23. Визначення чисельності окремих категорій працівників.

Метод коректування базової чисельності де Ч_пл — чисельність промислово-вир-ого персоналу, що необхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, осіб; Ч_б — базова (очікувана) чисельність, осіб; ∆V —план. темп зростання обсягу виробництва продукції, %; ∆Ч — сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.Метод розрахунку планової чисельності на підставі повної трудомісткості виготовлення продукції Ч_пл=(t)/(Т_рп*К_вн) де t — повна трудомісткість виробничої програми планового року (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виро-вом), нормо-годин; Т_рп — розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;К_вн — очікуваний коефіцієнт виконання норм.Чисельність робітників, що зайняті на роботах, які нормуються, розраховується за формулою де t_i — планова трудомісткість одиниці і-го виду виробу, нормо-годин; m_i — кількість виробів і-го виду, одиниць; n — кількість видів виготовлюваних одиниць. Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах (Ч^ос_пл): Ч_пл^ос =(m₀*П_зм*К_ro)/Н_об ,де m_о-кіл-сть обєктів, що обслуговуються, П_зм кількість змін роботи на добу, К_ro коєфіцієнт переводу явочної чисельності в обліку, Н_об норма обслуговування одного агрегату.

Чисельність робітників, для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт. Ч_пл^б

Ч_пл^д =П_рм*П_зм*К_ro , де П_рм - кількість робочих місць.

24. Собівартість окремих виробів на підприємстві

Собівартість продукції – це грошове вираження витрат підприємств, їхні поточні витрати на виробництво та реалізацію продукції. Собівартість продукції є одним з основних економічних показників функціонування підприємства. За ступенем повноти витрат, віднесених на об'єкт, розрізняють його виробничу і повну собівартість.

Виробнича собівартість продукції формується як сума всіх виробничих витрат. За виробничою собівартістю обліковується незавершене виробництво й виготовлена продукція, яка знаходиться в товарно-матеріальних запасах підприємства; виробнича собівартість лежить в основі собівартості реалізованої продукції.

Повна собівартість продукції формується як сума виробничої собівартості і невиробничих витрат (витрат за період). До складу невиробничих витрат відносяться операційні невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут продукції, витрати на наукові дослідження і розробки та інші), а також: витрати за період, пов'язані із залученням позикового капіталу (виплати процентів за користування кредитами та інші). Інформація про повну собівартість використовується для визначення фінансових результатів діяльності підприємства, аналізу рентабельності, ціноутворення тощо.

Визначення собівартості одиниці продукції за встановленими статтями (номенклатурою) витрат називається калькулюванням.

Класичним методом калькулювання за неповними витратами є таз званий метод “ direct- cost” , коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі – на певний період. Найбільш точним та методично простим є калькулювання одно продуктивному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва.