48. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва.

Для здійснення виробничого процесу в будь-якій галузі необхідні наявність і застосування трьох видів ресурсів (живої праці, засобів праці та предметів праці), з’єднання всіх ресурсів у пропорціях з урахуванням особливостей виробничого процесу в кожній галузі. При цьому розмір авансованих (застосованих) ресурсів не збігається з розміром ресурсів спожитих (фактично використаних).

З метою оцінки ефективності наявних ресурсів використовують також показник сукупних ресурсів. До сукупних ресурсів підприємства включається вартість основних засобів, оборотних коштів і витрати на оплату праці робітників.

Ефективність роботи підприємства можна визначити як оптимальне використання ресурсів. Для з’ясовування сутності економічної ефективності, визначення її критерію та показників необхідно відрізняти поняття “ефективність” і “ефект”.

Ефект – абсолютний розмір, що визначає результат якогось процесу. Під економічним ефектом розуміється результат людської праці, спрямований на виробництво матеріальних благ.

У самому загальному вигляді ефективність (Е) можна виразити відношенням ефекту (результату – Р) до витрат (В): Е = Р/В.

У практиці економічних розрахунків розрізняють “загальну” (абсолютну) і “порівняльну” економічну ефективність.

Загальна (абсолютна) ефективність витрат і ресурсів може визначатися на всіх рівнях господарювання та характеризує загальний розмір економічного ефекту в зіставленні з окремими видами витрат або ресурсів. Визначення загальної ефективності базується на розрахунках показників, що характеризують рівень використання ресурсів.

Призначення порівняльної економічної ефективності полягає у визначенні найбільш економічного варіанта рішення цієї господарської задачі. Порівняльна економічна ефективність визначається під час: розробки та впровадження інновацій; вирішення питань щодо виробництва та застосування взаємозамінних матеріалів і продукції; проектування будівництва та реконструкції діючих підприємств.

На даний час в Україні для виміру національного обсягу виробництва застосовується валовий внутрішній продукт (ВВП), інші показники, які використовують для оцінки ефективності на рівні народного господарства, галузі, регіону, ненабагато відрізняються від показників, що використовуються на підприємствах, і носять приватний характер.

49.Структура, нормування та використання оборотних засобів підприємства.

Оборотні кошти підприємства постійно знаходяться в русі, роблячи кругообіг. Кругообіг коштів починається з моменту оплати підприємством матеріальних ресурсів та інших елементів, необхідних виробництву, і закінчується поверненням цих витрат у вигляді виторгу від реалізації продукції.

У практиці планування і обліку госп-кої дія-сті до структури об.ф. включають:

1. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину об.ф. до них відносяться запаси: сировини, осн.і допоміжних матеріалів, паливо, інвентар.

2. Незавершене вир-во предмети праці, обробка або переробка яких не завершена у виробничому підрозділі.

Видатки майбутнього періоду – грошові витрати, які відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступному періоді.

При нормуваннi оборотних коштів використовують такі показники:

- потребу підприємства в оборотних засобах для придбання виробничих запасів – норматив виробничих запасів (Нвз);

- тривалість виробничого циклу і рівень наростання витрат у незавершеному виробництві – норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві (Ннв);

- термін зберігання готової продукції на підприємстві, витрати часу на завантаження і доставку і т. ін. – норматив оборотних засобів у залишках готової продукції (Нгп);

- норматив оборотних запасів на витрати майбутніх періодів (Нмп), який визначаться як сума витрат майбутніх періодів, що має підприємство на початок планового року, та витрат майбутніх періодів планового року згідно з кошторисом, та мінус витрати, що включаються до собівартості продукції, яка виробляється в плановому році;

- сукупність усіх активів, якими володіє підприємство – сукупний норматив оборотних засобів підприємства (Нс).

У практиці використовують слідуючі методи нормування: аналітико-розрахункові, дослідно-лабораторні, звітно-статастичні.

Ефективність використання оборотних коштів здійснюється рядом показників:

• коефіцієнт оборотності.

• коефіцієнт завантаження;

• тривалість одного обороту;

• сума вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів;

• сума приросту прибутку або збитків;

вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності.