34. Оцінка фінікової стійкості та платоспроможності підприємства.
Оцінку фінансової безпеки підприємства можна виконати на основі аналізу його фінансової стійкості, ступінь якої визначається виходячи з достатності оборотних коштів для здійснення виробничо-збутової діяльності.
В цьому випадку оціночними показниками є:
± ес – надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства;
± Еm – надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів, а також середньострокових, довгострокових кредитів і позик;
± Ен – надлишок (+) чи нестача (-) загальної величини оборотних коштів.
Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування. Вони розраховуються за такими формулами:
(9.1.)
(9.2.)
(9.3.)
де Z – сума запасів і витрат, грн.;
ес - сума власних оборотних коштів підприємства, грн.;
Кт – середньострокові і довгострокові кредити і позики, грн.;
Кt – короткострокові кредити і позики, грн.
У залежності від значень оціночних показників можна поставити п'ять рівнів фінансової безпеки
Платоспроможність – здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно та повністю виконати свої платіжні зобов’язання.
Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства.
Коефіцієнт платоспроможності обчислюється:
Кап.вл. - власний капітал, грн;
Ззаг - загальні зобов'язання підприємства (зобов'язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов'язання), грн.
35. Класифікація, види та структура підприэмств
Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка господарювання (економіки), що виготовляє продукцію або надає платні послуги.
В умовах ринкової системи господарювання підприємство виступає її первинною ланкою, має економічну та юридичну самостійність.
Економічна самостійність підприємства – самостійне вирішення основних питань економічної діяльності: що, як і для кого виробляти, за якою ціною продавати продукцію та як розпоряджатися одержаним прибутком, що залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів.
Юридична самостійність підприємства – юридична особа з правом укладання господарських угод, має власну назву, власний рахунок у банку, печатку.
Досягнення успіху на ринку можливо за умови ефективного використання ресурсів в умовах їх обмеженості, чіткої взаємодії виробничих факторів для досягнення потрібного обсягу реалізації продукції при інших заданих показниках, а також, в залежності від конкретних обставин підприємство може:
максимізувати результат діяльності при заданому обсязі виробництва;
мінімізувати витрати ресурсів при обмеженні обсягу результату;
оптимізувати витрати і результати в оптимальних співвідношеннях.
Підприємства, як суб’єкти ринкової економіки відрізняються поміж собою структурою, номенклатурою, асортиментом продукції, що виробляється, сферами прикладання капіталів.
За структурою підприємства підрозділяються на вузькоспеціалізовані, багатопрофільні і комбіновані.
Вузькоспеціалізовані – це підприємства, що виготовляють обмежений асортимент продукції масового чи багатосерійного виробництва (виробництво чавуну, сталі, прокату, зерна, м’яса і т.д.).
Багатопрофільні підприємства випускають продукцію різноманітного асортименту і різного призначення. У промисловості вони можуть одночасно спеціалізуватися на виготовленні морських суден, автомобілів, комп’ютерів, перевезенню вантажів і т.д. У сільському господарстві – вирощуванні зерна, овочів, фруктів, кормів, худоби і т.д.
Комбіновані підприємства один вид сировини або готової продукції перетворюють паралельно або послідовно в інший вид, потім у третій і т.д.
Усі підприємства можна також класифікувати за такими критеріями, як форма власності на засоби виробництва та ступінь концентрації капіталу.
Власність – це економічне поняття, яке означає сукупність економічних механізмів, обумовлених правовим відношенням людей до засобів виробництва, ступені концентрації капіталу і отриманої з їх допомогою продукції.
Державні підприємства – засновниками яких є держава (уряд, місцеві органи влади) і функціонують вони за рахунок бюджету держави. Ці підприємства розрізняються за цілями та характером діяльності, способами управління й контролю з боку держави, характером фінансових і майнових відносин з нею та з грошовим ринком, за ступенем господарської самостійності. Вони поділяються на такі види: казені, бюджетні, приватні, громадські.
Приватні підприємства засновуються на власності фізичної особи та існують у кількох формах:
одноосібні підприємства – власником капіталу яких є одна людина;
партнерства на паях (спілки) – поєднання капіталу кількох осіб;
корпорації, або акціонерні, товариства – внесок (пай) підтверджується цінним папером, акцією.
Колективні підприємства – засновані на власності трудового колективу підприємства.
Комунальні підприємства – засновані на власності територіальної громади.
Господарські товариства – засновані на засадах угоди між юридичними особами й громадянами шляхом об’єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Підприємства, засновані на власності об’єднання громадян.
Іноземні підприємства – створені на власності іноземного капіталу, або мають контрольний пакет акцій (спільні підприємства).
Основною формою підприємств в ринкових умовах є акціонерні товариства (компанії), власність яких утворюється внаслідок злиття капіталів засновників компаній, а також випуску цінних паперів (акцій) і їхнього продажу. У структурі акціонерного капіталу (власності) виділяють власний і позичковий капітал.
36. Склад і структура оборотних засобів
Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять сою вартість на вартість продукції що виробляється. до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів. Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари. Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва). Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зроблено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво. Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру.