27. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.

Основні фонди протягом свого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, техніко-економічного старіння фізичне (матеріальне) спрацювання о/ф- явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання, Фізичне спрацювання знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого, знаряддя праці новим аналогом. У зв'язку з цим виокремлюють усувне та неусувне фізичне спрацювання основних фондів.

Техніко-економічне старіння основних фондів —процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно хар-ся втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку. Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі(амортизацію).

Амортизація о/ф —процес перенесення авансової раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування. Для відшкодування вартості зношеної частини о/ф підп-во справляє амортизаційні відрахунки, тобто певних сум грошей відповідно до розмірів фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості прод-ції, реалізують при продажу товарів, а потім накопичують у спец. амортизаційному фонді, що слугує відновленню основних фондів.Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. В міру розвитку техніки, удосконалення технології і організації виробництва змінюються тривалість та характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їх функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично переглядають, уточнюють. Забезпечення нормального відтворення основних фондів вимагає правильного нарахування амортизації за встановленими нормами.

Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють шляхом множення середньорічної вартості їх на відповідні норми амортизації і поправочні коефіцієнти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається шляхом додавання до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом перемноження абсолютного його розміру і коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть введені в дію і вибудуть, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

Суть ремонту зводиться до усунення тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення таким чином постійної дієздатності засобів праці впродовж усього періоду їх експлуатації. Призначення поточног ремонту — збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані шляхом проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і попередження прогресуючого фізичного спрацювання. Мета капітального ремонту-відшкодуваннія нормального фізичного спрацювання конструктивних елементів засобів праці, та максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних їх параметрів. Особливим видом найбільш складних ремонтних робіт є відновний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу). При недостатньому роз-у машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів кор.. модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва. Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці.

28. Чинники зростання ефективності.

Класифікацію чинників зростання ефективності виробничо-економічної діяльності слід здійснювати за трьома ознаками: 1) видами витрат і ресурсів; 2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва; 3) місцем реалізації в системі управління виробництвом.Групування чинників за першою ознакою робить можливим чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці, зниження фондо- та матеріаломісткості виробництва, раціональне використання природних ресурсів.

Основні напрямки розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб’єктів господарювання: 1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу; 2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);3) всебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання.Найбільш важливою є класифікація за місцем реалізації в системі управління. Особливо важливим є виділення внутрішньо господарських та зовнішніх чинників і поділ зовнішніх чинників на "тверді" та "м’які". Така класифікація широко використовується в зарубіжній практиці. Саму назву запозичено з комп’ютерної технології, згідно з якою сам комп’ютер є "твердим" товаром, а його програмне забезпечення - "м’яким". "Твердими" чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а "м’якими" – ті, що їх неможливо фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління.

Напрямки ефективного використання окремих чинників.

1) В області технології: технологічні нововведення, сучасні фори автоматизації та інформаційних технологій роблять найістотніший вплив на рівень ефективності виробництва.

2)Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від організації ремонтно-технічного обслуговування, змінності роботи, завантаження в часі, оптимальних термінів експлуатації тощо.

3) Матеріали та енергія позитивно впливають на зниження матеріаломісткості та енергоємності, раціоналізацію управління матеріальними ресурсами та джерелами енергопостачання.

4) Працівники (керівники, менеджери, спеціалісти, робітники) – є основним джерелом та визначальним фактором зростання ефективності діяльності підприємства.

5) Стиль управління, який поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства.

6) Вироби, їхня якість і зовнішній вигляд є дуже важливими, але недостатніми, чинниками. Необхідно, щоб вироби з’явились на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за дуже обміркованою ціною.

7) Державна економічна і соціальна політика. Її основними елементами є: практична діяльність владних структур, законодавча діяльність, фінансові заходи, економічні правила та нормативи (регулювання доходів, контроль за рівнем цін, ліцензування), програма приватизації, макроекономічні структурні зміни.

8) Інституціональні механізми. Їхню діяльність треба зосередити на: розв’язанні ключових проблем підвищення ефективності економіки країни в цілому, практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки.

9) Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності. Найважливішими з них є зміни в сферах: а)технології, революційні прориви в галузі знань; б) склад та технічний рівень основних фондів; в) масштаби виробництва; г) моделі зайнятості населення в виробничих та невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

10) Інфраструктура. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів, комерційних банків, бірж та інших структур. Вирішальне значення для забезпечення ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва. причому вплив внутрішніх чинників є більш важливим, ніж зовнішніх.