38. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.

Реструктуризація підприємства визначається як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

У ринкових умовах господарювання кожне підприємство в період його діяльності може переживати ряд фаз: передкризовий стан, кризовий стан, стан відродження нормальної діяльності та нормальна діяльність.

На кожній із цих фаз розробляється своя стратегія реструктуризації й використовуються відповідні їй специфічні тактичні прийоми в господарській діяльності підприємства, розробляється відповідна система його виживання (функціонування) з урахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників.

До зовнішніх чинників реструктуризації належать:

• глобалізація світового розвитку;

• інтеграційні економічні процеси;

• поступальний і випереджувальний розвиток інноваційного фактору в структурі економіки;

• комп’ютеризація і віртуальна орієнтація;

• докорінні зміни на ринках розвинутих країн (уповільнення темпів розвитку цих країн; агресивізація експорту і пошуку додаткових ринків збуту; зменшення ступеня державного регулювання економіки);

• зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем країн Центральної та Східної Європи і Азії; зростання частки приватного сектору);

• політика уряду (кредитна, податкова, митна, соціальна, інформаційна);

• екологічна ситуація;

• соціально-культурні фактори.

До внутрішніх чинників реструктуризації належать:

• незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, некомпетентність кадрів);

• слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками; прийняття інвестиційних рішень; управління затратами тощо;

• високі затрати і низький операційний важіль;

• застаріла техніка і матеріальна база;

• низька конкурентоспроможність продукції;

• незадовільна робота служби маркетингу;

• конфлікт інтересів (власників, працівників, клієнтів, партнерів);

• стереотипи мислення керівництва, що не відповідають новітнім процесам соціально-економічного розвитку.

Враховуючи зовнішні і внутрішні чинники у процесі реструктуризації можуть бути застосовані як реактивні (пасивні, чи захисні), так і активні (стратегічні, чи глибинні) заходи.

Реактивна реструктуризація нав’язується підприємствам в економіках перехідного періоду як наслідок спаду попиту на їхні продукти, ринкової лібералізації та жорстких бюджетних обмежень.

Активна, чи глибинна, реструктуризація ставить за мету покращення у довгостроковій перспективі життєдіяльності та результатів діяльності підприємства в конкурентному середовищі.

Стратегічна реструктуризація підприємства має привести до його вдалого пристосування до нового ринкового середовища та покращення результатів діяльності.

Залежно від об’єкту змін реструктуризація поділяється на операційну, фінансову, технічну, відносин власності, бізнесу.

Операційна реструктуризація має відношення до певної господарської діяльності. Основними напрямками її реалізаційних заходів є:

• скорочення чисельності працівників, перегляд складу асортименту і його зміни;

• підвищення якості продукції;

• отримання прибутків від зростання продуктивності праці для їх реінвестування;

• позбавлення від об'єктів соціальної сфери та продаж: активів.

Фінансова реструктуризація пов'язана із забезпеченням фінансової життєдіяльності суб'єкта господарювання і передбачає зміну структури пасивів шляхом:

• відтермінування погашення заборгованості;

• зниження процентної ставки;

• прийняття вигіднішої для підприємства схеми погашення заборгованості;

• зміни частки заборгованості на акції;

• анулювання частки або всієї заборгованості тощо.

Технічна реструктуризація дозволяє підприємству досягти адекватного до ринкових умов рівня технічного потенціалу, виробничого потенціал, "ноу-хау", кваліфікаційного рівня, ефективних систем постачання й логістики та інших чинників, які забезпечують конкурентний статус підприємства на ринку.

Реструктуризація відносин власності – стосується зміни розподілу влади на підприємстві і участі у власному капіталі, тобто, характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

Реструктуризація бізнесу – маркетингові дослідження як внутрішнього середовища підприємства, так і зовнішнього, на підставі яких переглядаються ціни бізнесу, ринки збуту, контингенти постачальників і як кінцевий результат організаційна структура підприємства та система управління.

Реструктуризація підприємства завжди спрямована на призупинення погіршання результатів його господарської діяльності, на підвищення ефективності виробництва. Останнє відбувається за рахунок покращення параметрів як макроекономічних, так і мікроекономічних чинників.