39.Ліквідація збанкрутілиз підприємств (організацій).

Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій: 1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і бракує будь-якої мож­ливості її відновлення; 2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення рест­руктуризації або санації боржника; 3) жодний з поданих реструк-туризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами; 4) запропонований план виходу підприємства (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати.

Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу. Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію. Ліквідаційні процедури по діяльності банкрута носять примусовий, добровільний або мировий характер. Примусова ліквідація підприємства-боржника виконується за рішенням арбітражного суду на основі конкурсного виробництва. З часу конкурсного виробництва не дозволяється передача або інше відчуження майна боржника, погашення його обов’язків, припиняється нарахування пені й відсотків. Строки виконання усіх боргових обов’язків підприємства вважаються такими, що настали, таким чином, кредитори вправі пред’явити свої вимоги у двохмісячний термін. Конкурсне виробництво закривається після розпродажу майна підприємства-боржни­ка, закінчення розрахунків з кредиторами та складання звіту конкурсним управляючим.

Добровільна ліквідація підприємства відбувається в несудовому порядку за взаємною домовленістю між підприємством-боржником і кредитором під їхнім контролем. При добровільній ліквідації також назначається конкурсний управляючий, відбувається формування конкурсної маси й продажу майна. Підприємство вважається ліквідованим з моменту його виключення із державного реєстру.

Мирова угода – це процедура досягнення домовленості між боржником і кредиторами відносно відстрочки, або відстрочки майбутніх платежів кредиторам, або скидки з боргів.

Якщо провадження у справі про банкрутство порушене проти державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передання підприємства йому в оренду за умови переведення на себе боргів підприємства-боржника. Тоді зі згоди кредиторів арбітражний суд ухвалює постанову про припинення провадження у справі про банкрутство. У постанові арбітражний суд затверджує узгоджені кредиторами, санаторами та боржником умови санації юридичної особи-боржника.

При ліквідації підприємств-боржників відбувається перепрофілювання діяльності підприємства зі зміною власника.

40. Нормування оборотних коштів на підприємстві.

Оборотні кошти підприємства постійно знаходяться в русі, роблячи кругообіг. Із сфери обертання вони переходять у сферу виробництва, а потім із сфери виробництва – знову в сферу обертання і т.д. Кругообіг коштів починається з моменту оплати підприємством матеріальних ресурсів та інших елементів, необхідних виробництву, і закінчується поверненням цих витрат у вигляді виторгу від реалізації продукції. Потім кошти знову використовуються підприємством для придбання матеріальних ресурсів і запуску їх у виробництво.

Прискорення оборотності обігових коштів має найважливіше значення, оскільки безпосередньо впливає на розмір товарообігу, прибутків і доходів. Чим вища оборотність цієї частини ресурсів, тим менша потреба в них і тим вищими є кінцеві результати господарської діяльності.

В підприємницькій діяльності частина інвестицій, що направляється в капітальне будівництво на розширене відтворення основних засобів, за сформованою в економіці термінологією називається капітальними вкладеннями.

Капітальні вкладення – це витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів, спрямовані на відновлення і приріст основних засобів. Головним джерелом капітальних вкладень є фонд накопичення, що спрямовується на приріст основних засобів. Інші джерела – фонд амортизації, залучені кошти населення.

Джерелами формування капіталу є власні кошти підприємства та кошти, залучені з різних джерел.

Джерелами формування позичкового капіталу є кредити банку та приватних осіб, кредиторська заборгованість, комерційний кредит, залучені кошти акціонерів, ефективне використання лізингу, оренди та інші джерела.

41.Продуктивність праці персоналу:сутність,методи визначення та чинники зростання.

Продуктивність праці характеризує спроможність робітника виробити за одиницю часу визначену кількість продукції, товарів (або послуг).

Це визначення відображає витрати живої праці на виробництво конкретної продукції і застосування економічних розрахунках на рівні суб’єктів підприємницької діяльності.

Економічний зміст підвищення продуктивності праці полягає в скороченні витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції або в збільшенні кількості продукції, виробленої за одиницю часу, тобто, чим менші трудові витрати, тим вищий рівень продуктивності праці.

При вимірі продуктивності праці використовуються два методи:

• прямий – кількість продукції, виробленої за одиницю часу;

• обернений – кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

На практиці маса (обсяги, кількість) виробленої продукції (товарів, послуг) вимірюється в натуральних і вартісних показниках.

Натуральні показники – це відношення маси (обсягу) виробленої продукції (товарів, послуг) в натуральних облікових одиницях (літрах, метрах, штуках) до відпрацьованого часу або до середньооблікової чисельності персоналу за відповідний період.

Натуральні показники застосовуються як правило, на підприємствах, які випускають однорідну продукцію і найбільш точно відображають обсяг випуску продукції і рівень продуктивності праці.

Вартісні показники – це відношення вартості виробленої продукції (товарів, послуг) до часу, витраченого на її виробництво, або до середньооблікової чисельності персоналу підприємства.

Отже, від рівня продуктивності праці залежать:

• обсяг виробленої продукції;

• чисельність персоналу;

• прибуток підприємства;

• заробітна плата персоналу й інші важливі економічні показники діяльності підприємства.

Важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві є пошук резервів продуктивності праці.

У вітчизняній практиці визначена така класифікація резервів підвищення продуктивності праці:

• Підвищення технічного рівня виробництва:

• механізація й автоматизація виробництва;

• впровадження нових технологічних процесів;

• поліпшення конструктивних властивостей процесів;

• підвищення якості сировини і нових конструктивних матеріалів.

• Поліпшення організації виробництва та праці:

• підвищення норм і зон обслуговування;

• зменшення числа робочих, що не виконують норми;

• спрощення структури управління;

• механізація облікових і обчислювальних робіт;

• зміна робочого періоду;

• підвищення рівня спеціалізації виробництва.

• Зміна зовнішніх, природних умов:

• зміна гірничогеологічних умов видобутку вугілля, нафти, руд;

• зміна складу корисних речовин.

• Структурні зміни у виробництві:

• зміна питомої ваги окремих видів продукції;

• зміна трудомісткості виробничої програми;

• зміна частки покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

• зміна питомої ваги нової продукції.