті санації; конкурентні переваги.

Якщо за основу прийняти критерій прибутковості, то ефективність санації (Е) можна визначити за формулою:

Результати санації в деяких випадках можна оцінити на основі додаткового прибутку підприємства, який складає різницю між сумою прибутку після санації і його розміром (або величиною збитків) до проведення санації.

Для об'єктивнішої оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводять до теперішньої вартості. Вкладення для проведення санації розглядаються як інвестиція санатора у підприємство з метою одержання прибутку.

Економічна ситуація підприємства дозволяє використовувати такі шляхи санації, як:

• реструктуризація підприємства;

• перепрофілювання виробництва;

• закриття нерентабельних виробництв;

• відстрочка, розстрочка або погашення частини або їх дарування, про що укладається мирова угода;

• ліквідація дебіторської заборгованості;

• продаж частин майна боржника;

• зобов’язання інвестора про погашення боргу боржника шляхом переведення на нього боргу та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань;

• продаж майна боржника як цілого майнового комплексу;

• удосконалення організації праці;

• інші спроби відновлення платоспроможності боржника.

Досудова санація – це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Ініціатива щодо проведення досудової санації може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.

Санація передбачає комплекс конкретних заходів щодо залучення фінансового капіталу із зовнішніх джерел. Якщо мобілізованих із децентралізованих джерел фінансових ресурсів не вистачає для успішного проведення санації, то в окремих випадках може бути прийняте рішення про державну фінансову підтримку.

Централізована санаційна підтримка може проводитися: а) шляхом прямого бюджетного фінансування; б) непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування підприємств може здійснюватися на поворотних (бюджетні позички) і безповоротних засадах (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємств, що перебувають на межі банкрутства).

Особливе значення має фіскальна підтримка, пов'язана з стимулюванням лізингової форми фінансування виробничо-технічних санаційних заходів. Основне значення лізингу як санаційного інструмента полягає в можливості залучення до процесу виробництва найсучасніших технологій при відсутності не тільки необхідних для здійснення капіталовкладень фінансових ресурсів, а й достатнього для виходу на фінансовий ринок кредитного забезпечення. В Німеччині, наприклад, загальна сума знижок по різних видах податків при використанні лізингу сягає 50 % лізингових платежів.

Іншим напрямом фіскальної підтримки санації підприємств є – активізація участі в ній найбільших кредиторів. Сприяння фінансовому оздоровленню підприємств з боку кредиторів може відбуватись у формі пролонгації строків сплати заборгованості, шляхом відмови від існуючих фінансових вимог або через надання додаткових кредитних ресурсів.